11

Курс “Основи ЗЕД”

Тема 2. «Система регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні»

(2 години)

Перелік питань, висвітлених у лекції:

1. Характеристика системи регулювання зовнішньоекономічної діяльності

2. Функції державних органів в сфері регулювання ЗЕД

3. Зовнішньоекономічна політика країни: протекціонізм та вільна торгівля.

4. Систематизація методів регулювання зовнішньоекономічної діяльності

1. Характеристика системи регулювання зовнішньоекономічної діяльності

У всіх країнах без винятку, а особливо в державах з перехідною економікою, де економічні відносини нестабільні, державне втручання в розвиток ЗЕД є об’єктивною необхідністю. Це пов'язано, головним чином, з метою захисту національних інтересів при здійснені ЗЕД, більш повного використання ЗЕД як фактору економічного росту.

В період до перебудови економіка країни носила авторитарний (закритий) характер. Управління економікою (в тому числі ЗЕД) будувалось на монополії держави і переважно на адміністративних методах управління. В таких умовах безпосередній виробник не був зацікавлений в розвитку експортної діяльності. Прямі зв'язки між виробниками і споживачами були відсутні. Не було чіткої концепції ЗЕД, яка б відображала її мету, пріоритети і методи їх досягнення.

В умовах ринкових відносин (переходу до них) характер впливу держави на економіку країни, в т.ч. ЗЕД, докорінно змінюється. Цей вплив набуває форми державного регулювання, що означає створення відповідних умов, сприятливих ефективному розвитку економіки країни в цілому і її складових частин.

Таким чином, державне регулювання ЗЕД підприємства в умовах переходу до ринкової економіки має полягати в створені умов і сприянні розвитку його зв'язків із закордонними партнерами.

Слід відзначити, що термін “регулювання” економіки, в т, ч. ЗЕД, в основному використовується в країнах СНД. В західних країнах і документах ГАТТ/СОТ по відношенню до зовнішньої торгівлі використовується термін “регламентування”. Надалі ми будемо використовувати обидва названі терміни.

Державне регулювання являє собою систему заходів законодавчого, виконавчого і контролюючого характеру, покликаних удосконалювати ЗЕД в інтересах національної економіки.

Державне регулювання ЗЕД здійснюється через розробку і реалізацію державної зовнішньоекономічної політики. В сучасних умовах зовнішньоекономічна політика - це система заходів, спрямованих на найбільш сприятливий розвиток економічних, науково-технічних, виробничих зв'язків із зарубіжними країнами, поглиблення і розширення участі в МПП з метою вирішення стратегічних завдань соціально-економічного розвитку країни.

Абстрактні цілі регулювання зовнішньоекономічного сектору реалізуються кожною країною не ізольовано, а в певних пропорціях, з певними акцентами на певних історичних етапах. Так, в Законі України „Про зовнішньоекономічну діяльність”, який є основним нормативно-правовим документом у цій сфері, зафіксовані такі цілі регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні:

• забезпечення збалансованості економіки та рівноваги внутрішнього ринку України;

• стимулювання прогресивних структурних змін в економіці, в тому числі зовнішньоекономічних зв'язків суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України;

• створення найбільш сприятливих умов для доручення економіки України до системи світового поділу праці та її наближення до ринкових структур розвинутих зарубіжних країн.

Цей самий Закон визначає суб'єктів регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні:

• Україна як держава в особі її органів у межах їх компетенції;

• недержавні органи управління економікою (товарні, фондові, валютні біржі, торговельні палати, асоціації, спілки та інші організації координаційного типу), що діють на підставі їх статутних документів;

• самі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності на підставі відповідних координаційних угод, що укладаються між ними.

Для регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні використовуються певні інструменти, а саме:

• закони України;

• передбачені в законах України акти тарифного і нетарифного регулювання, які видаються державними органами України в межах їх компетенції;

• економічні заходи оперативного регулювання (валютно-фінансового, кредитного та іншого) в межах законів України;

• рішення недержавних органів управління економікою, які приймаються за їх статутними документами в межах законів України;

• угоди, які укладаються між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності і не суперечать законам України.