Тема 1. Інвестування в системі міжнародного бізнесу

1. Характеристика іноземних інвестицій

2. Міжнародна інвестиційна діяльність та іі чинники

3. Міжнародні фінансово-кредитні інститути та їх функції

на інвестиційному ринку

1. Характеристика іноземних інвестицій

Світова практика переконує, що без широкого залучен­ня іноземного капіталу неможливо провести структурну перебудову економіки, скоротити технічну та технологічну відсталість народного господарства, домогтися конкурентноздатності вітчизняної продукції на світовому ринку. Крім того, продуктив­не використання іноземних інвестицій є органічною частиною світового процесу руху капіталу й реалізується переважно за ра­хунок капіталів приватних інвесторів, зацікавлених в одержанні більш високого рівня прибутку на вкладені кошти.

Відповідно до Закону України «Про режим іноземного інвестування» [1] іноземні інвестиції – це цінності, що вклада­ються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності відповідно До законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.

Іноземні інвестори – це суб'єкти, які провадять інвес­тиційну діяльність на території України, а саме:

- юридичні особи, створені відповідно до законодавства іншого, ніж законодавство України;

- фізичні особи – іноземці, які не мають постійного місця про­живання на території України і не обмежені у дієздатності;

- іноземні держави, міжнародні урядові та неурядові організації;

- інші іноземні суб'єкти інвестиційної діяльності, які визнаються такими відповідно до законодавства України.

Іноземні інвестиції можуть здійснюватися у вигляді:

- іноземної валюти, що визнається конвертованою Національ­ним банком України;

- валюти України – при реінвестиціях в об'єкт первинного інве­стування чи в будь-які інші об'єкти інвестування відповідно до законодавства України за умови сплати податку на прибуток (доходи);

- будь-якого рухомого і нерухомого майна та пов'язаних із ним майнових прав;

- акцій, облігацій, інших цінних паперів, а також корпоративних прав (прав власності на частку (пай) у статутному фонді юри­дичної особи, створеної відповідно до законодавства України або законодавства інших країн), виражених у конвертованій валюті;

- грошових вимог та права на вимоги виконання договірних зо­бов'язань, які гарантовані першокласними банками і мають вартість у конвертованій валюті, підтверджену згідно із закона­ми (процедурами) країни інвестора або міжнародними торго­вельними звичаями;

- будь-яких прав інтелектуальної власності, вартість яких у кон­вертованій валюті підтверджена згідно із законами (процедура­ми) країни інвестора або міжнародними торговельними звича­ями, а також підтверджена експертною оцінкою в Україні, включаючи легалізовані на території України авторські права, права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, ноу-хау тощо;

- прав на здійснення господарської діяльності, включаючи права на користування надрами та використання природних ресурсів, наданих відповідно до законодавства або договорів, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно із за­конами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями;

- інших цінностей відповідно до законодавства України.

Основними формами здійснення іноземних інвестицій є:

- часткова участь у підприємствах, що створюються спільно з ук­раїнськими юридичними й фізичними особами, або придбання частки діючих підприємств;

- створення підприємств, що повністю належать іноземним інве­сторам, філій та інших відокремлених підрозділів іноземних юридичних осіб або придбання у власність діючих підприємств повністю;

- придбання не забороненого законами України нерухомого чи рухомого майна, включаючи будинки, квартири, приміщення, обладнання, транспортні засоби та інші об'єкти власності, шляхом прямого одержання майна та майнових комплексів або у вигляді акцій, облігацій та інших цінних паперів;

- придбання самостійно чи за участю українських юридичних або фізичних осіб прав на користування землею та використан­ня природних ресурсів на території України;

- придбання інших майнових прав;

- господарської (підприємницької) діяльності на основі угод про розподіл продукції;

- в інших формах, які не заборонені законами України, в тому числі без створення юридичної особи на підставі договорів із суб'єктами господарської діяльності України.

Найпоширенішою формою іноземних інвестицій в Ук­раїні с спільні підприємства або підприємства з іноземними інвес­тиціями – це підприємство (організація) будь-якої організацій-но-правової форми, створене відповідно до законодавства Ук­раїни, іноземна інвестиція в статутному фонді якого, за його на­явності, становить не менше 10 відсотків. Підприємство набирає статусу підприємства з іноземними інвестиціями з дня зарахуван­ня іноземної інвестиції на його баланс [1].

При здійсненні іноземних інвестицій інвестор має врахувати їх специфіку, а саме:

- Психологічні бар'єри. Психологічні бар'єри обумовлені незнанням економіки, політики'та культури інших країн, іноземних мов, методів торгівлі на фінансових ринках, порядку звітності та інше. Тому іноземні інвестори здійснюють свою діяльність через брокерів відповідних національних ринків.

- Інформаційні проблеми. В інвестора можуть виникати проблеми з одержанням інформації про іноземні ринки та емітентів. Найчастіше для одержання інформації для іноземних інвести­цій використовуються такі міжнародні інформаційні системи:

• інформаційні системи Reuters, Telerate, Tenore, Forex, які не тільки повідомляють новини, але й приводять ціни по окремим ринкам та цінним паперам;

• спеціальні цінові системи Exshare, Telekurs та інші, які дають повну інформацію по усім світовим ринкам, зокрема, дані про рух капіталів та дивідендів;

• спеціальні пакети комп'ютерних програм (Datastream), які за­безпечують дані з котировок цінних паперів та надають допо­могу при фінансовому аналізі [15, с 10].

- Юридичні проблеми. В різних країнах можуть існувати юри­дичні проблеми для іноземних інвесторів, при розміщенні їх капіталу та повернення його з одержаним доходом, включаю­чи особливості оподаткування. У зв'язку з цим іноземному інвестору слід ґрунтовно вивчити законодавчу та нормативну базу країни, куди вкладатимуться кошти.

- Додаткові витрати. Іноземні інвестиції як правило пов'язані з додатковими витратами, які включають у себе: більші комісійні посередникам на іноземних ринках; більшу плату за оформлення угод; більшу плату керуючим портфелем інозем­них інвестицій.

- Ризики іноземних інвестицій. Ризики, пов'язані з іноземними Інвестиціями, включають, по-перше, ризики національних ринків, тобто загальні ризики для усіх інвесторів – резидентів та нерезидентів. Наприклад, інвестори з країн із розвиненою економікою можуть зіткнутися з такими ризиками як політич­на нестабільність, корупція, недосконале податкове законодав­ство та законодавство про права власності акціонерів, погане інформаційне забезпечення, недостатній рівень корпоративно­го управління, низька ефективність роботи юридичної та адміністративної систем. По-друге, додаткові ризики для нере­зидентів пов'язані з можливим введенням обмежень на їх діяльність та вивіз капіталу та доходу. По-третє, існують ризи­ки падіння курсів іноземних валют, що призводить до зменшення доходності інвестицій у перерахунку на валюту інвестора.

Таким чином, враховуючи специфіку та особливості іноземних інвестицій інвестор, який має намір здійснити їх,повинен:

■ ґрунтовно проаналізувати стан та структуру міжнародного ринку інвестицій;

■ вивчити характеристики та особливості цінних паперів, які обертаються на різних національних ринках;

■ визначити основні показники, які характеризують ринок інвестицій та їх проаналізувати в динаміці;

■ проаналізувати інформацію з засобів масової інформації про ринки інвестицій їх структуру;

■ визначити фактори, які впливають на ціни активів на міжна­родних ринках, та про їх взаємозв'язок;

■ визначити методи та інструменти зменшення ризику інозем­них інвестицій;

■ визначити показники якості (доходності) портфеля іноземних інвестицій.