1.1. Філософсько-релігійні вчення й сучасна наука про приро­ду людини та її призначення на Землі

Великі Просвітителі людства глибокої давнини про природу людини та їі призначення на Землі

Світові вчення про місце й завдання людини в космічній ево­люції. Релігія, її призначення на Землі. Світові релігії, їх єд­ність та розбіжності. Світові релігії Сходу й Заходу про призна­чення людини на Землі.

Загальні положення, що поєднують давні вчення Індії, Єгип­ту й Греції про природу світу й людини.

Патанджалі як один із перших Просвітителів людства, котрий першим у письмовій формі виклав основні положення базового східного вчення Транс-Гімалайської Школи. Йога Сут-ра як наука про природу людини, її життя (основні заповіді й правила повсякденного життя людини, духовні досягнення, са­мопізнання).

Гермес Трисмегіст (УІ-ІУ тис. до Р.Х.)- один із перших Просвітителів Єгипту, фундатор законів, писемності, лічби та інших наук. Книги Гермеса: «Божественний Поймандр» (про вищу мудрість на Землі, таємниці людської душі, культуру людини, її самопізнання й власне зростання), «Смарагдовий скрижаль» (про духовну природу кожної людини; єдині закони життя Всесвіту й «мікрокосму»; пізнання Всесвіту через само­пізнання та аналогії тощо).

Основні положення вчення Гермеса відносно Істини, Світової Душі й душі людини, виховання людини з урахуванням її пот­рійної природи, поступового духовного вдосконалення людської

278

279

Л.В. БАТЛІНА

істоти як основи її підготовки до життя й управління іншими людьми.

Заратустра (Зороастр) (1200 і 500 рр. до Р.Х.) як один із перших Просвітителів парсів. «Авеста» як джерело зороастрій-ської доктрини. Нове тлумачення старих ідей - основний внесок Зороастра в просвітительство народу. Поняття про природу Пер­шого Принципу буття як Першопричини життя. Основні поло­ження філософської доктрини Зороастра. Великий пророк про необхідність самовдосконалення як величезну, важку повсяк­денну працю людини на Землі.

Індійський пророк Будда, «Просвітлений» (V столітті до Р.Х.). Будда як Наставник людства, акцент учення на принци­пах поведінки й досягненні просвітлення шляхом постійного виконання певних добродійних учинків із благородною метою досягнення загального блага. Основні положення вчення Будди, зокрема, щодо: мети життя людини на землі; законів перевті­лення, причини й наслідків; раю та пекла як станів свідомості людини; Чотирьох Благородних Істин та Благородного Середин­ного Шляху; «Десяти заповідей буддизму»; подолання десяти видів рабства («ілюзій»). Шлях Будди як життя згідно Закону у відповідності із благородством людської природи.

Китайський філософ-мудрець Кун-Фу-цзи (Конфуцій) (551р. до Р.Х.). Його вчення про: суспільний устрій; стан колективної безпеки; необхідність правління державними справами з боку мудрих людей; суспільні умови отримання освіти; внутрішню досконалість людини як вимір прогресу; єднання із всесвітньою істиною через самовдосконалення. Основні положення вчення великого майстра, зокрема, про: сенс людського життя, благо­родство й благородність мотивів, добродійність й мудрість осіб, котрі обіймають високі посади, справедливість, чесність, честь та безкомпромісність; правильний образ життя як найперший обов'язок людини стосовно себе й інших тощо.

Китайський філософ Лао-цзи (УИ-УІ ст. до н.е.). «Дао де цзин» як джерело основ учення Лао-цзи про: шляхи доброчин­ності, кодекс духовної поведінки по відношенню до Дао (При-

280

ОСНОВИ ЛЮДИНОЗНАВСТВА. ЛЮДИНА В ЦІЛОМУ

нципу). Основні положення вчення великого майстра, зокрема, про: Принцип як абсолютну, існуючу в природі рухівну силу та Його властивості; наявність у кожної людини душі-тіла та ефір­ної душі; необхідність збереження фізичної безпеки та душевної рівноваги; найбільш поширені негативні якості в характері лю­дини; обов'язок мудрої людини вдосконалити закон у собі; здат­ність людини досягти спокою й чистоти, живучи серед людей; якості мудрої людини; роль освіти, що зробить державне управ­ління недоладним; закони держави й природи; два види само­контролю людини тощо.

