9. Втілення засад конституціоналізму у практиці функціонування сучасної держави. Сутність конституційної держави, її устрій.

Не всяка держава, що прийняла конституцію, може називатись конституційною державою. В історії було і є багато держав, що мали чи мають конституції, але так і не стали конституційними. Мова йде, наприклад, про фашистські, соціалістичні та деякі інші тоталітарні держави.

В класичній науці конституційного права, що веде свій початок від середини XIX ст., під конституційною державою розуміється держава, в якій не тільки проголошується конституція, але й забезпечується її провідна роль як знаряддя державного управління. Ця система управління дістала назву «конституціоналізму», який на Заході панував після ліберально-демократичних революцій ХVIII- ХIХст.ст. Характерними ознаками класичного конституціоналізму були:

— визнання конституції основним законом держави, а її гарантом —парламент;

— народний суверенітет, який здійснювався на основі цензового виборчого права;

— верховенство парламенту, згідно з яким представницький орган посідав провідне місце в системі поділу державної влади, а його депутати наділялися привілейованим становищем (депутатська недоторканність тощо);

— верховенство права, яке полягало в обмеженні законом і судом урядового та адміністративного свавілля;

— місцеве самоврядування, як децентралізований елемент системи виконавчої влади.

За панування класичного конституціоналізму конституція виступала основою або головною підставою здійснення державної влади її вищими органами, насамперед, парламентом. Тому поняття «конституціоналізму» дуже близьке до поняття «парламентаризму», оскільки саме парламент відіграє ключову роль у конституційній системі держави. Однак ці два поняття є різні за своїм змістом, бо відбивають специфічні аспекти функціонування влади як правової та політичної категорії.

Конституційна держава — це, насамперед, держава, яка обмежена нормами Конституції з метою запровадження поділу влади, народного суверенітету й верховенства права. Однак це далеко не ідеальна держава, в якій завжди існує велика кількість, зокрема, конституційних проблем.

Конституційна держава визнає пріоритет прав народу, а права громадян гарантує тільки частково. Мова йде лише про гарантії громадянських і політичних прав громадян, тоді як соціально-економічні нерідко не вважаються правами в юридичному сенсі. Особливо від цього страждають найбільш продуктивні та соціально незахищені верстви населення: підприємці та пенсіонери. Верховенство права в сучасних конституційних державах фактично зводиться до верховенства конституції, авторитет якої забезпечується демократичним політичним процесом. Правовий режим конституційної держави забезпечується контролем парламенту за актами й діями виконавчої влади, судовим контролем, присягою депутатів.

10. Конституція, конституційний лад, конституційна держава: діалектика взаємозв’язку.

Для вітчизняної конституційної практики поняття «конституційний лад» є відносно новими.

Головним політико-правовим наслідком незалежності України у 1991 році стала саме докорінна зміна конституційного ладу проголошеної незалежної Української держави. Декларація про Державний суверенітет України закріпила основні принципи організації та діяльності нової суверенної республіки, а Акт проголошення незалежності України визначив загальні засади як суспільного, так і державного ладу України. У цьому розумінні, можна стверджувати, що конституційний лад України втілює в собі, насамперед і головним чином, суспільний і державний лад у їх взаємодії.

Пізніше, Конституція України 1996 року в Розділі I «Загальні засади» та інших своїх положеннях закріпила основи конституційного ладу України. Вона визначила Українську державу як суверенну і незалежну, демократичну, соціальну, правову (ст.1), людину її права і свободи проголосила найвищою соціальною цінністю (ст.3), народовладдя надійно закріпила як невід’ємну частину конституційного ладу (ст.5) тощо. Тільки така держава може бути ефективною, сильною, конкурентною в широкому розумінні цього слова, здатна зробити суспільство процвітаючим, створити умови для гідного життя людей.

Закріплені в І розділі Конституції України засади конституційного ладу становлять собою першооснову для інших положень Основного Закону, для усієї системи чинного законодавства та інших нормативно-правових актів. Вся Конституція має будуватись згідно з положеннями засад конституційного ладу, які є основоположними принципами організації та діяльності держави. Ці принципи утворюють ядро (основи) конституційного ладу України. Невипадково їх називають «малою конституцією», або «конституцією в конституції».

Разом з тим системний аналіз праць вітчизняних та зарубіжних вчених дозволяє зробити висновок, що в поняття конституційного ладу вкладаються наступні значення:

по – перше його розуміють, як цілісну систему основних політико-правових, економічних та соціальних відносин, які встановлюються та закріплюються Конституцією та іншими конституційними нормами. У цьому значені термін конституційний лад по-суті є тотожним терміну державний лад; по-друге він розуміється як певний спосіб (форма) організації держави, який закріплено в її конституції; по-третє як такий стан даних відносин, або порядок що характеризує державу, як конституційну, забезпечує підпорядкованість держави – праву, сприяє закріпленню у суспільній практиці і правосвідомості справедливих, гуманних і правових зв’язків між людиною, громадянським суспільством і державою.

Засади конституційного ладу – це сукупність найбільш важливих принципів, які мають особливе значення і вищу юридичну силу для організації діяльності держави і суспільства. Ці принципи визначають форму і засоби організації України, як держави, забезпечують людині та громадянину права і свободи та характеризують її як конституційну державу, якій властива обмеженість державної влади, а також визнання і гарантування народовладдя. Конституція нашої держави сьогодні виконує роль гаранта у забезпечені правової системи у взаємовідносинах із суспільством, громадянином і державою, виступає своєрідним бар’єром руйнівних дій різних гілок державної влади, про що свідчать приклади недалекого минулого і не існує гарантій, що подібне не повториться в майбутньому.

За своїм змістом конституційний лад опосередковує собою, насамперед, передбачені та гарантовані Конституцією державний і суспільний лад, конституційний статус людини і громадянина, систему безпосереднього народовладдя, організацію державної влади і місцевого самоврядування, територіальний устрій, основні засади зовнішньополітичної та іншої міжнародної діяльності держави, основи національної безпеки та інші існуючі найважливіші види конституційно-правових відносин.

За формою конституційний лад України є системою основних організаційних і правових форм суспільних відносин, передбачених Конституцією, тобто основних видів організації та діяльності держави, суспільства та інших учасників конституційно-правових відносин. Насамперед, конституційний лад України уособлює передбачену Конституцією форму (форми) держави – за характером державного устрою і державного правління – і форми безпосереднього народовладдя. До того ж, конституційний лад України характеризується рядом істотних ознак, зокрема: суверенністю, демократизмом, гуманізмом, реальністю, системністю, науковою обґрунтованістю, історизмом, наступністю, програмним характером, гарантованістю конституційного ладу. Запропоновані якісні характеристики конституційного ладу України зберігають свою актуальність і в умовах сьогодення.

Отже, під гарантіями конституційного ладу України слід розуміти систему загальносоціальних і спеціальних юридичних (нормативно-правових і організаційно-правових) умов і засобів матеріального та процесуального характеру, які забезпечують дієвість основних принципів і інститутів суспільного та державного ладу України.