5.4. Відповідальність людини за стан власного здоров'я

У ситуації, коли у відповідності зі Статутом Всесвітньої ор­ганізації охорони здоров'я переважна більшість населення України не є здоровими людьми (бо здоров'я є станом повного фізичного, духовного та соціального благополуччя людини), фі­нансування медичної галузі в державі є мізерним і не відповідає потребам. На порядок денний виноситься проблема навчити кожного не завдавати шкоди власному здоров'ю та здоров'ю ін­ших людей, довкіллю, зрозуміти свою єдність з навколишнім світом, відчувати внутрішню гармонію, власну цілісність у біль­шій цілісності. Саме від цього, як наголошують із давніх часів мудреці і сучасні фахівці-психологи, багато в чому залежить здоров'я людини.

Досить велика кількість стресогенних факторів, що завдають шкоди здоров'ю людини, пов'язана із соціумом.

Прикладом поєднання сучасних досягнень у галузі наук про людину з мудрим ставленням їх до навколишнього світу, до життя є методики поліпшення психологічного стану людини, захисту її від негативного стресогенного соціального впливу, збереження психічного та фізичного здоров'я, авторами яких є П. Брегг, Л. Хей, П. Іванов та інші. Так, досить поширеними є правила поведінки людини в соціумі, розроблені Полем Бреггом із метою укріплення нервової системи людини як передумови її здоров'я й довголіття:

208

ОСНОВИ ЛЮДИНОЗНАВСТВА. ЛЮДИНА В ЦІЛОМУ

1. Людина повинна контролювати власний настрій. Добрий настрій, як відзначають учені, є надто цінною річчю, щоб його втрачати. Контрольований настрій є силою, що здатна привести людину до зазначеної мети. Коли людина гнівається, для неї іс­ нує проста порада - рахувати. У цей момент доцільно нічого не говорити співрозмовникові, бо потім про сказане вона буде жал­ кувати. Головне - піти від людини або ситуації, що призвела до виникнення поганого настрою. Якщо дозволяють умови, доціль­ но зайнятися будь-якою фізичною діяльністю, здійснити прогу­ лянку на свіжому повітрі.

2. Людина повинна намагатися уникати суперечок. Не­ скінченна ненависть та гіркота з'являються внаслідок гострих суперечок, що нерідко розпочинаються в звичній дружній об­ становці. Дискусії та аргументи загострюють розум і часто є ко­ рисними. Але зовсім мало людей уміють сперечатися по-дружнь­ ому, без збудження. Людина не повинна сваритися й дратувати інших людей, водночас вона не повинна дозволяти щоб драту­ вали її. У цілому необхідно намагатися уникати людей, котрі дратують або знаходять задоволення у дратуванні інших. Най­ кращі ліки у цьому - проігнорувати репліки такої людини, або просто мовчки піти. Не доцільно у відношенні до таких людей розвивати почуття ненависті. Якщо уникнути зустрічі з такою людиною не вдається, розмова не повинна бути тривалою. П. Брегг уважає, що найбільш несприятливий час для суперечок - це час споживання їжі. Такі суперечки можуть стати причиною виникнення виразки шлунку.

3. Людині не слід замикатися в собі. Якщо в неї виникло по­ чуття неспокою, його доцільно висловити іншій людині. За на­ явності в іншої людини почуття явного незадоволення бажано підійти до неї й спокійно все пояснити. Досить часто таке почут­ тя є результатом простого непорозуміння. Якщо його не вирі­ шити, людина будує навколо себе стіну, що може призвести до нервового зриву та знесилення. У таких ситуаціях доцільно ко­ мусь довіритися («вилити душу»). Така розмова може допомог­ ти людині побачити власну проблему в новому світлі й знайти

209

Л.В. БАТЛІНА

правильне рішення. Нерідко можна зустріти людей, котрі нама­гаються перекласти на себе непосильну ношу, і як наслідок пос­тійно відчувають нервове напруження. Слід намагатися робити те, що людина може зробити краще за все, тоді життя її стане більш тривалим, здоровішим і щасливим.

