14..41. За допомогою яких чинників можна досягти взаєморозуміння?

Взаєморозуміння – це сфера людських взаємин, де тісно переплітаються пізнавальні процеси та емоції, соціально-психологічні правила та етичні норми. Це не тільки розуміння інформації, її передавання, приймання, а й розуміння іншого як особистості з її потребами, інтересами, установками, переживаннями, досягненнями і недоліками, з її бажанням виглядати гідно та привабливо в очах інших, бути значущою фігурою для них і т. ін.

Досягнення взаєморозуміння є внутрішньою основою і метою спілкування. Ефективність взаєморозуміння залежить від інформації, яку люди одержують один від одного, від міри зацікавленості один одним, від рівня симпатії чи антипатії тощо. Воно передбачає збег, подібність чи співзвучність у різних людей поглядів на світ; розуміння цілей, мотивів, установок партнера зі спілкування; прийняття цілей, мотивів, установок іншого; взаємне прийняття самооцінки, своїх можливостей і здібностей; прийняття виконуваних стосовно один одного ролей; розуміння індивідуальних особливостей один одного; розуміння стосунків, які складаються і розвиваються між партнерами; взаємне прийняття способів розуміння партнерами один одного.

Для того, щоб досягти взаєморозуміння та підвищити конструктивність спілкування треба знати основні правила комунікації.

Необхідно враховувати особливості партнера по спілкуванню ( його культурно-освітні, національні, вікові, психологічні, професійні якості) та проявляти повагу до нього, що дасть змогу в процесі обмену інформацієй оцінити рівень інтелекту, обсяг його інформаційного фонду. Водночас ця вимога передбаає ставлення до партнера як до цінності, що може проявлятися в підкресленні його значущості. Приклад: " Ми звернулися саме до вас за порадою, адже ваш професіоналізм...". .

Треба обєктивно оцінювати свої особисто-ділові якості. наукову компетенцію, що внесені для обговорення. залежно від характеру розмови слід вибирати й тон комунікативного спілкування. Потрибно при цьому також знати власні примхи та слідкувати, щоб вони не вплинули на обєктивність оцінки того, що ви почуєте у відповідь.

Наступне правило можно сформулювати як демонстрація спільності. Це може бути спільність інтересів, цілей, поглядів, індивідуальних особливостей. Спільні індивіуальні особливості можуть бути як позитивні так і негативні. Тактовніше підкреслювати позитивні риси. Однак найголовнішою вважється демоснстрація професійної спільності.

Ще одне правило стосується прояву інтересу до проблем співрозмовника. Такий інтерес повинен буди явним і проявлятися в тому, щоб уважно вислухати суть проблеми, поставити запитанні в ході бесіди.

Цілу групу порад і правил можна об'єднати загальною назвою «технологічний інструментарій риторики». До цієї групи належать:

• доступність і логічність викладу своєї думки;

• уміння слухати та чути того, хто говорить;

• чітке й коротке формулювання власної думки з урахуванням темпу мови (не варто говорити швидше, ніж говорить більшість людей, адже співрозмовник має встигнути осмислити інформацію відправника);

• спроможність сміливо захищати свої погляди;

• здатність прислухатися до поглядів іншої сторони, не говорити лише про те, чого хочеться вам;

• уміння ілюструвати вирішальні моменти, наводити приклади з реального життя, використовувати експресивність мови;

• вміння не реагувати на емоції партнера зі спілкування, стримувати свої емоції;

• здатність правильно ставити запитання, проявляти активність в обговоренні проблеми;

• спроможність дотримуватися зовнішньої привабливості, доброзичливого погляду, елегантної манери спілкування, всього того, що охоплює поняття «ефект візуального іміджу»;

• вміння застосовувати «ефект перших фраз» (ідеться про енергійний початок розмови);

• здатність розпізнавати, що саме спричинює втрату певної частини інформації (зокрема, «ефект дисперсії» — розсіювання інформації в міру її віддаленості від відправника);

• уміння не виправдовуватися, а бути активним, упевненим, готовим сприймати нападки;

• навички вміло користуватися контрзасобами проти недобросовісних прийомів під час розмови: використовувати недоброзичливі зауваження з позитивною метою, пропускати деякі з них «повз вуха», просити партнера викласти те ж саме позитивно, говорити спокійно, застосовувати гумор тощо;

• дотримання важливої» поради з психології переконувального впливу: «Зрозуміти — ще не означає прийняти інформацію» (якщо людина зрозуміла все, про що йшлося в бесіді, це ще не означає, що вона погодилася і прийняла інформацію, оскільки повідомлення може суперечити її переконанням, не задовольняти її потреби, зрештою, викликати когнітивний або моральний дисонанс, стан дискомфорту);

• вміння відповідати опонентові і, звісно, спроможність вчасно зупинитися.

Згадаємо Чичикова з "Мертвих душ" Гоголя, якого навіть Собакевич назвав після першого знайомства "щонайприємнішою людиною". Його вміння зачарувати людей, слухати й виголошувати інформацію привертає увагу. Сказане наводить думку про те. що досягти взаєморозуміння - складна справа.