Філософія. Лекція #1 від 03.09.19
Чаплінська Оксана Вікторівна
Термін "філософія" - походить з давньогрецької і означає "любов до мудрості". Відповідно, філософ - друг мудрості.
Філософія поділяється на софістичну і академічну.
Софістична спирається на життєвий досвід. Академічна ж спирається на попередні уявлення про філософію, термінологію та проблеми, які потрібно вирішити, нехтуючи життєвим досвідом.
Філософія - це форма суспільної свідомості, що розглядає, досліджує пізнавальне, морально-етичне, ціннісно практичне ставлення людини до дійсності та формує систему ущагальннних погоядів на світ і місце людини в ньому.
вперше термін вжив Піфагор.
І Основні теорії виникнення філософії: 1. Міфогенна.
Філософія проловжує розвивати всю ту проблематику, що є в міфах, хоча й дещо по іншоиу.
2. Гносеогенна (гносес - знання).
Протилежна від міфогенної. Намагається дати відповіді на питання обґрунтовано і раціонально.
3. Гносео-міфогенна.
Для виникнення філософії потрібно декілька компонентів: міфологія, раціональне знання, життєва мудрість.
Філософія виникає у 6-7 ст. до н.е. Даний період в історії називають "осьовий час". Осьовий час є особливим через ряд причин:
-Давній Китай
-Давня Греція
-Давня Індія
-філософія Сократа, Будди, Конфуція
Важливий компонент володіння інформації і впорядкуваня свого буття є усвідомленність інформації.
Характерними рисами філософського мислення є:
-постає людського самоусвідомлення;
-має граничний широкий рівень узагальнення – моделювання ситуації, ставлення себе у ту чи іншу ситуацію;
-окреслює дійсність не лише такою, якою вона є, а й такою, якою має бути;
-є більшою мірою мисленням про мислення - не проводить експериментальні дослідження, звертається до думок;
-є внутрішньо-пов'язаним і логічно послідовним – різні положення зв'язані;
-прагне поставити і розв'язати абсолютні проблеми людського буття.
ІІ Особливості предмету філософії.
1.Предмет філософії є історично змінним.
2.Уся історія філософії є її предметом
3.Предмет філософії є особливою формою людського самоусвідомлення, а тому "єдиний універсальний предмет філосфії – це людина" (с) Кирба.
4.Філосфія завжди вписана в соціальне буття
5.Філософське твердження зводиться до критично можливого узагальнення
Вцілому предметом філософії є відношення людина – світ. Саме ця парадигма вбирає в себе всі можливі філософські проблеми.
Філософія структурно включає в себе як окремі розділи, так і самостійні філософські дисципліни:
1. Природа осмислюється у філософії в межах онтології, натур-філософії і космології.
Людина є предметом міркувань філософської антропології і соціум-біології.
Сфера духовних процесів осмислюється в межах: клоніки, етики, естетики, філософії релігії, права, соціології і тд.
Функції:
-світоглядна (основна, домінуюча функція) – знання протсвіт і вплив на формування світогляду;
-теоретико-пізнавальна – постійне розширення меж свого пізнання, тобто сприяє розширенню свого кола пізнання, але також й контролює його;
-методологічна – загально-філософські методи аналіз синтнз дедукція індукція ріщні погляди на проблеиу
-інтегруюча – поєднання здобутків різних знань про ту чи іншу галузь
-критична – піддавати все сумніву і не створювати собі кумира, не приймати будь-які знання як істину;
-аксіологічна – узагальнення і характеристика змін цінностей;
-практично-діяльна – людина життєстверджується у тому середивощі, де вона існує; повинна мати активну життєдіяльну позицію; вивчення меж діяльності свобод людини;
-ідеологічна – філософія, яка стає ідеологією перетворюється в тоталітаризм (напр. марксизм в СРСР)
-футурологічна – прогнозування майбутнього для можливих змін; важлива тим, що дозволяє виправити свої можливі помилки;
ІІІ Світогляд
Світогляд - це складна система цінностей і переконань, що визначає ставлення людини до оточуючої дійсності і до самої себе.