Піфагор (580-500 рр. до Р.Х.), великий грецький філософ, учений, мудрець. Піфагор про: велику таємницю Космосу, при­ховану в синтезі трьох світів (природний, людський та божест­венний); внутрішню єдність трьох давніх релігій; три «бічі», що загрожують людству (неуцтво священиків, матеріалізм учених та відсутність дисципліни в демократії).

Школа піфагорійців у Кротоні як колегія етичного вихован­ня, академія наук, взірцева община. Основний шлях пізнан­ня Істини учнями школи - шлях теорії й практики, поєднання наук і мистецтв. Основні принципи життя школи: неухилення від громадського життя; відповідність знань рівню розвитку сві­домості й волі людини; підкорення правилам суспільного жит­тя; відповідність змісту навчання статі й обов'язкам чоловіка й жінки в суспільстві. Зміст навчання учнів школи на різних сту­пенях засвоєння знань.

Видатний грецький філософ Платон (427(8) - 347 рр.), його внесок у філософську розробку проблем сутності природи Всес­віту й людини, її призначення на Землі. Джерела й основні по­ложення філософії Платона відносно: принципу єдності; невиз­нання принципу зла; природи Істини й Всесвіту як прояву цієї Істини; людини як сукупності часток; еволюції речей; політики, некомпетентності й корупції в політиці; освіти, як фактору, що здатний покласти кінець соціальним бідам народів; виховання й навчання з раннього дитинства; ідеальної форми державно­го правління; істини й життя; поділу усіх істот на три поряд-

281

Л.В. БАТЛІНА

ки (боги; герої та освічені люди; людство й решта живих істот); мети філософської освіти тощо.

Іісус як фундатор християнства на землі. Формування його синтетичного світогляду. Головні джерела інформації про вчен­ня Іісуса. Різні тлумачення відносно природи Іісуса. Головні проповіді Іісуса, що складають сутність християнського віров­чення. Положення християнської доктрини відносно природи Всесвіту й людини, та її призначення на Землі, зокрема, про: то­тожність із вселенською Істиною й Життям із Богом; наслідуван­ня вищого критерію досконалості; скромний образ життя, чес­ність та добродійність у стосунках людини з людиною; моральні аспекти дбайливості, вірності й виконання основних заповідей християнства; істинного християнина як того, хто «хрещений» зсередини і в житті проявляє самодисципліну; тілесну, душев­ну й духовну сторони життя людини; мирське життя індивіда й поширені людські вади; дух, душу, сумління, думки, бажання й почуття у житті людини; необхідність самовдосконалення кож­ної людини як мету її життя на Землі; виконання справ, заду­маних людиною; право свободи вибору людини; невтручання в особисте життя інших; шлях любові в житті кожного.

Мухаммед як пророк та фундатор ісламської релігії (V ст. н.е.). Космогонія Мухаммеда. Коран як основне джерело ісла­му. Основні постулати вчення Мухаммеда, зокрема, про: аб­солютну єдність Бога в усіх релігіях; передвизначення того, що повинно відбутися; вимоги до послідовників Мухаммеда. Суфієвський напрямок ісламського віровчення, його положен­ня відносно: природи людини та її призначення на Землі; Єди­ного Бога й ставлення людини до нього; роль Посланників ідей Бога людству; манускрипт природи як живу модель, що вчить внутрішньому закону життя; Єдину Релігію як невпинний про­грес у вірному спрямуванні до ідеалу; гріх, добродійність, вір­не й невірне, добре й погане, їх тлумачення; закон взаємності, самовідданість, совість й справедливість; людське братерство й людину як найбільш досконалий прояв життя; Єдину Мораль, Красу, самопізнання людини; мету душі й призначення люди-

282

ОСНОВИ ЛЮДИНОЗНАВСТВА. ЛЮДИНА В ЦІЛОМУ

ни; ставлення між людьми; явище циклічності у житті людини; вимоги до людини, котра рухається шляхом духовного самов­досконалення тощо.

Філософсько-релігійні погляди недавнього минулого на природу людини й оточуючий її світ.

Найбільш поширені філософсько-релігійні концепції про міс­це й завдання людини в космічній еволюції.

