Міністерство освіти і науки України
Психологічний факультет кафедра практичної психології
Реферат на тему:
“ Особливості судової експертизи за фактом сексуального насилля ”
Виконала
Студентка 4-Г курсу
Психологічного факультету
Головко Т. А.
Черкаси 2012
Зміст
Вступ.
1. Поняття та характеристика статевих злочинів. Поняття зґвалтування та його експертиза. Обстеження насильника.
2. Статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості.
3. Характеристика експертизи інших статевих злочинів.
Висновки.
Список використаної літератури.
Вступ
До статевих злочинів належать передбачені кримінальним законодавством суспільно небезпечні дії, що посягають на статеву волю громадян, узвичаєні статеві стосунки, нормальний фізичний, моральний і статевий розвиток неповнолітніх. Такими злочинами є зґвалтування, задоволення статевої пристрасті неприродним способом, статеві зносини з особою, що не досягла статевої зрілості, розбещення неповнолітніх, навмисне зараження венеричними захворюваннями та ВІЛ.
Зґвалтування - це статеві зносини із застосуванням фізичного насильства та погроз або з використанням безпорадного стану потерпілої особи.
Поняття зґвалтування є юридичним, оскільки мається на увазі намір. Судово-медична експертиза в разі підозри на зґвалтування має встановити факт злягання, що відбулося, виявити ознаки фізичного насильства, яким воно супроводжувалося, факт безпорадного стану, а також оцінити медичні наслідки злочину - розлад здоров'я, настання вагітності, зараження венеричною хворобою.
Зґвалтування може супроводжуватися статевим актом у спотвореній формі, за що передбачена відповідальність за ст. 153 КК України - насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом.
Поняття та характеристика статевих злочинів. Поняття зґвалтування та його експертиза. Обстеження насильника
Зґвалтування - це статеві зносини без згоди потерпілої особи, якою може бути як жінка, так і чоловік, але переважно ґвалтують жінок. Зґвалтування може відбуватися:
а) із застосуванням фізичного насильства;
б) із застосуванням психічного примушення;
в) з використанням безпорадного стану.
Встановлення факту зґвалтування належить до компетенції правоохоронних органів.
Судово-медичні експерти вирішують тільки ті питання, котрі сприяють розкриттю злочину, а саме:
1. Чи порушена дівоча пліва, давність порушення, та чи не була вона порушена до зґвалтування?
2. Чи не припускає будова пліви можливість статевого акту без її порушення?
3. Чи мають місце достовірні ознаки вчинення статевого акту?
4. Чи є на тілі постраждалої особи тілесні ушкодження і, якщо є, то які їх характер, локалізація та ступінь тяжкості, чи не могли вони утворитися при зґвалтуванні?
5. Які наслідки має статевий акт (вагітність, зараження венеричною хворобою, розлад психічного стану і т. ін.)?
Судово-медичний експерт повинен пам'ятати, що з боку жінки може мати місце обмова з метою шантажу, тому обов'язковим є виконання певного кола вимог:
- обстеження потерпілої здійснюється тільки за постановою або письмовим відношенням особи, яка проводить дізнання (слідчого, прокурора, за ухвалою суду). Винятком є випадки, коли потрібно негайно взяти вміст піхви або матеріал з ротової порожнини чи прямої кишки для лабораторних досліджень. У такому разі судово-медичний експерт бере матеріал за заявою потерпілої особи, але сповіщає про це правоохоронні органи;
- у кожному конкретному випадку встановлюється особа обстежуваної шляхом перевірки паспорта, рідше - посвідчення з фотографією. Інколи особа може бути засвідчена співробітником слідчих органів. Неповнолітні обстежуються за пред'явленням свідоцтва про народження у присутності батьків, опікунів, вчителів і представників правоохоронних органів.
Обстеження осіб жіночої статі судово-медичними експертами-чоловіками здійснюється у присутності медичного працівника-жінки.
Судово-медичний експерт несе відповідальність за збереження матеріалу, відібраного для лабораторних досліджень. Одяг, що був на потерпілій особі, забирається та направляється на дослідження працівником правоохоронних органів, який призначив експертизу[8, c. 264-265].
До початку безпосереднього обстеження потерпілої особи з'ясовують обставини справи, які викладені: у документі про призначення експертизи; у протоколі огляду місця події; при детальному опитуванні потерпілої тощо. З'ясовують, на що скаржиться потерпіла.
Потім збирають спеціальний анамнез, в якому встановлюють:
в якому віці почалась менструація, її тривалість, ритмічність, характер, дату першого дня останньої менструації;
початок статевого життя, дату останніх статевих зносин;
чи були вагітності, їх кількість і чим кожна з них закінчилася (аборти, викидні, пологи);
якщо були пологи, то який їх перебіг і чи не було післяпологових ускладнень;
перенесені захворювання, у тому числі інфекційні, венеричні, психічні;
наявність шкідливих звичок - вживання алкоголю, наркотиків, снодійних, паління.
Під таким анамнезом обстежувана особа ставить свій підпис, за малолітню підписується особа, що її супроводжує[2, c. 20-24].