4. Людина повинна намагатися частіше посміхатися й сміятися. Існує мудрий вислів: «Якщо ти смієшся, то увесь світ сміється разом із тобою. Якщо ти плачеш, то плачеш один». Учені-фізіологи вважають, що сміх є вправою, яка створює поліпшену циркуляцію крові в черевній порожнині. Він обумо­ влює нечутливість до дії образливих слів. Посміхаючись, лю­ дина внутрішньо відчуває радість. Тому бажано спілкуватися з людьми, котрим притаманне почуття доброго гумору, а людей похмурих, незадоволених доцільно уникати.

5. Людина не повинна бути надто чутливою до слів іншої людини. Якщо співрозмовник говорить різко - не слід про це довго розмірковувати й робити з цього велику проблему. Бага­ то людей не вирізняються душевним здоров'ям, а це означає недоцільність спускатися до їх рівня. Нехай інші відчувають ненависть, заздрощі, підозру й живуть негативним душевним життям. Будьте достатньо розумними, щоб не дозволяти такій отруті зробити вас хворими. Не шукайте в людях досконалості, намагайтеся бачити в них тільки добре.

6. Людина повинна вчитися жити сама із собою. Люди не­ рідко довіряють друзям, приятелеві інтимні моменти власного життя, «близькі стосунки породжують презирство». Необхідно навчитися бути доброю компанією для самого себе, ніколи собі не докучати. Наодинці із собою людина починає краще розумі­ ти себе, що, у свою чергу, допомагає краще зрозуміти інших людей. Будьте постійно зайнятими. Зайнята людина- щасли­ ва людина. У неї немає часу для неробства, суперечок, пліток. Життя стає великою пригодою. Живіть щодня так, немовби він останній. Цінуйте кожну хвилину. Час надто дорогоцінний, щоб його просто знищувати.

ОСНОВИ ЛЮДИНОЗНАВСТВА. ЛЮДИНА В ЦІЛОМУ

7. Не слід займатися самознущанням. Необхідно позбавля­ тися горя й інших емоційних потрясінь, забуваючи їх, та на­ вчитися управляти власними думками: силою волі необхідно відкинути нещасливі гіркі думки й замінити їх на щасливі спомини, що пов'язані з тією людиною, котра стала причиною горя, неприємностей. Заміна гірких думок щасливими може стати духовною звичкою, що буде порятунком від багатьох не­ рвових зривів протягом усього життя. Недоцільно заохочува­ ти тих, хто страждає від горя, проявом симпатії, розмовляти з такими людьми слід мовою здорового глузду. Заміна подумки і ясне неемоційне мислення - ваша зброя. Життя - це долина сліз. Горе й смуток — частка життя. Ми повинні контролювати власні емоції, не дозволяючи їм керувати нами.

8. Необхідно припинити тривожитися без причини. Хвилю­ вання, подібно до горя, може зруйнувати людину, але нерідко воно перебільшується. І тут людина повинна керуватися ясним розумом і здоровим глуздом. Хвилювання ні в чому не допомо­ же. Навпаки, чим більше людина хвилюється, тим більшою стає напруга її нервових сил і тим менше їх залишається для подо­ лання труднощів. Надто часто основою для хвилювання стають дрібниці, пиха, гордість, зарозумілість.

9. Кожна людина повинна стати творцем власного доброго настрою. Нерідко джерелом поганого настрою людини є погана погода. Помітили, що навіть кількість самогубств та вбивств у похмуру погоду збільшується. Тому людині слід навчитися ство­ рювати собі добрий настрій і любити ту погоду, яка є за вікном: дощ, сніг, темряву, спеку. Коли людина світиться зсередини, вона не боїться будь-якої негоди [8].

Оскільки стрес може здійснювати як позитивний (мобілізую-чий), так і негативний вплив на діяльність людини, до її повної дезорганізації (дістрес), оптимізація будь-якого виду діяльності повинна включати комплекс профілактичних заходів, що по­переджують причини виникнення стресу. Існують певні рекомендації щодо профілактики стресу:

210

211

Л.В. БАТЛІНА

1. З міна орієнтацій людини, що стає можливою за наявності декількох цілей у діяльності людини, останнє дасть їй змогу переорієнтуватися в досягненні мети.