Сучасні філософсько-релігійні концепції про взаємозв'язок людини з навколишнім світом. Учені кінця ХІХ-ХХ століття про необхідність загальнотеоретичних (філософсько-світогляд­них і філософсько-релігійних) концепцій взаємодії між люди­ною, природою й космосом. Загальнотеоретичні конструкції В.І. Вернадського про біосферу й ноосферу, їх взаємозв'язок із філо­софією й релігією. «Космічна філософія» К.Ціолкоеського про значущість людини, визначення ЇЇ місця у Всесвіті. Релігійно-філософсько-наукова концепція П. Тейяра де Шардена про роз­виток історії людства як ланки космічної еволюції. Концепція корпускулярно-хвильової природи людини. Модель людини X. Ортеги-іТассета.

Сучасне філософсько-релігійне бачення природи людини та її призначення на Землі. Основні шляхи пізнання світу, природи людини, її призначення й виховання, накопичені людством на протязі його еволюції. Класифікація людства за рівнем розвитку свідомості людей (А. Бейлі). Проблема духовного самовдоскона­лення людини в сучасних філософсько-релігійних концепціях. Розуміння морального й духовного самовдосконалення людини, різниця між ними.

Взаємозв'язок наукового й релігійного способів пізнання природи світу й людини

Наука й релігія як різні способи пізнання природи світу й людини. Історичний конфлікт між ними, його позитивні й не­гативні сторони. Наслідки протидії для виховання людини. По­шук шляхів взаємозв'язку між науковим і релігійним пізнан­ням природи світу й людини як проблема сьогодення.

283

Л.В. БАТЛІНА

С учасні науковці про: необхідність зміни наукової парадиг­ми; формування особистості вченого; зрівняння в правах нау­кового й релігійного способів пізнання природи світу й людини; поєднання інтуїтивного й наукового знання як шлях виходу із кризового стану світу, суспільства й людини. Інтелект людини й віра, їх поєднання через наукові знання.

Міжнародні обговорення проблем взаємодії й взаєморозумін­ня між науковим і релігійним способами пізнанням природи світу й людини.

Сучасна наука про природу світу й людини

Наукові дослідження кінця XX ст. у галузі природничих і точних наук щодо природи світу й людини. Трактовка людини як голограми Всесвіту (К. Прибрам, Ф. Вестлейк). Особливості голографічних процесів. Голографічне моделювання пізнаваль­них процесів. Основні висновки щодо природи людини на основі голографічної моделі.

Концептуальні дослідження В.В. Налімова щодо: взаємозв'язку рівня передмислення зі смисловим простором Космосу; значення людської мови як адаптивної форми інфор­мації, адаптації живої речовини на планеті Земля; необхідності окреслення кола людського незнання; можливості вчення про людину; проблеми архітектоніки особистості як носія смислів; можливості усвідомлення природи людини через поєднання на­укового та ірраціонального способів пізнання.

Сучасні науковці про відповідальність людства за все, що коїться на Землі в масштабі геокосмосу.

Дослідження Міжнародного інституту космічної антропоеко-логії щодо проблем розвитку й виживання людства, людини на планеті. В.П. Казначеєв як керівник МІКА про: місце сучасної науки в соціумі й стратегічні проблеми людства й людини; до­слідження природи живої речовини, здоров'я біосфери, людини та її інтелекту. Наукові висновки колективу МІКА щодо: надз­вичайної складності людського організму; еволюції неживої й живої речовини; деструктивної або конструктивної швидкості

284

ОСНОВИ ЛЮДИНОЗНАВСТВА. ЛЮДИНА В ЦІЛОМУ

еволюції населення в людському поколінні XX століття; проце­су пізнання сутності людини й розвитку її свідомості; небезпе­ки, що загрожує людству.

Наукові дослідження в галузі Свідомості й Мислення. Сучас­ні наукові досягнення щодо вивчення сфери Свідомості, Мис­лення й торсіонних полів як їх матеріальних носіїв (Г.І. ПІипов, А.Є. Акімов). Унікальні властивості торсіонних полів та їх ура­хування в житті людини.

Нові розробки вчених відносно: Землі як максимально енер-гонасиченої й високоорганізованої системи; нових рівнів реаль­ності Всесвіту; відкриття п'ятої, інформаційної взаємодії в При­роді; Свідомості як вищої форми інформації; природи думки людини.

