С

“Граматика мусикійська” м. Ділецького

. Полоцький (1629 — 1680 рр.) велику увагу приділяв дитячому вихованню, системності навчання, оновленню національних форм освіти. Ці настанови опосередковано вплинули на розвиток музичної теорії, про що свідчить “Граматика мусикійська” М. Ділецького (1630-1690 рр.). У передмові автор вказує на те, що спирався на досвід як православних творців співу, так і римських, узагальнений у «многих книгах латинських про музику» [14].

За характером передачі матеріалу «Граматика» Ділецького має суто практичне призначення. В ній послідовно викладаються основи музичної грамоти та релятивної сольмізації, композиторські прийоми написання партесів, розглядаються особливості композиційної форми, жанрові різновиди музики, питання музичної естетики. М.Ділецький розглядав також питання музичної педагогіки. Він обґрунтовує необхідність професійної підготовки музиканта, розробки наукових підходів до музично-педагогічної діяльності, диференційованого ставлення до дитячого музичного навчання (наголошував на спеціальній методиці, особливо на початкових етапах). Як і С. Полоцький, М.Ділецький усвідомлював необхідність популяризації музичних знань, про що свідчать авторські редакції його «Граматики» (Смоленська, Московська, Санкт-Петербурзька). Одна з них має назву «Мусикійська азбука партесного співу»:Ділецький визначає жанр свого трактату як букваря-граматики музичного співу або правил співу в музиці.

Г

Музичне виховання в просвітницькій діяльності г. Сковороди

. Сковорода (1722 — 1794рр.) порівнював навчання з пошуком істини, через яку відбувається друге народження людини, культурне. Просвітництво —шлях до духовного світла. Посилаючись на практику народного виховання, яка змалечку прилучає дитину до музики (через народні пісні, церковний спів), він вигукує: «Хто допоможе людині побачити світло? Хто розбудить у людині розуміння потаємного, розкриє духовні скарби вищого ґатунку? Музика. Бо саме вона красномовно промовляє до нашої душі. Музика — шлях до трону духу» [47]. Музика не лише «сад утіхи», а й джерело «думок вдячних». Це — філософія, що виражає красу добробуту та істини, розкриває внутрішній світ людини.

Отже, музика для Г.Сковороди —засіб облагородження серця, пробудження людської думки. Тому її необхідно широко використовувати у вихованні. З листів до М. Ковалинського відомо, що Сковорода проводив з дітьми хорові заняття у супроводі органа, розвивав їхню музичну грамотність, вміння співати. Як і Ділецький, він акцентує увагу на питаннях специфіки музичного навчання і діяльності: «Одна річ — палиця єпископа, інша — паличка музиканта». Музика для нього — «сродна праця», що дає радість самопізнання.

Києво-Могилянська академія була багатоступеневим закладом, але з різних причин не всі її учні проходили повний курс навчання. Початкову і середню освіту найчастіше здобували в січових школах, перша з яких була відкрита ще у 1576 році. За її зразком подібні осередки освіти виникають на всій території козацької вольниці. До другої половини XVIII століття вони перетворюються у сотенні і полкові школи, при яких відкривають спеціальні музичні відділення. Найвідоміша з них — Чортомлицька січова школа. На її базі пізніше створюється школа «вокальної музики і церковного співу». Очолював її відомий співак Михайло Кафізма.