Для вирішення питання про порушення дівочої пліви обстежувана оглядається на гінекологічному кріслі. Звертають увагу на загальний стан зовнішніх статевих органів, наявність їх ушкоджень, стан присінка піхви й дівочої пліви (форма, висота, товщина, характер вільного краю, форма отвору, розтягненість, вираженість кільця скорочення, наявність і характер виділень тощо). Проводять забір вмісту задніх і бокових склепінь піхви на стерильний марльовий тампон, з якого готують мазки на 2 предметних скла. Висушені тампони, мазки і контрольний тампон (без вмісту піхви) відправляють за направленням судово-медичного експерта на лабораторні дослідження.
За необхідності забирають вміст ротової порожнини, а також визначають стан ділянки анального отвору, забирають на тампони та мазки вміст ампулярної частини прямої кишки. Вміст піхви, ротової порожнини, прямої кишки направляють до імунологічного відділення для встановлення наявності й групової належності сперматозоїдів.
Оглядають тіло обстежуваної і докладно описують всі виявлені ушкодження (локалізація, характер, форма, особливості поверхні, контурів, дна тощо).
При встановленні факту порушення дівочої пліви експерт визначає його давність і можливий механізм утворення. Треба пам'ятати, що при порушенні пліви дослідження матки через піхву допустиме тільки після загоєння розривів, тобто через 10-12 днів після утворення розривів.
Як зазначалося вище, порушення дівочої пліви, як правило, настає при перших статевих зносинах, але може мати й інше походження, тому сама лише наявність розривів пліви не може бути доказом статевого акту. Достовірно про статеві зносини свідчить виявлення у вмісті піхви сперматозоїдів, виникнення після статевих зносин венеричних захворювань чи вагітності.
Низька, м'ясиста, легко розтяжна пліва дозволяє судово-медичному експертові припустити можливість статевого акту без її порушення.
Зґвалтування часто супроводжується не тільки розривами дівочої пліви, а й більш значними ушкодженнями, наприклад, саднами, надривами, розривами слизової оболонки вагіни, її стінок або навіть розривами промежини. Крім ушкоджень статевих органів, можуть мати місце тілесні ушкодження у вигляді синців, саден, подряпин на внутрішніх поверхнях стегон, навколо статевих органів;
рани молочних залоз від укусів; садна і подряпини на шиї, що утворюються при здавленні руками з метою зламати опір жертви; садна і крововиливи у ділянці зап'ястків чи плечей при утримуванні потерпілої за руки. Крім наведених, на тілі жінки можуть бути й інші за характером і локалізацією ушкодження[7, c. 104-106].
При статевих злочинах найбільш часто спричиняються ушкодження статевих органів та навколо них, на молочних залозах і стегнах. Ушкодження верхніх кінцівок і шиї утворюються як наслідок боротьби та самооборони. Всі ушкодження мають кваліфікуватися залежно від тривалості розладу здоров'я чи втрати працездатності.
Зґвалтування може статися і без фізичного насильства — із застосуванням погроз чи психічного впливу. При цьому ушкоджень на тілі потерпілої звичайно не залишається. Практично не буває ушкоджень і у випадках зґвалтування з використанням безпорадного стану потерпілої, викликаного захворюванням, втратою свідомості, наркотичним чи алкогольним сп'янінням, медикаментозним сном.
При огляді одягу потерпілої звертають увагу на наявність плям сірувато-білуватого кольору, які можуть мати спермальне походження, а також волосся, що може належати насильникові. Відповідно, на одязі злочинця може бути виявлене волосся жертви.
При експертизі зґвалтування бажано направити потерпілу особу на обстеження до шкірно-венерологічного кабінету чи диспансеру з метою виключення або виявлення венеричних захворювань (СНІД, гонорея, сифіліс). Необхідність обстеження обумовлена тим, що хвороба може перебігати приховано і потерпіла жінка про неї не знає, тим більше, що твердий шанкр може міститися глибоко у піхві, а виділення при гонореї бувають мінімальними. Висновки експерта про зараження венеричною хворобою базуються на даних медичної документації спеціалізованих шкірно-венерологічних установ.
Обстеження насильника
Якщо, за свідченням жінки, її зґвалтували із застосуванням фізичного насильства і насильника затримано, його треба обстежити якомога раніше. На його тілі, особливо на обличчі, шиї, руках, можуть залишитися садна, подряпини й інші ушкодження, що виникли під час боротьби і самооборони постраждалої. Крім загального обстеження, необхідно оглянути статеві органи, на яких також можуть бути ушкодження, у тому числі і такі характерні для статевого акту, як надриви чи розриви вуздечки. На лабораторне дослідження у насильника беруть мазки, відбитки й змиви з голівки статевого органа, особливо із зовнішнього отвору сечовивідного каналу та препуціального мішка. Там може бути виявлений епітелій піхви, а при статевих зносинах у неприродних формах - епітелій ротової порожнини чи частки калу. Треба також забирати кінцеві відділи нігтьових пластинок, під якими можуть бути елементи крові, епітелій піхви, епідерміс шкіри потерпілої особи[8, c. 266-268].