1.2. Роль особистості на сучасному етапі розвитку цивілізації та українського суспільства

Проблеми сучасної цивілізації. Поняття «цивілізація». Ос­новні загальноцивілізаційні тенденції. Особливості явища гло­балізації в сучасному світі. Проблеми, що визначають кризовий стан, у якому знаходиться цивілізація.

Сучасні проблеми українського суспільства. Загальні про­блеми українського суспільства на межі століть.

Особливості перехідного періоду в житті українського сус­пільства.

Спрямованість української держави на побудову громадянсь­кого суспільства.

Соціально-психологічний аналіз явищ, що відбуваються в українському суспільстві, їх обумовленість суб'єктивними ас­пектами та кризою в сфері духовного життя.

Пошуки шляхів подолання існуючих проблем у світі та українському суспільстві. ООН: «Що необхідно зробити, щоб життя на Землі не загинуло?». Сучасні вчені про необхідність кардинальної переорієнтації усього суспільного процесу на рей­ки людського виміру. Індикатори людського виміру.

285

Л.В. БАТЛІНА

Необхідність побудови «глобального світового дому». Усві­домлення кожною людиною закономірностей взаємодії в сис­темі «Людина - Ціле».

Детермінованість освітніх проблем досягненнями в сучасній науці. Позитивні й негативні аспекти взаємозв'язку між компо­нентами «наука <-> освіта«-»свідомість людини <-+ проблеми світу (суспільства)».

Необхідність зміни наукової парадигми. Відповідальність на­уки, людей за незнання. Проблеми світу, пов'язані з особистіс­тю вченого та його моральністю. Спрямованість науки на її гу­манізацію. Сучасні вчені в галузі точних наук і природознавства про необхідність пошуку взаємодії між наукою й релігією. Нові досягнення в галузі природознавства й точних наук про необхід­ність об'єднання способів пізнання світу й людини в ньому (нау­кового пізнання та інтуїтивного).

Освітні проблеми й пошуки шляхів їх вирішення.

Роль навчального курсу «Основи людинознавства» у форму­ванні свідомості людини, її спрямованості на благо Цілого.

Модуль 2 ЛЮДИНА В ЦІЛОМУ

2.1. Людина як цілісна система

Визначення понять «людина», «індивід», «індивідуаль­ність», «особистість». Різноманітні науки про природу людини та її взаємодію з оточуючим світом. Людина як мікроцілісність у макроцілісності.

Електромагнітна природа людини

Сутність енергетичних процесів в організмі людини. По­няття про електромагнітну природу людини. Нервова система як виразник електромагнітної природи людини, її побудова.

ОСНОВИ ЛЮДИНОЗНАВСТВА. ЛЮДИНА В ЦІЛОМУ

Особливості функціонування правої й лівої півкуль головного мозку, їх роль у житті людини.

Нейрон як самостійна «господарча одиниця» організму лю­дини. Побудова нейрону та його функція. Енергетичні станції нейрону. Електричні процеси в нервовій клітині, їх вплив на здоров'я людини. Вплив магнітного поля Землі та екологічно забруднених територій на функціонування нервової клітини. Нервові волокна та їх функції в забезпеченні існування організ­му людини як єдиного цілого.

Ендокринні залози та енергетичні процеси, що відбуваються в організмі людини. Психічні процеси розумової діяльності, їх пов'язаність з енергетичними процесами в організмі. Ендокрин­ні залози й особливості поведінки людини. Своєчасність вивіль­нення надлишкової енергії - одна з умов нормального функціо­нування організму людини й збереження добрих стосунків між людьми.

Людський організм як єдина енергетична система

Давньосхідна філософія про єдність людини з оточуючим її світом. Сучасна наука про цінність зазначеної концепції для су­часної медицини, створення спеціальних галузей наукових ме­дичних знань (рефлексотерапія, біоритмологія).

Поняття про енергетичні канали (меридіани) та їх функцію в організмі людини. Велике коло циркуляції енергії в організмі. Біологічно активні точки (БАТ) як складова енергетичної систе­ми людини, їх властивості, функції та розташування на тілі лю­дини. Механізм дії БАТ. їх роль у використанні резервних мож­ливостей організму людини.

Використання наукових знань про енергетичні канали, БАТ у рефлексопрофілактиці. Рефлексопрофілактика професійно­го стресу. Вплив методів рефлексопрофілактики на внутрішній психоемоційний стан людини. Галузі використання методів рефлексопрофілактики здоровою людиною.