У змістовному плані основними компонентами світогляду є знання, цінності, перкконання.
Рівнева структура світогляду має такі форми:
1. Світовідчуття – таке відношення до світу, коли людина осмислює світ через індивідуальний досвід, відчуття за допомогою зору, слуху, тактильних відчуттів. Характерно для дитинства
2.Світосприйняття – формується відношення до світу. Наприклад, пессимізм та оптимізм. Світ постає не фрагментарно, а більш цілісно.
3.Світорозуміння – обґрунтовано пояснити "чому так, а не інакше".
За ступенем теоретичної зрілості світогляд поділяється на буденний і теоретичний.
Буденний – це сукупність соціальних стереотипів різних шаблонів. Під таким впливом формується такий тип людини як людинна загальна, середньостатистична, людина масс.
Теоретичний ступінь зрілості - людина чітко усвідомлює своє я, свою унікальність, здатна до критичного сприйняття матеріалу.
Філософська класифікація структурних елементів світогояду:
1. Онтологія дає відповідь на питання "з чого виник світ?", "що є першим: матерія чи ідея?". Позиція матеріаліста: все виникло з матерії, протилежна позиція - ідеалізм: матерія сама по собі – це ніщо, потрібна ідея, щоб підкріпити і доповнити її. Пантеізм - інший тип світобачення. Бог створив природу, а потім розчинився в ній. Тобто існує одночасно у кожній частинці природи створеної ним же.
2.Гносеологія дає відповідь на питання "що є джерелом наших знань?". Якщо звертатись до: сенсуалізму, то джерело – це наші відчуття. Дитина вперше все відчуває тактильно, зорово і тд; раціоналізму - відчуття не є загальними для всіх – хтось відчуває різницю в смаках, хтось ні; хтось розрізняє кольори хтось ні. Тварини взагалі в почуттях сильніші. Тоиу чи дають відчуття 100% інформації про світ, це питання спірне. А от щодо мислення, то його закони однакові для усіх. Завдяки ньому ми відчуваємо себе людьми..? агноститизму, то людина взагалі не здатна пізнати світ. Людина має здатність тільки осягнути світ фрагментарно, завдяки обмеженому інструментарію.
3.Методологія має відношення до часу: "якии чином людина сприймає час": відповідно до:
-релятивізму – ніколи нічого двічі не повторюється, подія відбувається один раз у житті. "Стріла, яку випустили і яку вже неможливо зупинити";
-метафізики - все повторюється, час від часу. Проте ми не можемо визначити цикл цих самих подій. "Змія, яка кусає сама себе";
-діалектики - все повторюється, але на якісно новому рівні. "Спіраль з направленністю доверху" (релятивізм+метафізика).
4. Проблема буття людини у світі – "хто автор мого життя?" – це найдавніша позиція. прихильники такої класифікації як:
-передвизначеність зазначають, що все вже визначенно долею. Одних доля одних оберігає, інших ні.
-свобода - зазначають, що саме людина є автором свого життя і ніхто не має права втручатися.
Історичні типи світогляду 1. міф
•оперує образами - не категоріями і поняттями;
•сприймався як реальність, що не потребує доказовості;
•уявлення про кровні родинні звязки сил природи та явищ – щоб пояснити незрозумілі явища, таких як, наприклад, зміна пір року, чи погодні явища;
•персоніфікація/уособлення для жертвоприношення і випрошення як наслідок милостині. Людина розумілась як іграшка в руках природних і надприродних сил
2. релігія:
•поклоніння богу як найвищій істоті;
•поділ світу на земний і небесний;
•віра в існування надприродних сил та відведення їм головної ролі;
•наявність культу, системи чітких правил.
3. філософія:
•здатність до самоусвідомлення, виділення себе з природнього середовища, середовища релігійного і середовища собі подібних.
Last modified: 7 Sep 2019