34. Конституція і людина. Конституційна концепція правового статусу людини в Україні.

Конституції України встановила новий конституційний статус людини і громадянина на основі сучасної ліберальної концепції прав людини у відповідності із загальновизнаними світовим співтовариством стандартами в галузі прав людини. Її принципова відмінність від старих радянських підходів до визначення конституційного статусу особи полягає: по-перше, у відмові від класового підходу при закріпленні правового статусу особи; по-друге, у визнанні суб’єктом прав і свобод людини і громадянина. Людина як член громадянського суспільства є суб’єктом прав, що випливають із природного права, їх обсяг однаковий для всіх людей. Права громадянина, тобто людини як члена політично організованого суспільства, випливають із позитивного права, вони закріплюються за особою в силу її належності до громадянства України, вони також носять невід’ємний характер. Лише громадяни України володіють у повному обсязі правами, що відносяться до загально визначених прав людини та правами, які Конституція України пов’язує з належністю до громадянства України; по-третє, у визнанні суб’єктом прав і свобод індивідуально кожну конкретну людину і громадянина, у відмові від пріоритету інтересів колективного суб’єкта у вигляді “народу”, “трудящих”, “робітничого класу” тощо. Це не означає повного заперечення колективного суб’єкта, але його визнання не може призводити до ігнорування прав і свобод кожної людини, її індивідуальної свободи; по-четверте, у відмові від пріоритету інтересів держави над інтересами особи.

Основні положення ліберальної концепції прав людини відображені насамперед у тих нормах Конституції України, в яких закріплюються принципи правового статусу людини і громадянина згідно із загальнолюдськими цінностями та міжнародно-правовими стандартами в галузі прав людини, які визначені міжнародною спільнотою у відповідних документах, що були ратифіковані Україною і стали частиною її національного законодавства (ст.9 Конституції України).

35. Конституція як соціальна та національно-культурна цінність.

Соціально-політична цінність Конституції України полягає в тому, що саме в її положеннях закріплено основні принципи конституційного ладу нашої держави. Йдеться про такі принципово важливі положення, як те, що сучасна українська держава є продовженням багатовікової історії українського державотворення, що вона є республікою, де носієм суверенітету та єдиним джерелом влади є лише український народ, що людину, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпеку визнають найвищою соціальною цінністю і що в цій державі має діяти принцип верховенства права. При цьому державну владу в Україні здійснюють на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову, а сама держава визнає та гарантує місцеве самоврядування. Суспільне ж життя в Україні, відповідно до конституційних положень, ґрунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності, держава не можне визнавати жодну ідеологію як обов’язкову тощо. Іншими словами, надзвичайно потужні та ємкі конституційні положення, які за вмілого та послідовного використання повинні забезпечити українському народові гідне цивілізованого світу існування.

Цінність Конституції України як нормативно-правового акта полягає насамперед у її особливій правовій природі. Цей документ є основним законом держави, законом із вищою юридичною силою та таким, що має підвищений ступінь стабільності, порівняно з іншими нормативно-правовими актами. Все це разом робить його ядром (стержнем, фундаментом) усієї правової системи держави. Тому без суворого дотримання правила щодо відповідності всіх законів і підзаконних нормативно-правових актів положенням Конституції (іншими словами – вищої юридичної сили Основного закону держави), сучасна демократична країна просто не зможе повноцінно функціонувати.

Конституція України є також духовною (національною) цінністю українського народу, оскільки саме вона закріпила факт відновлення державності українського народу, вона визнала його єдиним джерелом влади на території України та піднесла в ранг символів державного суверенітету національний синьо-жовтий стяг, Тризуб, гімн “Ще не вмерла Україна”, надала українській мові статусу державної. Зрештою, не забуваймо, що за ідею української державності впродовж декількох століть боролися тисячі відомих і безіменних українських патріотів. Відтак факт існування нині незалежної української держави з усіма необхідними атрибутами (в т. ч. і з Конституцією) є ніби даниною народної пам’яті тим, хто відав своє життя за Україну.