Сучасна наукова методика мікромасажу, її використання лю­диною в повсякденному житті.

286

287

Л.В. БАТЛІНА

О рганізм людини як автоколивальна система

Навколишнє середовище як автоколивальна система. Ор­ганізм людини як система впливу зовнішнього середовища (пла­нети, сили гравітації, космічні ритми, Сонце, Місяць, інша лю­дина йт.д.).

•Коливальний режим роботи людського організму як фактор адаптації його функцій до зовнішніх змін. Нелінійний закон ре­акції організму на зовнішній подразник. Фази реакції організму на зовнішній подразник. Поняття про поріг чутливості й захис­ну реакцію організму на сильний подразник. Реакція організму на подразник у залежності від психофізичного стану людини.

2.2. Людина в космічному Цілому

З історії питання про зв'язок між станом організму й коли­ваннями навколишнього середовища.

Природознавство про вплив Сонця на психічний і фізичний стан людини. Енергія Сонця, її вплив на Землю. Поняття про хвильове випромінювання Сонця, «сонячний вітер», «сонячні вибухи», «світові магнітні бурі». Сучасна наука про вплив со­нячної активності на організм людини.

Природознавство про вплив Місяця на фізичний та психіч­ний стан людини. Поняття про місячний місяць. Самопочуття людини в різних фазах Місяця та його обумовленість.

Метеорологічні зміни, їх вплив на організм людини. По-годні умови й реакція на них практично здорових людей. Вплив метеорологічних змін на людей із вичерпаними адаптивними резервами (хворі, виснажені, перевтомлені).

Теорія біофізика О.Л. Чижевського про вплив Космосу на людину й суспільство. О.Л. Чижевський як фундатор нових наук (геліобіологія, історіометрія). Учений про співвідношення між періодичною активністю Сонця й синхронною до неї періо­дичністю коливань всесвітньо-історичних процесів. Соціально-психологічна характеристика поведінки людей на різних етапах 11-річного циклу сонячної активності. О.Л. Чижевський про

288

ОСНОВИ ЛЮДИНОЗНАВСТВА. ЛЮДИНА В ЦІЛОМУ

перспективи розвитку суспільства, людства. Застереження вче­ного політикам.

Земля як фактор упливу на функціонування організму людини та її самопочуття. Поняття про «біопатогенні зони». Сітки біопатогенних смуг на поверхні Землі, причини їх виник­нення. Вплив свідомої діяльності людини на виникнення біо­патогенних (антропогенних) смуг на Землі. Хвильова природу біопатогенних смуг, їх вплив на людину. Ознаки довготривало­го перебування людини на біопатогенних смугах. Сітки Куррі й Хартмана як різновид біопатогенних зон на поверхні Землі, їх урахування людиною. Сприятливі для людини зони Землі. Можливості використання засобів радіоестезії для визначення біопатогенних зон.

Біологічні ритми, їх вплив на організм людини та її жит­тєдіяльність. Біоритмологія (хронобіологія) як наука. Класи­фікація біологічних ритмів людини. Добовий ритм. Ритм сну й бодрствування. Ритми діяльності окремих внутрішніх органів. Десинхронізація добових ритмів. Біоритмологія про типологію людей («сови», «жайворонки»). Ритми з довготривалими періо­дами, їх вплив на людину.

2.3. Людина в соціальному Цілому

Роль соціального фактору в розвитку особистості людини. Поняття про соціалізацію особистості, її результати й зв'язок із процесом фізіологічного дозрівання, соціальною, моральною, психологічною зрілістю людини. Ознаки соціальної зрілості лю­дини.

Сучасні проблеми соціалізації особистості. Негативний вплив окремих об'єктивних факторів соціалізації особистості (сім'я, економічна нестабільність, проституція, насилля, алкоголізм, наркоманія, ЗМІ тощо) та їх характеристика.

Людина як носій певних національних рис. Ментальність ук­раїнського народу.

289

Л.В. БАТЛІНА

Вплив соціальних груп на особистість, її формування й поведінку. Психологічні закономірності впливу соціального се­редовища на розвиток особистості. Фази входження людини до соціально-психологічної групи й труднощі, що її очікують. Ета­пи розвитку особистості в соціальному середовищі, їх характе­ристика.

Спілкування як провідний вид діяльності людини в соціаль­ному середовищі.

