Досконала конкуренція

Насамперед, відзначимо, що ринків із досконалою конкуренцією, принаймні, у чистому вигляді не існує. Проте, класифікаційний аналіз включає дану ринкову структуру головним чином тому, що вона дозволяє глибше вникнути в характер інших ринкових структур.

Досконала (вільна) конкуренція заснована на приватній власності і господарській відособленості. Вона припускає, що на ринку є множина незалежних фірм, що самостійно вирішують, що створювати й у яких кількостях, а також:

1. Обсяг виробництва окремої фірми є незначним і не робить впливи на ціну реалізованого цією фірмою товару;

2. Реалізовані кожним виробником товари є однорідними;

3. Покупці добре поінформовані про ціни, і якщо хтось підвищить ціну на свою продукцію, то загубить покупців;

4. Продавці діють незалежно один від одного;

5. Доступ на ринок ніким і нічим не обмежений.

Остання умова припускає можливість кожному громадянину стати вільним підприємцем і застосувати свою працю і матеріальні засоби в певній галузі господарства. Покупці ж повинні бути вільні від усякої дискримінації і мати можливість купити товари і послуги на будь-якому ринку. Дотримання ж всіх умов забезпечує вільний зв'язок між виробниками і споживачами. Конкуренція є також умовою формування ринкового механізму, утворення цін і самонастроювання економічної системи через досягнення рівноважного стану, коли егоїстичні інтереси окремих індивідів до одержання власної економічної вигоди обертаються на благо всього суспільства. Неважко бачити, що жодний реальний ринок не задовольняє всім перерахованим умовам. Тому схема досконалої конкуренції має в основному теоретичне значення. Проте вона є ключем до розуміння більш реальних ринкових структур. І в цьому її цінність.

Недосконала конкуренція

Недосконала конкуренція існувала завжди, але особливо загострилася наприкінці XIX - початку XX в. у зв'язку з утворенням монополій. У цей період відбувається концентрація капіталу, виникають акціонерні товариства, посилюється контроль за природними, матеріальними і фінансовими ресурсами. Монополізація економіки є закономірним наслідком великого стрибка в концентрації промислового виробництва під впливом науково-технічного прогресу.

У економічній літературі дається така класифікація монополій:

І. З урахуванням охоплення економіки виділяються:

1. Чиста монополія (один продавець, повний контроль над ціною);

2. Абсолютна монополія (знаходиться в руках держави або господарських органів);

3. Монопсонія - тип ринкової структури, при якій існує монополія єдиного покупця певного товару. Обмежуючи свої закупівлі, покупець забезпечує собі монопольний прибуток за рахунок втрати частини прибутків продавця. Монопсонія розглядається як складова частина ринкової конкуренції.

4. Олігопсонія - тип ринкової структури, при якій існує група покупців певного товару. Обмежуючи закупівлі товару, покупці забезпечують собі монопольний прибуток за рахунок втрати частини прибутків продавця.

5. Олігополія - тип ринкової структури, за якої декілька значних фірм монополізують виробництво і збут основної маси продукції і ведуть між собою переважно нецінову конкуренцію. При олігополії можуть мати місце три види ринків:

   1. Ринок, на якому діють одногалузеві торгово-промислові фірми;

   2. Ринок, на якому декілька значних постачальників, не пов'язаних ніякими угодами, конкурують між собою;

   3. Ринок, у якому панує група корпорацій типу "виробничої піраміди", у якій існує виробничий зв'язок у вигляді подетальної спеціалізації. Звичайно термін "олігополія" використовується при характеристиці ринку, на якому функціонують значні корпорації. Наприклад, автомобільний ринок США з трьома корпораціями: General Motors, Ford і Chrysler.

6. Дуополія - тип ринкової структури, при якій є тільки два виробники певного товару і між ними відсутні будь-які угоди про ціни, ринки збуту і квоти. Дуополія - найбільш простий випадок олігополії. Наприклад, на ринку мікропроцесорів для персональних комп'ютерів на даний момент знаходяться два домінуючі виробники: Intel і AMD.

7. Білатеральна монополія (двостороння монополія) - тип ринкової структури, при якому виникає протиборство єдиного постачальника і єдиного (об’єднаного) споживача. Такий ринок виникає при використанні електроенергії, газопостачання і водопостачання.

ІІ. У залежності від причин виникнення розрізняють:

1. Природна монополія (нею володіють власники й організації, що володіють рідкісними і не відтворювальними ресурсами, а також такі галузі інфраструктури, як громадський транспорт і т.д.);

2. Легальні монополії, що утворюються на законній підставі (патенти);

3. Штучні монополії. Під цією назвою мається на увазі об'єднання підприємств, які створюються заради одержання монополістичних вигод. Ці монополії навмисно змінюють структуру ринку:

• Створюють бар'єри для входження на ринок нових фірм;

• Обмежують аутсайдерам (підприємствам, що не ввійшли в монополістичне об'єднання) доступ до джерел сировини й енергоносіїв;

• Створюють дуже високий (в порівнянні з новими фірмами) рівень технологій;

• Застосовують більші обсяги капіталу;

• “Забивають” нові фірми добре поставленою рекламою.

Штучні монополії утворюють ряд конкретних форм:

Картель - спілка декількох підприємств однієї галузі промисловості, в якій її учасники зберігають свою власність на засоби і продукти виробництва, а створені вироби самі реалізують на ринку, домовляючись про квоту – частку кожного в загальному випуску продукції, ціну реалізації продукції та розподіл ринків.

Синдикат - об'єднання ряду підприємств, що виготовляють однорідну продукцію. Власність на матеріальні засоби господарювання зберігається за учасниками об'єднання, а готова продукція реалізується через єдину створену для цього компанію.

Трест - монополія, у якій забезпечується спільна власність групи підприємців на засоби та результати виробництва.

Концерн - спілка формально незалежних підприємств (звичайно з різних галузей промисловості, торгівлі, транспорту, банків), в рамках якого головна фірма організує фінансовий контроль над всіма учасниками.

Таким чином, в умовах монополістичної форми господарювання конкуренція носить дуже складний характер.

По-перше, монополія в сучасних умовах має досить точну інформацію про споживачів і потенційних конкурентів.

По-друге, за допомогою реклами монополія істотно впливає на формування попиту споживачів, тому що для значних монополій реклама є більш доступною.

По-третє, монополія через канали фінансових і політичних зв'язків здатна суттєво впливати на контрагентів.

Названі умови, як правило, понижують рівень ризику в процесі конкуренції і забезпечують одержання монопольного прибутку.