Добавил:
stoun99@gmail.com Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Курс лекцій / лекція 6

.pdf
Скачиваний:
7
Добавлен:
03.12.2019
Размер:
48.8 Кб
Скачать

Філософія. Лекція #6 від 16.09.19

Світова філософія 20 - початку 21 століття.

1.Феноменологія.

2.Екзистенціалізм.

3.Герменевтика.

4.Структуралізм і постструктуралізм.

5.Постмодернізм.

І Феноменологія.

Едмунд Гуссерль у праці "Логічні дослідження" робить спробу побудувати науку про науковчення. Головна проблема теорії пізнання – це питання про об'єктивність пізнання. Він критикує психологізм, натуралізм і позитивізм.

Спираючись на філософію, яку він тлумачить як первісне джерело всієї наукової думки, Гуссерль намагався закласти нові підвалини пізнання. Його феноменологія претендувала на побудову філософії як суворої науки. Її предметом є опис актів свідомості.

У цілому важливими є такі ідеї:

-предмет філософії – феномени свідомості;

-феномени – це абсолютні сутності, які мають загальне значення, не залежать від індивідуальної свідомості і в той же час знаходяться тільки в ній і не існують поза нею.

-феномени не пізнаються шляхом абстраючої діільності розуму, а безпосередньо переживаються, а потім описуються так, як вони осягаються в акті інтуіції.

Основні ідеї феноменології Гуссерля:

1.інтенсійність свідомості;

2.шлях до пізнання світу від абсолютної суб'єктивності до абсолютної об'єктивності(археологія свідомості, життєвий світ);

3.знання про предмети – остаточна та єдинр встановлена істина про сутність їхнього буття осягається за допомогою потрійної редукції:

феноменологічна – звільнення від культурних, суспільних та історичних навантажень і зведення предмета до його тотожності; (Л. Українка)

ейдетична – тотожність редукується до сутності;

трансцендентна – усуває із свідомості все те, що їй як суб'єкту не властиво.

ІІ Екзистенціалізм.

Екзистенціалізм – одна із найвпливовіших течій 20 ст. Основні ознаки екзистенції:

-інтенсійність (направленість на щось);

-кінцевість;

-трансцендентування – вихід за свої межі у цілину можливостей;

-свобода — відповідальність;

-турбота і тривога;

Представники екзистенціалізму: Жан Поль Сартр, Альбер Камю, Карл Ясперс, Габріель Марсель, Микола Бердяєв, Маркін Хайдегер та ін.

ІІІ Герменевтика.

Герменевтика – теорія і практика, тлумачення інтерпретації і розуміння – філософьске вчення про буття людини у світі і розуміння цього світу через і мову переживання.

У20 ст. засадничою для герменивтики є теза Хайдегера, що не ми говоримо мовою,

амова говорить нами. Тобто вона отримує статус незалежної реальності, тому герменевтика перестає бути методологією гуманітарнрго пізнання, а отримує статус онтології.

Розуміння – це не просто акт інтерпретації, це специфічне відношення людини до світу, бо людина приречена розуміти світ і сама культура утворює смисОл.

Ганс-Георг Гадамер – "Істина і метод".

Саме мова визначає спосіб людського у світі-буття. Мова забезпечує допонятійне і дорефлексивне опанування світом, тобто передрозуміння. Головною формою передрозуміння є забобон, важливим видом якого є авторитет.

Людина завжди вільно обирає собі авторитет і свідомо підкоряється йому, визнаючи, що ця особа перевершує розумом і гостротою суджень.

Вся культура становить собою сукупність культурних текстів. Інтерпретація цих текстів підкореню основному завданню – розумінню.

Герменевтичний трикутник. Автор — текст — інтерпретатор

Основним принципом розуміння у герменевтиці визначається т.з. герменевтичне коло – принцип розуміння тексту, який заснований на взаємозв'язку частини і цілого. Розуміння цілого складається з розуміння частин, а для розуміння частин необхідне розуміння цілого.

Таким чином Гадамер перетворив герменевтику у онтологію розуміння і визначив первинною реальнфстю людини її буття у мові.

ІV Структуралізм.

Напрям наукового пізнання, що ґрунтується на системно-структурному методі аналізу.

Структура – це сукупність елементів між якими існують відношення, при чому зміна одного елементу або зв'язку тягне за собою зміну інших елементів або зв'язків.

Структура опирається на такі принципи:

-системність: відношення домінують над елементами, вони визначають об'єкти;

-іманентність;

-історичність;

-примат синхронії над діахронією;

-смерть суб'єкта, а замість нього структуралізм оперує ментальними структурами, мовою, мовленням.

"Структурна антропологія" Клода Леві-Стросса.

"Тотемізм сьогодні", "Первісне мислення", "Структурна антропологія". Метод Леві-Стросса передбачає такі процедури 1. Збір і реєстрація конкретних фактів.

2.Синтез фактів засобами порівняльних методів.

3.Антропологічний.

4.Бінарні опозиції.

Структурні антропологія – це вчення про фундаментальні і незмінні структури, що несвдомо виникають на ментальному рівні і так само несвідомо вкорінюються у соціальне життя та навіть обумовлюють його виникнення.

Основна проблематика:

- проблема природного та культурного буття людини(теорія антропогенезу);

Мова стала моментом якісного стрибка від природи до культури. Культура як мова функціонує як система регулятивів і правил.

Мова культури – це висловлювання у вигляді традицій, ритуалів. - проблема репрезентації:

1.примітивне мислення(міфологічне);

2.сучасне-інженерне мислення.

- заборона інцесту як засобу соціального організування.

Ролан Барт.

За допомогою текстового аналізу відбувається класифікація кодів, що утворюють смисл текстів. Барт виділяє 5 кодів:

1.проієратичний – код дії – фабула.

2.герменевтичний – код загадки.

3.культурний – опис, дотримування стереотипів і соціо-культурних вимог.

4.семічний – код комунікації.

5.символічний.

Коди – це певні типи вже баченого, вже читаного і вже робленого. Класичний сетод структкрнрго аналізу бари переробляє на основі принципового розмежування денотації і конатації.

Структурація – акцентує на рухливості і мінливості тексту, тоді як структура характеризується незмінністю і стійкістю. Мова – джерело влади, панування і насильства. Позбавити її владного дискурсу означає змінити суспільство, а тому Барт проголошує смерть автора, натомість функціонує скриптор.

V Постмодернізм.

Трактують сучасність як період кризи т.з. метанаративів, великих систем історії, науки, політики, ідеології, мистецтва.

Метанаратив характеризується такими рисами:

-не допускає сумніву у власній легітимності;

-претендує на універсальну значущість;

-свою форму отримує лише у філософії;

-вистурає критерієм для істинності наукового знання.

Виникнення почтмодернізму обумовлюється смертю суперзасад. Основні риси:

-реконструкція традиційної метафізичної парадигми;

-заміна вертикальних ієрархічних зв'язків горизонтальними ризоматичними;

-віртуальність світу постмодернізму.

Last modified: 18 Sep 2019

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.

Соседние файлы в папке Курс лекцій