2. Уміння знецінити те, чого досягти не можливо, або прини­ зивши значення втрати.

3. Здатність завчасно осмислити можливу невдачу, її наслід­ ки, відрізнити невдачу від катастрофи, перешкоду від біди, ок­ ремий промах від краху всіх життєвих планів тощо.

4. Навички релаксації (15-30 хв. щоденних самостійних за­ нять).

5. Довірливе "пілкування.

6. Імаготерапія - відтворення думкою позитивних образів із метою витискання несприятливих переживань (позитивний об­ раз).

7. Гумор. «

8. Уміння відрізнити службові стосунки від особистих.

9. Система пріоритетів у роботі: «повинен зробити сьогодні», «зробити пізніше на цьому тижні», «зробити, коли буде час».

10. Навчитися говорити «ні».

Прості, на перший погляд, поради вимагають наполегливої, щоденної, копіткої, тривалої роботи індивіда над собою¹⁴.

*****

Отже, поняття здоров'я є набагато ширшим, ніж те, як су­часна людина звикла собі його уявляти. Здоров'я - це не тільки відсутність хвороби чи фізичних дефектів, це стан фізичного, духовного й соціального благополуччя людини. Стресогенний фактор теперішнього життя вимагає від людини відповідаль­ного ставлення до власного здоров'я, свідомих кроків щодо ре­гулювання свого внутрішнього стану з метою збереження його гармонії й адекватного сприйняття навколишнього світу й реакції на нього.

ОСНОВИ ЛЮДИНОЗНАВСТВА. ЛЮДИНА В ЦІЛОМУ

Питання для активізації креативного мислення людини

1. Як Ви вважаєте, чи залежить рівень здоров'я від самої людини?

2. Чи кожна людина може бути здоровою?

3. Яку роль відіграє стресовий фактор у Вашому житті?

4. Як особисто Ви реагуєте на стрес?

5. Чи намагаєтесь Ви свідомо усунути негативний вплив стресу на Ваш організм, настрій, життя?

¹⁴ Більш детально дана проблема буде розглянута в наступній роботі «Основи людинознавства: «Людина в людині».

212

213

Л.В.БАТЛІНА

з розуміти сутність людського буття, що полягає в

постійному самовдосконаленні й служінні іншим людям,

людству;

уникнути національної ворожнечі, відчути свою єдність з

іншими людьми, людством, зі світом, із Цілим.

„ *****

Отже, наука підійшла до межі вивчення стану людини, її відчуттів під час клінічної смерті. Учені прийшли до висновку, що під час констатації медичними приладами стану клінічної смерті щось, а саме свідомість людини, відокремлюється від фізичного тіла, спостерігаючи події, що відбуваються навкру­ги, запам'ятовуючи їх, відчуваючи полегшення й не властиві для фізичного тіла можливості. Успіхи науки у вивченні цього питання дозволяють більш оптимістично дивитися на своє жит­тя на Землі, розуміючи, що сенс його полягає не в накопиченні матеріальних багатств і домаганні влади над іншими людьми, а в збагаченні внутрішнього світу через самопізнання й самовдо­сконалення, і служінні людям, народу, державі, людству, тобто більшому Цілому, ніж є сама людина.

Питання для активізації креативного мислення людини

1. Що є смерть? Чи є смерть кінцем усього?

1. Як Ви вважаєте, в чому полягає сенс життя людини на Землі?

2. Яке Ваше власне ставлення до смерті?

3. На Вашу думку, евтаназія - це благо чи ні?

4. Як Ви ставитеся до такого явища, як самогубство?

5. Чи є самогубство шляхом вирішення проблем людини?

ОСНОВИ ЛЮДИНОЗНАВСТВА. ЛЮДИНА В ЦІЛОМУ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Антонян Ю.М. Преступность среди женщин. - М.: Рос. право, 1992.-256 с.

