
- •36. Проаналізуйте співвідношення понять «Керівник» і «Лідер». Відмінності.
- •2…39. Сутність основних теорій лідерства.
- •3…40. Проаналізуйте основні асоціальні прояви особистості.
- •4..45. Як називається волевиявлення індивіда або групи людей, спрямоване на формування послідовності дій і вибір альтернативи.
- •5….51. Охарактеризуйте феномен «зсування ризику», який супроводжує розв’язання групових проблем.
- •6..50. Розкрийте сутність зв’язку взаємодії і спільної діяльності
- •7…48. Прокоментуйте переваги і недоліки групового прийняття рішення.
- •8..49. Охарактеризуйте структурні складові самосвідомості особистості
- •9..44. Прокоментуйте основні особливості критичного і емпатійного видів слухання під час спілкування.
- •10..37. Охарактеризуйте поняття «соціально-психологічна стабільність» спільності й особистості.
- •11..43. Охарактеризуйте соціально-психологічні чинники суїцидальної поведінки особистості.
- •12..38. В чому полягає специфіка міжособистісної комунікації?
- •14..41. За допомогою яких чинників можна досягти взаєморозуміння?
- •15..35. Чому потрібно знати культурно – освітні, національно-психологічні особливості партнера по спілкуванню?
- •16..46. Проаналізуйте найважливіші ознаки установок. Чи визначають вони поведінку особистості?
- •17..47. Розкрийте сутність зв’язку спілкування і взаємодії.
4..45. Як називається волевиявлення індивіда або групи людей, спрямоване на формування послідовності дій і вибір альтернативи.
Волевиявлення індивіда або групи людей, спрямоване на формування послідовності дій і вибір альтернативи називається прийняттям рішення.
Процес прийняття групового рішення соціальна психологія розглядає у теоретичному і практичному аспектах. Теоретичний аспект пов'язаний із психологічним вивченням цього процесу. При цьому науковців цікавлять різні ефекти групового обговорення, співвідношення індивідуальних і групових виборів, діяльність індивіда, система мотиваційних характеристик членів групи. Прагматичний— налаштовує на вивчення оптимальності альтернатив, способів елективної організації обговорення і прийняття рішення.
5….51. Охарактеризуйте феномен «зсування ризику», який супроводжує розв’язання групових проблем.
Феномен "зсування до ризику" полягає в тому, що групове рішення є ризикованішим порівняно із середнім з індивідуальних рішень, прийнятих до групового обговорення. Групі властивий і ефект групової нормалізації, згідно з яким вона відкидає найбільш крайні рішення і приймає середнє з індивідуальних. Було встановлено, що певна кількість осіб, які беруть участь в груповій дискусії і виробляють групові рішення, ризикує, а рівень їх ризику значно більший, ніж в окремої людини, яка діє за таких самих обставин. Як з'ясувалося, потяг до ризику зумовлюють кілька чинників:
— розподіл відповідальності (послаблює страх перед ймовірною помилкою);
— ціна ризику (якщо ризик має позитивну цінність в соціокультурному середовищі, люди прагнуть до нього, якщо навпаки, намагаються уникати);
— індивідуальні особливості індивідів.
Ці спостереження зумовили появу гіпотез, які намагались розшифрувати феномен "зсування до ризику".
1) групова дискусія може спричинити відчуття спільної відповідальності, а отже й особистої безвідповідальності або меншої індивідуальної відповідальності за ризиковані рішення, оскільки вони належать усій групі. Таке групове обговорення проблеми сприяє прийняттю ризикованіших рішень.
2) лідер більш схильний до ризикованих рішень, тому у процесі обговорення проблеми переконує групу в своїй правоті.
3) Готовність до ризику підвищує статус людини у групі, тому більшість вдається до ризикованіших рішень, намагаючись підвищити свій статус.
Ефект "зсування до ризику" не є універсальним і єдиним наслідком групового обговорення проблеми.
6..50. Розкрийте сутність зв’язку взаємодії і спільної діяльності
Взаємодія — взаємозалежний обмін діями, організація людьми взаємних дій, спрямованих на реалізацію спільної діяльності.
Спільна діяльність — це організована система активності людей, що цілеспрямовано взаємодіють з метою створення об'єктів матеріальної та духовної культури
Важливим фактором, який нерідко визначає ефективність взаємодії, а отже, й культуру спілкування в організації, є спільна діяльність її членів. При здійсненні спільної діяльності взаємодія може відбуватися і з незнайомими людьми. Вона немовби пронизує спільну діяльність, передбачаючи, що в цьому процесі суб'єкти почергово та взаємно змінюють соціально-психологічні стани, цінності та наміри один одного. Компонентами взаємодії як процесу є фізичний (спільний рух у просторі, спільні дії) і духовний контакти. Тобто організації спільної діяльності властиві такі основні складові, що характеризують взаємодію як процес: індивіди, які діють (актанти), спільні дії, інформаційні зв'язки, взаємовплив, взаємини, взаєморозуміння. Взаємодія у спільній діяльності реалізується у формі організації цієї діяльності, тобто спрямованих на загальний предмет праці спільних дій. Саме вони зумовлюють необхідність використання основних структурних складових діяльності (цілей, мотивів та ін.).