4.2 Системи розробок

Велике різноманіття умов залягання рудних родовищ (розміри, форма, елементи залягання), їх цінність, мінералогічний склад руди, міцність і стійкість руди і вміщаючих порід викликають необхідність застосування різних систем розробки. Вивчення великого числа систем розробки полегшується тим, що всі вони за станом очисного простору і період розробки можуть бути об'єднані в групи. Таких груп сім. До першої групи відносяться системи розробки з відкритим виробленим простором; до другої – системи з магазинуванням руди; до третьої – системи із закладкою виробленого простору; до четвертої – системи з кріпленням і закладкою виробленого простору; до п'ятої – системи з обваленням вміщаючих порід; до шостої – системи розробки з обваленням руди і вміщаючих порід і до сьомої групи – комбіновані системи розробки. В межах кожної групи розрізняють окремі класи, системи розробки і їх варіанти.

5 Правила безпеки на гірничому підприємстві

При розробці електроустановок опір ізоляції приймається в межах 1 кОм/B , якщо технічними умовами не передбачені більш жорсткі вимоги відповідно до чинних актів. З метою забезпечення працездатності електроустановок і безпечної їх експлуатації проводиться контроль стану ізоляції, який характеризується електричною міцністю ізоляції, її електричним опором і діелектричними втратами. В установках, напругою більше 1000 В, проводять всі види випробування ізоляції, а при напрузі до 1000 В – контролюється тільки електричний опір і електрична міцність. Виділяють приймально-здавальні випробування, післяремонтні (реконструкція і капітальний ремонт) і міжремонтні в терміни, встановлені чинними нормативами залежно від типу електроустановки і умов її експлуатації. Так, опір переносних світильників, що живляться від електромережі, електрифікованого ручного інструменту, контролюється кожні 6 місяців, зварювального обладнання – кожні 12 місяців. При цьому опір ізоляції має бути не менше 0,5 МОм, а для електрифікованого інструменту – 1 МОм.

5.1 Правила безпеки при роботі з електрообладнанням до і вище 1000 в

Забезпечення недоступності струмовідних частин. Статистичні дані щодо електротравматизму свідчать, що більшість електротравм пов’зані з дотиком до струмовідних частин електроустановок (близько 55%). Якщо в установках до 1000 В небезпека електротравм пов’зана, переважно, з дотиком до неізольованих струмовідних елементів електроустановок, то за напруги більше 1000 В електротравм можливі і при дотику до ізольованих струмовідних частин.

5.2 Перша допомога при ураженні електричним струмом

Широке застосування електроенергії вимагає правильного поводження з нею, оскільки порушення правил електробезпеки може призвести до важкої і навіть смертельної травми. Установлено, що при напрузі 42 В електричний струм, який проходить через тіло людини, є безпечним. Напруга 50 В викликає тепловий і електролітичний ефект. Найчастіше ураження викликає внаслідок невиконання техніки безпеки при роботі з електричними приладами як у побуті, так і на виробництві.

Симптоми ураження електричним струмом. Суттєвий вплив на ступінь ураження людини електричним струмом має величина електричної напруги, сила струму, яка проходить через тіло людини, а також тривалість його протікання. У місцях входу і виходу струму(найчастіше на руках і ногах) спостерігаються важкі електроопіки аж до обвуглювання. У більш легких випадках є так звані мітки струму – округлі плями від 1 до 5-6 см у діаметрі,темні всередині і синюваті по периферії. На відміну від термічних опіків, волосся не обпалене. Як було сказано, також суттєве значення має те, через які органи проходить струм, що можна встановити, подумки з’єднуючи місця Входу і виходу струму. Особливо небезпечне проходження струму через серце, головний мозок, тому що це може викликати зупинку серця і дихання. Узагалі, при будь-якій електротравмі відбувається враження серця. У важких випадках спостерігається частий слабкий пульс, низький артеріальний тиск, задуха, потерпілий блідий, зляканий. Нерідко спостерігаються судоми, зупинка дихання. Оцінка стану потерпілого ґрунтується на контакті з електрострумом, мітках струму, загальних наслідках ураження електрострумом.

Н евідкладна допомога. Насамперед постраждалого звільняють від контакту з електрострумом (якщо це не зроблено раніше). Вимикають джерело електроживленням, а якщо це не неможливо, відкидають обірваний провід діелектричним предметом (дерев’яним сухим ціпком). Якщо той, хто надає допомогу, одягнений у гумові чоботи і гумові рукавички, то можна відтягнути потерпілого від електропроводу. при зупинці дихання проводять штучне дихання, вводять серцево-судинні засоби (0,1% розчину адреналіну – 1 мл, 10% розчин кофеїну – 1 мл підшкірно), засоби, що стимулюють дихання (1% розчин лобеліну – 1 мл внутрівенно чи повільно внутрішньом’язово), потім накладають стерильну пов’язку на електроопікову рану. Штучне дихання продовжують киснево-повітряною сумішшю чи чистим киснем через маску, внутрівенно вводять 40% розчин глюкози з 0,5 мл 0,006% розчину корглікону. Штучне дихання не припиняють протягом тривалого часу. При зупинці серця – непрямий масаж серця, 0,1% розчину адреналіну – 1 мл і 10 мл 10% розчину хлориду кальцію.