2. Особливості глобалізації товарних, фінансових та інвестиційних потоків

Зовнішньоекономічні зв’язки стають найзначнішим фактором у розвитку світової економіки, тому їх розширення проходить більш інтенсивно, ніж загальноекономічне зростання (рис. 1.4).

Рис. 1.4. Динаміка світового ВВП і товарного експорту в % до попереднього періоду (ВВП, експорт — в цінах і по паритету купівельної спроможності національних валют 2000 р.)

За 1991—2000 рр. ВВП виріс на 2,6 % до 30,8 трлн дол. (у 2001 р.), а експорт товарів — на 7 % до 6057 млрд дол. США. Як видно з таблиці 1.6 реальне зростання світового ВВП у 2003—2015 рр. прогнозується на рівні 3,1 %.

Таблиця 1.6

Структура світового ввп (2001 р.) та темпи зростання реального ввп у 1971—2015 рр.

Регіони	ВВП, 2001р. трн. дол.	Структури світового ВВП %	Зростання %			2001	Оцінка 2002	Прогноз 2003—2015
			1971—1980	1981—1990	1991—2000
Світ	30,790	100	3,7	3,0	2,6	1,1	1,7	3,1
Високорозвинені економіки	24,852	80,8	3,5	3,1	2,5	0,7	1,5	2,6
— індустріальні країни	24,088	78,7	3,4	3,1	2,4	0,8	1,4	2,5
— країни великої сімки	20,632	60,9	3,4	3,1	2,3	0,5	1,3	2,5
— США	10,082	32,8	3,3	3,2	3,2	0,3	2,3	3,1
— Японія	4,166	13,6	4,5	4,1	1,3	– 0,3	0,0	1,6
— Європейський регіон	6,090		3,2	2,3	2,0	1,5	0,8	2,3
— Нові індустріальні країни Азії	531	1,7	9,5	7,4	6,1	– 1,4	2,6	4,7
Низько — середньорозвинені економіки	5,938	19,2	4,8	2,6	3,2	2,9	2,8	4,6
— Азія	2,205		5,2	6,8	7,0	5,2	5,8	6,0
— Східна Азія і Тихоокеанський регіон	1,573		6,6	7,3	7,7	5,5	6,3	6,2
— Китай	1,150	3,7	6,2	9,3	10,1	7,3	7,8	—
— Південна Азія	632	2,1	3,1	5,7	5,2	4,4	4,6	5,4
— Індія	495	1,6	3,0	5,8	5,6	4,5	4,8	—
— Латинська Америка та Кариби	1,882	6,2	5,9	1,1	3,3	0,4	– 1,1	3,6
— Європа та Центральна Азія	977	3,2	3,5	1,7	– 1,7	2,3	3,6	3,6
— Близький Схід і Південна Африка	568	1,9	6,5	2,5	3,2	3,2	2,5	3,3

Однак у країнах Азії він удвічі вищий, ніж у високорозвинених країн світу. Темпи зростання ВВП країн Латинської Америки за цей період передбачаються на рівні близько 4 %. Експерти Світового Банку зробили прогноз щодо зростання світового ВВП на душу населення, який складе 2 % за період 2003—2015рр. В той же час у нових індустріальних країн він становитиме відповідно, 3,9 %, а в цілому по Азіатському регіону — 5 % (рис. 1.5)

Рис. 1.5. Прогноз зростання ВВП на душу населення по регіонах світу в %

Незважаючи на фінансову кризу 1997—1998 рр., світовий експорт у 1997 р. збільшився до 5504 млрд дол. США. Експерти стверджують наявність тісного зв’язку між розвитком зовнішньої торгівлі та економічним зростанням. Нові індустріальні країни продемонстрували це завдяки активній участі у міжнародних економічних контактах, — за останні десять років їхня питома вага в світовому експорті збільшилася більш ніж у двічі, що також свідчить про зростання національної конкурентоспроможності. (рис. 1.6)

Рис. 1.6. Зміни у структурі світової торгівлі

Яскравими прикладами успішної інтеграції в складну систему МПП можуть слугувати Республіка Корея і Китай. Так, за останні роки експорт південнокорейських товарів і комерційних послуг збільшився понад в 200 разів і у 2001 р. забезпечив 2,5 % загального світового експорту (проти декількох сотих відсотка в 1960 р.). Серед структури цього експорту половину складають сучасні види машинобудування. Підвищення середньорічних темпів економічного зростання до 5,7 % за 1992—2001 рр. в основному базувались на використанні зовнішнього попиту. А підвищення в останні роки середньорічних темпів економічного зростання до 10 % (у 2001 — 7,3 %) в Китаї, поєднались із збільшенням у чотири рази питомої ваги в світовій торгівлі товарами (завдяки розширенню експорту виробами сучасного машинотехнічного комплексу) і у вісім разів — підвищенням питомої ваги в торгівлі послугами.

Отже, наявність конкурентних переваг країни визначається низкою показників, у тому числі — вагомою часткою світового експорту: США — 12 %, Канада — 4,4 %, Японія — 6,3 %, Німеччина — 8,9 %, Франція — 5,3 %, Китай — 4,4 %, тоді як Бангладеш — близько 0,1 %, Пакистан — 0,6 %, Перу — 0,3 %. Крім того, залежність країн від міжнародної торгівлі, згідно з їхніми ресурсами та місткістю внутрішнього ринку, не однакова. Наприклад, цей показник у США в 2000 р. становив 11 %, в Канаді — 44 %, в Нідерландах — 55 %, у Бельгії — 75 %.

Таке підвищення значення міжнародної торгівлі в розвитку економіки не в останню чергу пов’язане із залученням в МПП великих за численністю населення країн (що мають більше 100 млн жителів). Через прискорення НТП вони втратили свої національні переваги, які ґрунтувалися на місткості внутрішнього ринку і масштабності виробничого потенціалу. Прикладом є США, Китай, Месика, Індонезія та Індія, експортна квота яких на межі ХХІ ст., в порівнянні з 1965 р., збільшилася в 2; 5,3; 4; 5 і 2,9 раза, тоді як ступінь інтеграції в МПП всіх країн виріс майже вдвічі.

Наявні торговельного оборот у ВВП дає уявлення про те, наскільки економіка країни опосередковується зовнішньоекономічними зв’язками. Так, наприклад, у деяких «нових індустріальних країнах» він становить понад 300 %, в Естонії — близько 160%, в Ірландії — 120 % (цей показник високий у всіх постсоціалістичних країн), однак у США, Японії йому належить близько 20 % ВВП.

Щоб адаптуватися до процесів глобалізації та інтернаціоналізації, недостатньо використовувати економічні стимули. Економічна глобалізація проходить поряд із революційними змінами в технологічних процесах, які стають причиною значних зрушень в ієрархії націй.