2. Артефакт // Вокруг света. - 2005. - № 2. - С. 20.

3. Батліна Л.В. Теоретичні основи пізнання людини як осо­ бистості. - Запоріжжя, Юридичний інститут МВС Украї­ ни: Дике Поле, 2005. - 248 с.

4. Берн Е. Познай себя. О психиатрии и психоанализе - для всех, кто интересуется. - Екатеринбург: Изд-во «Литур», 2000. - 368 с.

5. Брагина Н.Н., Доброхотова Т.А. Функциональная асси- метрия человека. - М.: Медицина, 1981. - 287 с.

6. Бреннан Б.Е. Свет исцеляющий [Пер. с англ.] / Под ред. С.М. Неаполитанского. - Санкт-Петербург: «ОВК», 1997.-415 с.

7. Бринкли Д. Спасенний светом. В мире Света: Пер. с англ. - М.: Вече, АСТ, 1997. - 336 с.

8. Брзгг П. Нервная сила. - Запорожье: Б.в.,1992. - 56 с.

9. Василенко А.М. От рефлексотерапии к рефлексопрофи- лактике. // Советская медицина. - 1986. - № 5. - С. 55.

10. Васильєв Л.Л. Таинственньїе явлення человеческой пси- хики. - 2-е изд., испр. и доп. - М: Госполитиздат, 1964. - 168 с.

11. Вернадский В.И. Пространство и время в живой и нежи- вой природе. - М.: Наука, 1975. - 391 с.

12. Вернадский В.И. Химическое строение биосферьі земли и ее окружения. - М.: Наука, 1965. - 374 с.

13. Вестлейк Ф.О. О возможности протекания нейрогологра- фических процессов мозга // Кибернетические проблеми бионики. Сб. ст. - Пер. с англ. - В 2-х т. - М.: Мир, 1971- 1972.-Т. 1.-1971.-375 с.

14. Возрастная и педагогическая психология / Под ред. А.В. Петровского. - 2-е изд. - М.: Педагогика, 1979. - С. 79-80.

252

253

Л.В. БАТЛІНА

15. Волченко В.Н. Принятие Творца современной наукой // Сознание и физическая реальность. - 1997. - Т. 2. - № 1.-С. 1-7.

16. Гиндис Я.П. Знергология - наука о здоровье. Новьіе воз- можности: Научно-практическое руководство. - К.: Б.в., 1999.-436 с.

Д7. Гірник А.М., Саламатов В.О. Духовність у період кризи // Людина і духовність. -К., 1996. - Т. 5. -С. 152.

18. Грушевський М.С. На порозі нової України. - К., 1918. - С. 13.

19. Джан Р.Г. Нестареющий парадокс психофизических яв­ лений: инженерньш подход. // ТИИЗР, 1982. - Т. 70. - № З.-С. 63-105.

20. Джан Р.Г., Данн Б. Дж. Границьі реальности. Роль созна- ния в физическом мире. - М.: Об'ьединенннй институт вн- соких температур РАН, 1995. - 288 с.

21. Дмитрук М. Убежден: зкстрасенса пора реабилитировать // Соц. индустрия. - 1989. - 22 янв. - С. 4.

22. Доброхотова Т.А., Брагина Н.Н. Функциональная асси- метрия и психопатология очаговьіх поражений мозга. - М.: Медицина, 1977. - 215 с.

23. Доскин В.А., Лаврентьева Н.О. Ритми жизни: [О биолог. ритмах]. -М.: Медицина, 1991. - 172 с.

24. Д'Сент-Екзюпері А. Маленький принц; Планета людей. - К.: Світ, 2000.-208 с.

25. Дубров А.П. Биогравитация, биовакуум, биополе и резо- нансно-полевой тип взаимодействия как фундаменталь- нне основн парапсихологических явлений // Парапсихо- логия и психофизика. - 1993. - № 2. - С. 18.

26.. Дубров А.П., Пушкин В.Н. Парапсихология и современ-ное естествознание. - М.: СП «Соваминко», 1990. - 279 с.

