6. Особливості офіціно-ділового стилю

Офіційно- діловий стиль вживається в указах, резолюціях, текстах законів, заяв, постанов та інших офіційних документах.

Особливості офіційно- ділового стиля:

• кожний документ має усталений зразок;

• слова вживаються виключно в прямому значенні;

• перважають слова- терміни, пов'язані з діловодством;

• відсутні художні засоби, пестливі та згрубілі слова, питальні, неповні і незакінчені речення.

7. Правопис слів з апострофом

Апостроф (') вживається для позначення на письмі роздільної вимови губних приголосних та р і к (у прізвищах та іменах) перед наступними я, ю, є,ї. Апостроф не входить до алфавіту і на розміщення слів у словниках не впливає.

апостроф ставиться:

• а) після б, п, в* м, ф та р перед я, ю, є, ї, наприклад: п'ять, торф яний. здоров'я. зв язок, сім 'я, кур'єр, подвір я;

• б) після к у власних назвах типу Лук ян та похідних від них: Лук'яненко, Лук'янчук, ЛуК*янівка

• в) після префіксів та першої частини складних слів, що закінчуються на твердий приголосний перед я, ю, є, ї. наприклад: від "їзд, під їхати, з 'єднати, роз яснити. об 'єднати, трьох ярусний, nie яблука.

В українських словах апостроф не ставиться:

• а) після губних приголосних б, п, в, їй, ф, коли перед ними стоїть інший приголосний (крім р), який належить до кореня слова: свято, дзвякнути, цвях (за винятком: верб 'я, торф'яний). Якщо попередній приголосний належить до префікса, то апостроф ставиться: зв'язок, розв язка. зв ячити;

• б) після р у деяких словах: ряд, рясно, буря, крюк, гарячий;

• в) після префіксів із кінцевим приголосним перед наступним і, е, а, о, у: безіменний, загітувати, зекономити, зокрема, зумітти

8.Правопис слів з м’яким знаком

М'який знак пишеться: після приголосних д, т, з, с, дз, ц, л, н у кінці слова та складу, якщо вони передають м'які звуки: тінь, молодь, гедзь, сіль, суть, загальний, близько, восьмий, боротьба; після м'яких приголосних у середині складу перед о: трьох, льон, сьогодні, сьомий, чотирьох; у суфіксах: -зьк, -ськ, -цьк; -зькість, -ськість, -цькість; -зько, -сько, -цькс; -зькому, -ському, -цькому; -зьки, -цьки, -ськи: київський, український, близький, близькість, людськість, військо, козацький, по-українському, по-українськи; у суфіксах -еньк-, -оньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-: маленький, корівонька, тихесенький, виднісінько, баюсіньки, тонюсінький; після м'якого звука л перед наступним м'яким: їдальня, ковальський, спільність; у формах родового відмінка множини іменників жіночого роду: учениць, друкарень; у дієслівних формах дійсного та наказового способів: будується, робиться, роблять, будьте, станьте, зробіть, напишіть, накресліть. М'який знак не пишеться:після р у кінці складу або слова: перевірте, друкар, секретар, тепер, Харків (виняток: Горький); між подовженими м'якими приголосними: життя, каміння, ллється, буття, знаряддя; у прізвищах із суфіксами -ченк(о), -чук, -чишин: Федченко, Марченко, Радчук, Федорчук, Грінчишин; після ц у кінці слів іншомовного походження: шприц, палац, кварц; після н перед ж, ч, ш, щ: тонший, інший, камінчик та ін.