3. Форми міжнародних розрахунків

Форми міжнародних розрахунків – це сформовані у міжнародній комерційній та банківській практиці і врегульовані законодавством країни-учасника розрахунків способи оформлення, передачі та оплати товаророзпорядчих та платіжних документів, що виконується через банк.

Вибір форми міжнародних розрахунків у міжнародній торгівлі залежить від ряду чинників:

• фінансової надійності експортера - імпортера;

• взаємовідносин: продавець – покупець (агент із продажу, дочірнє підприємство, перша угода);

• політичної та економічної стабільності країн;

• виду товарів;

• традицій та звичаїв в міжнародної торгівлі даними товарами;

• суми угоди.

Форми міжнародних розрахунків:

Рисунок 2 – Форми міжнародних розрахунків залежно від розподілу ризиків між експортером та імпортером

Ці п'ять форм відрізняються за ступенем вмісту заходів проти ризиків неплатежу, швидкістю отримання валютного виторгу, вартістю розрахунків, наявністю додаткових важелів, що спонукають обидві сторони до сумлінного виконання контракту. Тому вибір правильної форми платежу відіграє значну роль у визначенні ефективності угоди купівлі-продажу. У вищезазначеному переліку різні форми розрахунків розміщені у порядку зростання ризиків для експортера та, відповідно, зменшення ризику для імпортера при їх використанні. Авансовий платіж є найбільш ризикованим для імпортера та найменш ризикованим - для експортера; відкритий рахунок, навпаки, є найбільш ризикованим для експортера і найменш ризикованим - для імпортера. Це пояснюється тим, що ці форми надають однобічні вигоди або покупцю, або продавцю. Крім того, вони порівняно із акредитивом та інкасо передбачають роль банку лише як провідника грошових коштів.

1. Авансовий платіж

Авансовий платіж передбачає передачу покупцем продавцю грошової суми або майнової цінності (сировини, комплектувальних матеріалів, необхідних для виготовлення замовленого товару тощо) до відвантаження товару (інколи навіть до початку виконання ЗТК) у рахунок виконання зобов'язань за контрактом.

Аванс може надаватись у розмірі повної вартості ЗТК, а також у вигляді частки, певного відсотка від неї.

Переваги застосування для експортера:

1) експортер захищений від ризику, що імпортер відмовиться або буде не в змозі оплатити товар, який уже відвантажений на його адресу;

2) експортер отримує у своє розпорядження вільні кошти, які він може використати на придбання сировини, виплату зарплати, технічне оснащення підприємства тощо;

3) експортер звільняється від необхідності використовувати банківський кредит із сплатою відсотків та інших витрат за користування ним.

Недоліки застосування для експортера:

1. супроводжується наданням імпортерам значних знижок

Недоліки для імпортера:

1. експортер може не поставити товар або поставити його невчасно, невідповідної якості або неправильної специфікації;

2. експортер може не дотримуватись умов транспортування, пакування товару, що може викликати його пошкодження та підвищити ризик імпортера на відшкодування авансу;

3. імпортер фінансує поставку за певний проміжок часу до того, як він фізично отримує товар, тобто імпортер вилучає свій капітал із виробничого обороту.

Перевага для імпортера:

1. можливість отримати знижку за товаром, та зниження ціни товару.