21.Синтаксичні особливості ділових паперів

Мова — могутнє знаряддя і шкільного навчання, і наукової, і публіцистичної думки, і ораторського мистецтва, і поетичної творчості, і ділового листування, і дипломатичних переговорів. (М. Рильський)

 

Загальна грамотність документа, що виражається в чіткості й логічності викладу, дотриманні правописних норм, а також дотриманні правил, обов'язкових для ділових паперів, досягається, зокрема, за рахунок синтаксису. Здебільшого це прямий порядок слів з узгодженими й неузгодженими означеннями. Вставні слова, які пояснюють окремі поняття чи систематизують виклад, переважно стоять на початку речення. Щодо структури речень ділових документів, то майже всі присудки вживаються в теперішньому часі. Наприклад: рекламне агентство міжнародноїтелерадіокомпанії «Тоніс» пропонує свої послуги.

Поширеними є пасивні структури типу: закони приймаються; наказ виконується; вимоги ставляться.

Синтаксис ділової документації визначається ще й вживанням інфінітивних конструкцій. Наприклад: створити комісію з національних питань; відкликати працівників сільського господарства.

Важливою ознакою ділових паперів є і часте використання дієприкметникових і дієприслівникових зворотів, що надають діловим документам стислості. Крім того, в діловому листуванні переважає непряма мова, а пряма вживається лише в тих випадках, коли є необхідність дослівно передати зміст деяких законодавчих актів.

Стислість викладу інформації визначає і специфіку синтаксису. Найчастіше надається перевага простим реченням. Якщо ж використовуються складні, то вони невеликі: одне-два підрядних речення чи дієприкметниковий або дієприслівниковий звороти.

Тип°ва ознака ділового стилю — використання віддіє-вних іменників. Вони створюють загальне уявлення про

Наприклад: провести огляд машин до 15 вересня 1997року; подати звіт до 20 серпня 1997року.

Віддієслівні іменники забезпечують однозначність, узагальненість змісту і надають документам певної офіційності. У ділових документах вживають розщеплені присудки, це мотивується тим, що вони конкретніші за дієслівні відповідники.

Наприклад: Пропонуємо проводити змагання за містом; Рекомендуємо надавати перевагу одягу з натуральної сировини.

До складу розщепленого присудка може входити іменник-термін або кілька означень.

У мові ділових документів є такі словосполучення дієслівного типу, які багато разів використовуються у конкретній виробничій чи адміністративно-виробничій ситуаціях, зокрема: взяти за основу; взяти до уваги; взяти на себе обов'язок; зобов'язання тощо.

22)Складні речення, розділові знаки в них

Складносурядним називається складне речення, частини якого рівноправні за змістом і поєднуються за допомогою сурядних сполучників і, та, а, але, проте, зате, чи, або...або, то...то: Не стрічаються гори з горами, а братаються люди з людьми.

Між частинами складносурядного речення можуть ставитися кома, крапка з комою і тире.

Кома ставиться між частинами складного речення перед усіма сполучниками (одиничними і повторювальними): Не то осінні води шуміли, збігаючи в Дунай, не то вітер бився в заломах провалля.

Кома не ставиться:

- між частинами складного речення перед одиничними сполучниками: і(й), та(і), або, чи, якщо обидві частини мають спільне слово або спільне підрядне речення: Часом у блакитній вишині пропливала біла хмара або пролітала пташинка.

- якщо обидві частини речення однотипні (питальні, спонукальні, окличні або називні речення): О котрій годині збираємось і куди поїдемо?

Крапка з комою ставиться:

- якщо частини складносурядного речення далекі за змістом або мають у своєму складі інші розділові знаки: То, бува, дощ холодний січе, а перестояти негоду немає де; то, бува, вітер осінній проймає до кісток, а обігрітися немає де.

Тире ставиться:

- якщо друга частина речення виражає наслідок, протиставлення або швидку зміну подій: Може вмерти і людина і розсипатися в порох — та горітиме на зорях велетенське її діло!

