5. Теорія установчої влади (Еммануель-Жозеф Сійес) і становлення конституціоналізму.

Теорія установчої влади. КОНСТИТУАНТА – всенародний вищий колегіальний тимчасовий представницький орган, спеціально утворюваний для розробки і прийняття конституції держави. Перші Конституанти були утворені в США та Франції. Перші у світі конституції – основні закони – були прийняті саме установчими зборами ще у ХVІІІ ст.

Концепція установчої влади була сформульована за часів Великої французької революції абатом Еммануелем-Жозефом Сійесом ( 1748–1836). Згідно цієї концепції, установча влада первинна стосовно усіх інших влад – законодавчої, виконавчої і судової.

Установча влада є практичним і вищим проявом суверенітету – верховної влади народу, котрий, реалізуючи її через своїх спеціально і лише для цього обраних представників (установчі збори), приймає конституцію.

За формую скликання Конституанти – загальним волевиявленням, депутати установчих зборів отримують спеціальний (прямий) мандат від народу, який дає їм змогу і право брати участь у вирішенні питань прийняття конституції. Наявність саме такого мандата забезпечує найвищий рівень легітимності прийнятих у такий спосіб конституцій.

Головною ознакою Конституанти є легітимність – визнання народом її правомірності, законності дій та повноважень. Іншими словами – довіра громадян. Недовіра – нелегітимність – нівелюють Конституанту, по суті.ія установчої влади

Єдине завдання Конституанти – прийняття нової або зміна діючої конституції – основного закону. Мета Конституанти – Народна Конституція – громадянський консенсус - громадянська солідарність – в ім’я гідності, cвободи та розвитку – через встановлення справедливого закону усіма для усіх.

6. Поняття та зміст конституціоналізму.

Конституціоналізм (від лат. constitutio-встановлення, устрій)- 1. Система знань політико-правового характеру, предмет дослідження якої становлять фундаментальні цінності демократії, обгрунтування необхідності встановлення конституційного ладу, аналіз історії і практики конституційного розвитку держави, їх груп і світового співтовариства. 2. Механізм державної влади, обмежений конституцією; політична система, що спирається на конституцію і конституційні методи управління. Поняття «Конституціоналізм» має об'єктивний (сукупність конституційно-правових актів, що регулює важливі соціальні зв'язки) і суб'єктивний (наявність теорії конституції, прогресивних уявлень про устрій суспільства і держави; сприйняття конституції, інших нормативних актів населенням) аспекти. Теоретична підстава конституціоналізму - визнання природних прав людини і суверенітету народу. Сутність теорії і практики конституціоналізму - намагання обмежити свавілля державної влади правом, визначення конституцією міри та масштабу можливого втручання держави. Конституціоналізм держави формується під впливом двох груп чинників: внутрішніх (власного державно-правового досвіду і традицій, своїх первісних джерел, менталітету народу) і зовнішніх (світового досвіду конституціоналізму, наявності загальних цінностей, відображених у найважливіших конституційних і політико-правових актах держав з розвиненим демократичним устроєм). Конституція України 1996 р. містить правові норми щодо становлення сучасного конституціоналізму на демократичних засадах: Україна є демократичною і правовою державою (ст. 1); права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, що відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (ст. 3); носієм суверенітету та єдиним джерелом влади в Україні є народ; право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить лише народові й не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами; ніхто не може узурпувати державну владу (ст. 5); державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову (ст. 6); та інші.

Конституціоналізм – це теорія і практика конституційного будівництва. Він становить собою особливу систему конституційно-правових відносин, які опосередковують у загальному вигляді повновладдя народу, його суверенітет. Конституціоналізм, таким чином, поняття значно ширше,0020ніж сама конституція.

Як специфічна форма відображення об’єктивної реальності конституціоналізм справляє значний вплив на конституційну свідомість, а відтак є реальним засобом захисту і оновлення суспільних і, перш за все, конституційних відносин.

Конституціоналізм уособлює передові фінансові, політичні, економічні та інші ідеї, які виступають могутнім фактором суспільного прогресу.

Конституціоналізм є барометром прогресу і розвитку всього суспільства. Криза суспільства – це, перш за все, криза його конституціоналізму, головним виявом якої є істотні розходження між фактичною та юридичною конституцією, між конституційною правосвідомістю і офіційною політико-правовою доктриною.

Конституціоналізм як складне системне утворення з властивими йому структурними і функціональними характеристиками не можна ототожнювати з конституційним законодавством чи процесом його реалізації. Елементами конституціоналізму є: фактична і юридична конституція, конституційна теорія, конституційні відносини, конституційна правосвідомість, конституційна законність і правопорядок.