Банківський переказ

Банківський переказ – просте доручення банку своєму банку-кореспонденту виплатити певну суму грошей на прохання і за рахунок переказодавця іноземному отримувачу (бенефіціару) з визначенням способу відшкодування банку-платнику виплаченої ним суми.

Банківські перекази здійснюються в безготівковій формі шляхом платіжних доручень, що адресуються одним банком іншому (іноді з використання банківських чеків або інших платіжних документів). Але комерційні або товаросупроводжувальні документи (рахунки - фактури, транспортні та інші документи) спрямовуються при цій формі розрахунків від експортера імпортеру напряму, минаючи банки).

Банк виконує тільки платіжні доручення іноземних банків чи оплачує у відповідності з умовами кореспондентських угод виставлені на нього банківські чеки з грошовими (контрактними) зобов’язаннями іноземних імпортерів, а також виставляє платіжні доручення і банківські чеки на іноземні банки за грошовими зобов’язаннями вітчизняних імпортерів.

При використанні банківського переказу в розрахунках за експортовані товари та надані послуги банк виконує платіжні доручення іноземних банків-кореспондентів з виплати коштів на користь переказоотримувачів як клієнтів свого банку, так і клієнтів своїх банків-кореспондентів при умові зазначення в платіжному дорученні одного з наступних способів відшкодування виплачених сум:

• зарахування суми переказу на рахунок “НОСТРО” в банку переказодавця;

• зарахування суми переказу на рахунок “НОСТРО” в третьому банку;

• надання права дебетувати сумою переказу рахунок “ЛОРО” банка переказодавця в банку.

При використанні банківського переказу в розрахунках за імпортовані товари та отримані послуги, банк виконує доручення клієнтів, які мають в банку поточний валютний рахунок на:

1) переказ валюти за кордон в оплату вартості імпортованих товарів, товарних документів чи документів про надання послуг;

2) в якості авансових платежів, передбачених умовами зовнішньоторговельних контрактів;

3) в оплату простих та переказних векселів за придбані в кредит товари;

4) в погашення заборгованості, що утворилася в результаті перерахунків, та на інші цілі, що не суперечать діючому законодавству в межах залишку коштів на валютному рахунку клієнта.

Використання банківського переказу як форми розрахунків за контрактом повинно бути обумовлено при укладанні зовнішньоторговельної угоди, при цьому в розділі “Умови платежу” повинно бути визначено:

• детальний перелік документів, що спрямовується від експортера імпортеру (за видом та кількістю);

• банківські реквізити переказоотримувача (номер рахунку, назва банку експортера, його адреса);

• строки, в які повинен бути здійснений платіж.

Схема розрахунків з використанням банківського переказу представлена на рисунку 3.

Рисунок 3 - Порядок розрахунків з використанням банківського переказу

1 – укладання зовнішньоекономічного контракту

2 – заповнення імпортером заяви на переказ та подання її в банк

3 – проведення розрахунку банком імпортера на підставі платіжного доручення

4 – зарахування банком експортера коштів на рахунок експортера

Банк переказодавця керується конкретними вказівками, що містяться в платіжному дорученні.

Банки приймають участь в даній формі розрахунків при отриманні в банку експортера відповідного доручення на оплату контракту. Вони не несуть ніякої відповідальності за платіж: поставка товару, передача документів, а також сам платіж не входять в функції банку до моменту представлення платіжного доручення.

Таким чином, банки несуть мінімальну відповідальність при банківському переказі і стягують при цій формі розрахунків мінімальну комісію. Комісія, як правило, стягується банком експортера з переказодавця у відповідності з тарифами комісійної винагороди банка по роботі з клієнтами. Розмір комісії визначається самим банком і є або фіксованим або виражається у відсотках.