27. Душков Б.А. Психосоциология человекознания. - М.: ПЄРСЄ, 2003.-480 с.

28. Иванченко В.А. Как бьіть здоровьім. - СПб.: Комплект, 1994.-302 с.

ОСНОВИ ЛЮДИНОЗНАВСТВА. ЛЮДИНА В ЦІЛОМУ

29. Игнатенко А.А. В поисках счастья. Общественно-полити- ческие воззрения арабо-исламских философов средневеко- вья. - М.: Мьісль, 1989. - 255 с.

30. Історія релігії в Україні. - Т. 2. - Українське православ'я. / За ред. П. Яроцького. - К., 1997. - С. 340-341.

31. Казначеев В.П. Проблемьі живого космического про- странства (Инструмент интеллекта): Сб. ст. Интеллект планети как космический феномен. - Новосибирск: ИД «АльтмллаК₀, Лтд», 1997. -С. 5-28.

32. Казначеев В.П. Феномен человека: космические и земние истоки. - Новосибирск: Книжн. изд-во, 1991. - 128 с.

33. Калиновский П.П. Переход: Последняя болезнь, смерть и после. - Запорожье: МП «Берегиня», 1993. - 184 с.

34. Каструбин З.М. Трансовне состояния и «поле смнсла». - М.:КСП, 1995.-С. 75.

35. Кеплер И. О шестиугольньїх снежинках / Пер. с латьіш. Ю.Я. Данилова. -М.: Наука, 1982. - 192 с.

36. Кибрик Н.Д., Малофеева. К вопросу о роли межличност- ньіх контактов в процессе социально-психологической де- задаптации студентов ВУЗов ■// Актуальньїе проблеми су- ицидологии / Ред. А.А. Портнов. - М., 1978.

37. Килхем К. Пять ткбетских жемчужин / Пер. с англ. - К.: София; М.: ИД «Гелиос», 2002. - 112 с.

38. Кле М. Психология подростка: (Психосексуальное разви- тие); [Пер. с фр.]. - М.: Педагогика, 1991. - 172 с.

39. Короткий психологічний словник. / За ред. проф. В.І. Войтка. - К.: Вища школа, 1976. - 191 с.

40. Козн А. Мудрость сердца (Путь к достойной жизни). - М.: София, 2005.-176 с.

41. Краткий психологический словарь / Под ред. А.В. Петров- ского и М.Г. Ярошевского. - М.: Политиздат, 1985. - 431 с.

42. Крижановская Л., Маклин И. Социально- демографичес- кие и природньїе фактори риска суицидального поведения

254

255

Л.В. БАТЛІНА

/ / Вісник асоціації психіатрів України. - 1997. - № 1. - С. 119-125.

43. Кюнцель Д. Организм человєка [ Пер. с нем.]. - Берлин: Б.в., 1988.-434 с.

44. Лактионова Г.М. Социально-педагогическая работа с жен- ской молодежью в крупном городе: теоретико-методичес- кие основьі: Монография. - К.: Укр. центр духовной куль- турьі, 1998. -326 с.

45. Лесков Л.В. О разуме пустоти и о нашем бессмертии // Наука и религия. - 1995. - № 4-5. - С. 3-6.

46. Литвиненко А., Маначинский А. Психотропное оружие: правда или внмьісел? // Человек и закон. - 2000. - № 11. -С. 70-73.

47. Лувсан Гаваа. Очерки методов восточной рефлексотера- пии. - 3-є изд., перераб., и доп. - Новосибирск: Наука. Си- бир. отд-ние, 1991. - 432 с.

48. Максакова В.И. Педагогическая антропология: Учеб. по- соб. — 2-е изд., стереотип. — М.: Издательский центр «Ака- демия», 2004. - 208 с.

49. Маркс К. и Знгельс Ф. Соч. - 2 изд. - Т. 20. - С. 610.

50. Мартьгаов А.В. Исповедимьга путь.- Изд. 3.- М.: Им- пульс, 1992.-191с.