2.4. Людина та її потенційні можливості

Створення інтегративних знань - характерна особливість су­часної науки.

Історичний і сучасний аспекти ставлення наукового світу до проблем парапсихології. Періоди розвитку парапсихології як науки, їх особливості.

Сучасні дослідження в галузі парапсихології (когнітивної фі­зики), труднощі, з якими стикаються науковці. Неоднозначне ставлення вчених до пси-явищ. Сучасні дослідження пси-явищ: концепції зв'язку свідомості людини із навколишнім середови­щем, «трьох рівнів парапсихологічних явищ» та шкіряно-галь­ванічного рефлексу. Основні положення й висновки сучасної па­рапсихології як науки.

2.5. Загальне поняття про здоров'я людини. Вплив стресів на її життя

Традиційний підхід у розумінні здоров'я людини, шляхи його збереження. Наслідки традиційного підходу до здоров'я людини.

Всесвітня організація охорони здоров'я про розуміння здоров'я як стану повного фізичного, духовного й соціального благополуччя людини. Стан здоров'я сучасної людини на пла­неті, в українському суспільстві.

ОСНОВИ ЛЮДИНОЗНАВСТВА. ЛЮДИНА В ЦІЛОМУ

Поняття: «об'єктивне здоров'я», «суб'єктивне здоров'я», «статичне здоров'я», «динамічне здоров'я» людини. Резерви людського організму. Типові ознаки здоров'я людини.

Стрес як «біч» сучасного ритму життя в соціумі. Його вплив на психофізіологічний стан людини. Наявність стресора як при­чина виникнення стресу. Причини й джерела стресового напру­ження. Довготривалий стрес та його наслідки. Невроз як най­більш поширений результат довготривалого стресу. Суїцидальні дії як наслідки виникнення актуальних ситуацій. Профілакти­ка стресу.

Нетрадиційні підходи до вирішення проблеми оздоровлення людини. Філософія здоров'я. Психологія здоров'я.

Шляхи оздоровлення людини: оздоровлення тіла людини; оздоровлення психіки людини. Дотримання правил поведінки людини в соціумі як шлях її психічного, фізичного й духовного оздоровлення.

2.6. Людина та її ставлення до смерті

«Що є смерть?» - споконвічне запитання людства. Чи є смерть кінцем усього? Світові релігії про смерть людини.

Ставлення сучасної науки до проблеми «Що є смерть люди­ни?». Доктрина матеріалізму стосовно проблеми смерті. Теорія невід'ємності діяльності мозку від психічних процесів, що від­буваються в людині.

Внесок сучасної науки у вивчення явища «смерть люди­ни». Дуалістичний підхід як основа для з'ясування поняття «смерть». Дослідження сучасних учених-практиків у галузі вивчення психічних процесів, що відбуваються в людині, під час клінічної смерті.

Сенс людського життя.

290

291

Л.В. БАТЛІНА

Модуль З

«ЛЮДИНА ДЛЯ ЛЮДИНИ»

3.1. Індивідуальність кожної особистості

З історії класифікації типів темпераменту людини. Гіппок­рат і Гален як фундатори вчення про типи темпераменту та їх характеристика.

Типи вищої нервової діяльності. Класифікація П.І. Павлова як найбільш наукове пояснення типологічної різниці людей. Процеси збудження й гальмування в корі головного мозку лю­дини, їх роль у визначенні типу її темпераменту. Характерні особливості людей певного типу темпераменту: сангвініки, хо­лерики, флегматики, меланхоліки.

Класифікація людей за типом власної тілесної побудови. Ти­пологія Кречмера. Характерні особливості типології людей (ас­тенік, пікнік, атлетик, дипластик). Зв'язок типу побудови тіла з темпераментом (шизотимік, іксотимік, циклотимік).

Типологія особистості за психічними функціями. К. Юнг як фундатор типології особистості за психічними функціями. «Суб'єктивно-свідома психологія індивідуума» як основа класи­фікації типології особистості за психічними функціями. Характе­ристика екстравертованого та інтровертованого типів особистості.

Особливості характеру кожної людини. Класифікація особис­тості К. Леонгарда за типами характеру та їх характеристика.

Роль індивідуальних особливостей суб'єкта в звичайних й екс­тремальних умовах повсякденності й професійної діяльності.

Значення скерованості в житті людини.