1) Мотиву, мотивації провини та її ступеню:

а) умисне, злісне порушення військового порядку чи навпаки, невмисно;

б) необережність (халатність, недбалість, неохайність, забутливість та ін.);

в) сильне душевне хвилювання (страх, обурення, образа, ображене почуття честі та особистої гідності);

г) перевищення меж необхідної оборони;

д) незнання порядку служби в умовах, коли воїн повинен і може вивчити відповідні вимоги;

2) Обставин, які пом’якшують провину:

а) нечітке керівництво командиром (начальником), помилки допущені ним при постановці завдань та організації діяльності підлеглого;

б) безконтрольність, попускання, низька вимогливість, безкарність, окозамилювання командирами (начальниками);

в) погано поставлене вивчення статутів, недоліки у правовій пропаганді;

г) неефективна виховна робота у підрозділі, низька згуртованість колективу, негативний МПС особового складу, наявність нездорової колективної думки;

д) наявність у колективі негативних традицій, які підтримують дані проступки;

3) Обставин, які збільшують провину:

а) проступок здійснюється не вперше;

б) порушення дисципліни мало місце під час виконання службових обов’язків;

в) проступок був скоєний у нетверезому стані;

г) мала місце співучасть у груповому проступку;

д) мали місце великі негативні наслідки проступку.

4. З’ясування морально-психологічних наслідків проступку і реакцій на нього. Для цього слід отримати відповіді на такі запитання:

Кому і яка морально-психічна шкода була нанесена даним проступком?

Який вплив він здійснив на внутрішньоколективний статус військовослужбовця і його стосунки з товаришами по службі?

Які є або можливі в зв’язку із проступком зміни в дотриманні норм і правил військової дисципліни особовим складом підрозділу, в його морально-психологічному кліматі?

1. Також виявляється внутрішня реакція військовослужбовця на здійснений ним проступок, яка може мати такі форми:

задоволеність досягненням поставленої цілі та отриманого результату;

каяття, докори совісті, почуття сорому, провини і жалю;

надмірно емоційна реакція (страждання, переживання безповоротності вчиненого, страх перед покаранням).

2. Колективно-групова реакція на проступок може набути таких форм: осуд особового складу; байдужість; непоміченість; спостерігаються ознаки співчуття, жалю; підвищення внутрішньо-колективного статусу військовослужбовця; є прикладом для інших, провокує аналогічні або інші порушення дисципліни.

На основі морально-психологічної характеристики проступку командир (начальник) визначає наслідки проступку та реакцію на нього.

1. Кому і яку морально-психологічну шкоду було завдано, який вплив здійснив проступок на взаємини порушника з товаришами по службі?

2. Психологічну реакцію воїна на особисту провину: почуття сорому, жалкування, страх перед стягненням?

3. Колективну реакцію на проступок:

а) має місце засудження особовим складом проступку чи ні;

б) співчувають чи жаліють порушника дисципліни;

в) чи може проступок стати прикладом для інших?

Наприкінці зробляться загальні висновки щодо проступку і визначаються мотив проступку; фактори проступку; міра вини самого військовослужбовця; міра покарання або іншого виховного впливу; ступінь усвідомлення військовослужбовцем свої вини; заходи подальшої виховної роботи з винуватцем.

У мотивації протиправної поведінки військовослужбовців можуть мати місце мотиви імпульсивного і ситуаційного характеру, показного самоствердження, групової поведінки, а також мотиви, які обумовлені користолюбством, вигодою, помстою.

Розрізняють три групи факторів, які впливають на протиправну поведінку військовослужбовців: соціальні; психологічні; біологічні.

Головну роль серед соціальних факторів, що впливають на формування особистості військовослужбовця правопорушника, відіграють сім’я і вплив соціально-негативного зовнішнього оточення. При цьому несприятливий соціальний вплив справляють такі детермінанти як: виховання в неповній сім’ї; алкоголізм батьків; аморальний спосіб життя батьків; систематичні конфлікти в сім’ї; злочинність серед батьків; неблагополучні матеріально-побутові умови; вплив неформальної групи з антисоціальними тенденціями.

Домінуючі інтереси та ідеали юнаків, які складаються під впливом негативного сімейного і зовнішнього мікросередовища, часто вступають у протиріччя з етичними і правовими нормами суспільства, а в умовах армії проявляються у вигляді порушень військової дисципліни та правопорушень.

До психологічних факторів, які впливають на формування поведінки військовослужбовця правопорушника, можна віднести особливості характеру та інші індивідуально-психічні особливості воїна, коли у нього проявляється менша стійкість щодо несприятливого впливу специфічних соціальних факторів, а також безпосереднього оточення.

Біологічні особливості особистості самі по собі не породжують порушення військової дисципліни, але впливають на динаміку поведінки людини. В певних умовах під час тривалої відсутності можливостей задовольнити важливі біологічні потреби відбувається їх актуалізація з наступним формуванням пошукової поведінки, яка спрямована на задовольняння цих потреб. Ця поведінка може мати протиправний характер.

Отже, для якісного проведення МПЗ військової дисципліни і профілактики правопорушень необхідна системна робота багатьох категорій командирів (начальників). Ця робота не терпіть шаблонності, вона має бути водночас і конкретною і творчою, виходячи з конкретних обставин.

Вивчення та аналіз дисциплінарних провин, організаційних та соціально-психологічних умов їх скоєння дозволяє командиру отримати об’єктивну інформацію про стан військової дисципліни в підрозділі, виявити тенденції в цій сфері, своєчасно визначити причини негативних явищ у військовому колективі, підготувати необхідні аналітичні дані для прийняття рішення щодо зміцнення військової дисципліни та правопорядку серед особового складу, підвищення організованості в підрозділі.