51. Мизун Ю.Г. Биопатогенньїе зоньї - угроза заболевания. - М.: Науч.-практ. центр «Зкология и здоровье» 1993. - 187 с.

52. Мизун Ю.Г., Хаснулин В.И. Наше здоровье и магнитньїе бури. - М.: Знание, 1991. - 192 с.

53. Мистецтво життєтворчості: Наук.-метод, посібник: У 2 ч. / Ред. рада: В.М. Доній (голова), Г.М. Несен, Л.В. Сохань, І.Г. Єрмаков та ін. - Ч. 1. Теорія і технологія життєтвор­ чості. - К.: Б.в., 1997. - 392 с.

54. Мишлов Дж. Корни сознания: Психические исследования в прошлом и настоящем. - К.: София, 1995. - 416 с.

55. Мойсеева Н.И., Любицкий Р.Е. Воздействие гелиогео- физических факторов на организм человєка // Пробле-

256

ОСНОВИ ЛЮДИНОЗНАВСТВА. ЛЮДИНА В ЦІЛОМУ

мн космической биологии. - Т. 53. - Ленинград: Наука, 1986.-134 с.

56. Морська Н.Л. Ірраціональне пізнання в філософській думці України: Автореф... канд. філософ, наук: 09.00.05. - Львів, 2003.

57. Мостепаненко А.М. Пространство и время в макро-, мега- и микромире. - М.: Политиздат, 1974. - 240 с.

58. Моуди Р. Жизнь после жизни: Исследование феномена продолжения жизни после смерти тела: Пер. с англ. - Мос- ква-Рига: «Старт» - «Синектика», 1991. - 159 с.

59. Налимов В.В. Спонтанность сознания: Вероятностная тео- рия смьіслов и смьісловая архитектоника личности. - М.: Изд-во «Прометей» МГПИ им. Ленина, 1989. - 287 с.

60. Напреенко А.В., Петров К.А. Психическая саморегуля- ция. - К.: Здоровье, 1995. - 238 с.

61. Нестеренко В.Г. Вступ до філософії: онтологія людини: Навчальний посібник для студентів вищих учбових за­ кладів. - К.: Абрис, 1995. - 336 с.

62. Ортега-иТассет X. Восстание масс // Вопросьі филосо- фии. - 1989. - № 4. - С. 133.

63. Основи психології: Підручник / За загал, ред; О.В. Кири- чука, В.А. Ременця. - К.: Либідь, 1995. - 632 с.

64. Парапсихология: Учебннй курс. Пер. с нем. - М.: Русский капитал, 1992.-672 с.

65. Перевозчиков А. Парапсихология: трюк или реальность? // Техника молодежи, 1989. - № 5. - С. 40-44.

66. Пилягина Г.Я. Актуальньїе проблеми суицидологии в Ук- раине и пути их решения // Журнал практического вра- ча.-1998.-№6.-С. 2-4.

67. Платонов С.В., Третяк В.И., Черкасов В.В. Искусство уп- равленческой деятельности. - К.: ООО «Изд-во Либра», 1996.-416 с.

68. Пльїкин В.Д. Вначале бьіло слово, или След на воде. - Ижевск: Изд-во Удмуртского ун-та, 1995. - 41 с.

69. Повість минулих літ: Літопис. - К., 1989. - С. 14.

257

70

Л.В. БАТЛІНА

Поликарпов В.С. Феномен «жизнь после смерти». - Рос­тов н/Дону: Феникс, 1995. - 576 с.

72

71

Поляков В.А. Формула любви. Таинство сновидений. Мис-терии смерти. История магии. - Б.м.: Б.в., 2003. - С. 53. Рейнуотер Д. Зто в ваших силах. Как стать собственньїм психотерапевтом: Пер. с англ. - М.: Прогресе, 1992. - 240 с.

73. Рекомендации по применению препаратов фирмьі «Бг. >кта». Книга 2. - К.: Основа, 2003. - 248 с. - С. 84.

74. Рехтшафен С. Мастерская времени: Пер. с англ. - К.: «Со- фия»,Ш, 1997.-288 с.

