Тема 1:інформація та інформаційні процеси урок 6 пошук інформації

Пошук інформації. — це сукупність операцій, заходів та процедур, метою яких є знаходження потрібної інформації у фонді даних, що зберігаються.

Для автоматизації пошуку та надання користувачеві потрібної інформації незалежно від місця її зберігання призначаються інформаційно-пошукові системи. Кожна така система працює з певним масивом даних.

Масиви даних стосовно певної галузі чи предметної області, організовані за спеціальними правилами, що встановлюють загальні принципи опису, зберігання та маніпулювання даними, називаються базами даних. Об'єднання декількох баз даних і системи керування базами даних називається банком даних. Банки даних створюються для обслуговування інформаційних потреб певних категорій користувачів і містять сукупність різнорідної інформації, потрібної спеціалісту того чи іншого профілю. Так, існують банки даних з економіки, юриспруденції, медицини тощо.

Пошук та вибирання інформації з баз даних здійснюються за запитом користувача, який встановлює умови пошуку: задає ключове слово, певні властивості даних чи обмеження. Для пошуку застосовуються спеціальні методи опрацювання великих масивів даних, які, спираючись на правила організації даних у базі, дозволяють оптимізувати пошук, скоротити потрібний для нього час.

Сьогодні широкий доступ до різноманітної інформації, поданої в електронній формі, забезпечується глобальною мережею Інтернет, яка містить без перебільшення гігантські обсяги інформації. Скористатися цим ресурсом, знайти потрібні дані у цьому безмежному інформаційному просторі можна саме тому, що пошук потрібної інформації в Інтернеті здійснюється автоматизовано: його беруть на себе інформаційно-пошукові системи, які надають цю послугу будь-якому замовнику безкоштовно. Найвідомішими такими системами є, наприклад, Рамблер, Яндекс та ін. Разом з тим, для ефективної взаємодії з інформаційно-пошуковими системами необхідно володіти правилами навігації в Інтернет-просторі.

передавання інформації

Передавання (або транспортування) інформації є процесом переміщення даних від одного пункту до іншого (або декількох інших).

Як відомо, інформація майже ніколи не використовується у тому місці, де вона виникає, тому ЇЇ необхідно передавати (транспортувати) від пункту виникнення до пункту споживання. У будь-якому процесі передавання інформації завжди можна виділити таких його учасників:

• джерело інформації, звідки вона надходить;

• приймача (або споживача) інформації (одного чи декількох), який її отримує;

• канал, за яким здійснюється передавання інформації.

В інформаційних мережах для позначення двох кінцевих учасників процесу передавання інформації застосовуються такі терміни: сервер і клієнт. Сервер --це комп'ютер, завданням якого є обслуговування інших абонентів мережі — клієнтів.

Людина застосовує різні канали передавання інформації і виступає то в ролі джерела інформації, то в ролі її приймача.

Наприклад, якщо вам треба дізнатися про час прибуття літака, то ви швидше за все зателефонуєте у довідкове бюро аеропорту, і службовець бюро, надаючи вам потрібну інформацію, виступить її джерелом, ви — споживачем, а каналом передавання — телефонна лінія. Якщо ж ви хочете надіслати термінове повідомлення в інше місто, то можете скористатися телеграфом, і в такому разі ви станете джерелом інформації, ваш адресат — споживачем, телеграфна лінія — каналом передавання. Повсякденно ви отримуєте і передаєте інформацію звуковим каналом або оптичним — у межах прямої видимості.

На шляху інформації від джерела до приймача можуть бути залученими по черзі декілька каналів, якщо інформація передається поетапно. Наприклад, щодня ми дізнаємося про останні події у світі, а якщо простежити шлях цієї інформації навіть у найпростішому випадку, то виявиться, що він складається з декількох етапів: кореспондент передає новину з місця події звичайно телефоном або електронною поштою, текст потрапляє до редактора новин у друкованому вигляді, диктор зачитує текст у передачі «Вісті», телекамера передає випуск новин в ефір, і врешті решт телеглядачі, чиї телевізори налаштовані на відповідну хвилю, отримують інформацію про новину. На кожному етапі шляху новини від кореспондента до телеглядача можна виділити своє джерело, свого приймача і свій канал інформації. При передаванні інформації її носієм звичайно виступає хвильовий процес: наприклад, розповсюдження звукової, електромагнітної, оптичної хвилі. Такі носії інформації іноді називають недовгоіснуючими, тому що інформація пов'язується з носієм тільки на порівняно короткий термін розповсюдження хвилі. На відміну від таких носіїв є довгоіснуючі, з якими інформація пов'язується на тривалий час — наприклад, папір, фотоплівка, магнітний диск тощо. Вони застосовуються переважно для зберігання інформації. Іноді і передавання інформації здійснюється з використанням довгоіснуючого носія. Це звичайно стосується таких випадків, коли потрібно водночас і передати, і зберегти інформацію. Наприклад, надіслати відомості у вигляді паперового документа з тим, щоб ці відомості зберігалися. Якщо раніше інформація на відстань надсилалася майже виключно шляхом фізичного транспортування її «твердого» носія, то тепер в офіційному і міжособистісному інформаційному обміні віддають перевагу безпаперовим технологіям. Так, у документооборота широко застосовуються електронна пошта і факс — прилад, який поєднує в собі сканер і друкувальний пристрій і здійснює передавання та приймання графічних зображень телефонними лініями зв'язку. Щодо людського спілкування, то і тут все більшого поширення набуває електронне листування, мобільний зв'язок, які забезпечують передавання радіоканалами не тільки текстів, а й зображень.

Збільшення ролі інформації у житті людини і суспільства стимулює створення все більш швидких та надійних засобів передавання інформації, і ми є свідками стрімкого й безупинного прогресу технологій інформаційного обміну.