Складнопідрядним називається складне речення, у якому одне речення підпорядковується другому, частини речення нерівноправні і з’єднуються сполучниками підрядності чи сполучними словами: що, як, якщо, тому що, немов, незважаючи на те що, перед тим як: Поезії Кобзаря народжені для того, щоб не вмирати ніколи.

Речення, від якого залежить інше речення, називається головним, а речення, яке підпорядковується головному, — підрядним. Підрядне речення може стояти після головного, перед головним, а також у середині головного.

Усі підрядні частини відокремлюються від головного речення комами. Якщо підрядні речення приєднується до головного складеними сполучниками (незважаючи на те що, через те що, внаслідок того що, в міру того як...), то кома ставиться або перед усім сполучником, або в середині нього: Теплий туман слався по полю і налив балку по самі вінця, так що дерева потопали в ньому.

Кома не ставиться між частинами підрядного речення:

- якщо вони складаються з одного слова: Підв’язуючи світлий виноград, сміється дівчина не знати з чого;

- з’єднаними одиничним сполучником і (й), та (і), або, чи (або), якщо обидві частини мають спільне слово або спільну частину: Дітям здавалось, що вже вечір і що зараз прийде мама.

Розділові знаки в безсполучниковому складному реченні

Безсполучниковим називається речення, в якому складові частини зв’язані в єдине ціле без допомоги сполучників і сполучних слів: Степ підбігав до кручі і спинився — далі бігти нема куди: внизу, до самого обрію, зеленіло і мінилося море. Кома ставиться між відносно рівноправними частинами складного безсполучникового речення: Місяць на небі, зіроньки сяють, тихо по морю човен пливе (Нар.творчість). Небо прорізали вогняні стріли, ударив грім, на пильних дорогах знявся вихор, закрутився клубком і помчав у жита (О. Десняк).

Крапка з комою ставиться між відносно рівноправними частинами складного безсполучникового речення, якщо ці частини далекі за змістом або мають свої розділові знаки:). Дощ поступово затихає; навколо світлішає (Ю. Збанацький).

Часом і в таких реченнях ставляться лише коми: Трамонтан дмухав з берега, був місяць січень чи лютий, море замерзло на сотню метрів, на морі розходилися хвилі, на обрії вони були чорні з білими гривами, добігали до берега напроти вітру, вітер збивав з них білі шапки (Ю. Яновський).

Двокрапка ставиться між двома відносно нерівноправними частинами складного безсполучникового речення, якщо друга частина:

а) виражає причину того, про що повідомляється в першій частині (до неї можна поставити питання ч о м у?, а перед нею — вжити сполучник бо): Не кидай іскри в солому, і сама згорить, і село спалить (Нар.творчість). Вже пахло морем: ось-ось воно мало з'явитися із-за обрію (О. Гончар). Ще не вмерла Україна, але може вмерти: ви самі її, ледачі, ведете до смерті! (Б. Грінченко);

б) доповнює або розкриває зміст першої частини (до неї можна поставити питання що? а що саме? який? як? і що побачи

в): Мені відкрилась істина печальна: життя зникає, як ріка Почайна (Л. Костенко). Поглянь у себе: море там вирує, міниться і грає (Л. Горлач).

Але якщо хочуть інтонаційно виділити другу частину, тоді ставлять не двокрапку, а тире: Не копай іншому яму — сам упадеш (Нар.творчість).

Тире ставиться між двома відносно нерівноправними частинами безсполучникового складного речення, якщо:

а) перша частина вказує на час або умову того, про що мовиться вдругій (перед першою частиною можна, як правило, поставити сполучники коли, якщо, хоч): У товаристві лад — усяк тому радіє (Л. Глібов).

б) друга частина виражає наслідок або висновок із того, про що мовиться в першій (до неї можна поставити питанняі який наслідок? і шо це означає?): Танцюють зорі — на мороз чималий показують (М. Рильський).

в) зміст обох частин зіставляється або протиставляється (між ними можна поставити сполучники а, наче): Гляне — холодною водою обіллє (Марко Вовчок).