75. Роменець В.А. Історія психології XIX - початку XX століття: Навч. посібник. - К.: Вища школа, 1995. - 614 с.

76. Российская ментальность (Круглий стол) // Вопросн фи- лософии. - 1994. - № 1. - С. 34-35.

77. Сафонов В. Нить Ариадньї. - М.: Физкультура и спорт, 1990.-299 с.

78. Світ, людина, суспільство: Хрестоматія / Упоряд. І.П. Ар- цишевська, Р.А. Арцишевський. - Київ; Ірпінь: ВТФ «Пе- рун», 1997.-400 с.

79. Сержантов В.Ф., Гречаний В.В. Человек как предмет фи- лософекого и естественнонаучного познания. - Л.: ЛГУ, 1980.-216 с.

80. Советский знциклопедический словарь. - М.: Сов. знцик- лопедия, 1989. - 1630 с.

83

82

81

Современньїй словарь по педагогике / Сост. Е.С. Рапаце-вич. - Мн.: Современное слово, 2001. - 928 с. Социальная психология: Учеб. пособие / А.В. Петровс-кий, В.В. Абраменкова, М.Е. Зеленова и др.; Под ред. А.В. Петровского. - М.: Просвещение, 1987. - 224 с. Социологический справочник. / Под общ. ред. В.И. Воло-вича. - К.: Политиздат Украиньї, 1990. - 382 с.

ОСНОВИ ЛЮДИНОЗНАВСТВА. ЛЮДИНА В ЦІЛОМУ

84. Сочеванов Н.Н. Информационное поле, его характеристи­ ки и особенности // Парапсихология и психофизика. — 1994.-№3(15).-С. 9-21.

85. Стресе жизни: Сборник. - СПб.: Знание, 1994. - 287 с.

86. Табачковський В.Г., Булатов М.О., Хамітов Н.В. Світ лю­ дини: Курс лекцій. - К.: Либідь, 2003. - 429 с.

87. Тайна Туринской шіощаницьі // Наука и жизнь. - 1984. - № 12.-С. 49.

88. Терлецкий Я.П. К вопросу о пространственной структуре злементарньїх частиц // Философские проблеми физики злементарньїх частиц. - М.: Изд-во АН СССР, 1963. - С.

100-108.

89. Титаренко Т.М. Життєвий світ особистості: у межах і за межами буденності. - К.: Либідь, 2003. - 376 с.

90. Тихоплав В.Ю., Тихоплав Т.С. Гармония Хаоса, или Фрактальная реальность. - СПб.: ВЕСЬ, 2004. - 352 с.

91. Тихоплав В.Ю., Тихоплав Т.С. Физика верьі. - СПб.: ВЕСЬ, 2002.-256 с.

92. Фромм 3. Человек для себя: Исследование психи- ческих проблем зтики. / Пер. с англ. и послесл. Л.А.Черньїшевой. - Мн.: «Коллегиум,» 1992. - 253 с.

93. Хемингуей 3. Прощай оружие! - Волгоград: Нижн.-Волж. кн. изд-во, 1987. - 269 с.

94. Четвертая Всемирная конференция по положенню жен- щин. ООН. - Пекин. - 15 сент., 1995.

95. Чижевский А.Л. Земное зхо солнечннх бурь. - 2-е изд. - М.: Мисль, 1976. - 367 с.

96. Чижевский А.Л. Физические фактори исторического про- цесса. - Калуга: Ун-т, 1970. - 173 с.

97. Шихирев П. Современная социальная психология. - М.: ИП РАН; КСП+; Академический Проект, 1999. - 448 с.

259

258

Л.В. БАТЛІНА

Ш ипов Г.І. - 31 Шихирєв П. - 9

ЮнгК.-148, 223, 228 ЮркевичП.-117

Ягупов В.В. - 194 ЯнівВ.-115 Ясперс К. - 242

274

ОСНОВИ ЛЮДИНОЗНАВСТВА. ЛЮДИНА В ЦІЛОМУ

НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА З КУРСУ «ОСНОВИ ЛЮДИНОЗНАВСТВА»