Розділ 5.

ЗАГАЛЬНЕ ПОНЯТТЯ ПРО ЗДОРОВ'Я ЛЮДИНИ. ВПЛИВ СТРЕСІВ НА ЇЇ ЖИТТЯ

Мета вивчення теми полягає в наданні інформації, яка б спри­яла усвідомленню молодою людиною суті здоров'я, як зберіга­ти власне здоров'я в стресогенному оточенні.

Основні питання змісту теми: поняття про здоров'я людини. Стреси, їх вплив на здоров'я й життя людини. Рефлексопро-філактика як шлях подолання стресового стану людини. Відповідальність людини за стан свого здоров'я.

Понятійний апарат: здоров'я людини; об'єктивне здоров'я; динамічне здоров'я; статичне здоров'я; суб'єктивне здоров'я; стрес; невроз; депресія; рефлексопрофілактика; мікромасаж.

5.1. Поняття про здоров'я людини

Проблема здоров'я людини, людства є нагальною проблемою сучасного життя, взаємодії в системі «Людина- Ціле», особли­во якщо врахувати дані про здоров'я людства планети, зокрема, населення України.

За матеріалами книги доктора медичних наук В.О. Іванчен-ка «Как бьіть здоровим», в одному з невеличких американських містечок медики провели експеримент на виявлення кількості людей, котрі мають абсолютне здоров'я. Результати були вража­ючими: одна чотирирічна дитина. В українській державі з її со­ціально-економічною нестабільністю й одну людину буде знайти досить важко. Тому проблема збереження здоров'я населення та його відновлення є досить актуальною як для держави, так і для кожної людини. Часткову допомогу у вирішенні цієї проблеми можуть надати елементарні знання людини про її здоров'я, ти-

178

179

Л.В. БАТЛІНА

п ові причини його порушення, свідомі дії особи щодо його відновлення.

На сучасному етапі розвиток медицини досяг небувалих досі вершин. Це знаходить свій прояв у виникненні нових її галузей, улчшу числі й тих, що вражають уяву людини. Водночас тради­ційний підхід до здоров'я людини сформував певний стереотип мислення, який добре відтворено в словах Л.М. Толстого: «Дия­вол медицини пояснив, що його справа полягає в тому, щоб на­віяти людям, що найбільш важлива для них справа - це турбота про власне тіло, а оскільки турбота про власне тіло не має кінця, то люди, які тушуються за допомогою медицини про своє тіло, не тільки забувають про життя інших людей, але й про своє власне життя» [50, с. 86].

В основі поширеного традиційного підходу до проблеми здоров'я лежить теза, що останнє залежить від умов та способу життя людини, а також від її спадковості. У зв'язку із цим ос­новними шляхами вирішення проблеми здоров'я людини є: створення сприятливих умов життя;

організація правильного його способу (харчування, рух­ливість, загартування); своєчасне лікування симптомів хвороби; профілактика професійних захворювань. Як показує життя, перелічені шляхи вирішення проблеми не є досить ефективними, і сьогодні суспільство має:

збільшення випадків народження недоношених дітей та дітей з уродженою патологією, зниження тривалості жит­тя й зростання смертності людей у працездатному віці; поява нових загрозливих видів захворювань (СНІД, синд­ром хронічної втоми, атипова пневмонія, синдром хроніч­ного сімейного безсоння, синдром раптової смерті тощо); відсутність серед населення країни абсолютно здорових людей і т. ін.

Ш На сьогодні, як відзначалося в програмі державного телебачення України, присвяченій Міжнародному

180

ОСНОВИ ЛЮДИНОЗНАВСТВА. ЛЮДИНА В ЦІЛОМУ

дню психічного здоров'я в Україні 2001 року, у 1,5 млн. її мешканців зареєстровані психічні захворю­вання, серед яких перше місце посідають депресія та невроз. Останнє відбивається на збільшенні числа самогубств серед населення - 15 тис. осіб на рік.

Одна із причин такого стану, на думку фахівців, полягає в традиційному підході: здоров'я цікавить більшість людей, у тому числі й лікарів, у разі виникнення захворювання і, як на­слідок, багато часу та коштів витрачаються на лікування хвороби, а не на її попередження. Що ж таке здоров'я?

У відповідності до Статуту Всесвітньої організації охорони здоров'я, здоров'я - це стан повного фізичного, духовного та со­ціального благополуччя людини, а не тільки відсутність хворо­би чи фізичних дефектів [28, с. 6]. Отже, здоров'я, як і хвороба, є соціально-біологічним станом особистості.

Поняття «здоров'я» ширше за поняття «норма» і «пато­логія», що відтворюють тільки біологічний стан організму. Більшість учених уважають, що фізичне, розумове, емоційне здоров'я - це стан організму, що дозволяє людині повною мірою виконувати біологічні та соціальні функції і в той же час мати максимальну рівновагу із природою й соціальним середови­щем. Фахівці впевнені, що 70% функціональних захворювань спричинені тривалим емоційно-психологічним дискомфортом, а також невиправданими сподіваннями [92]. Такий підхід до здоров'я людини показує наявність тісного психосоматичного зв'язку стану й особливостей особистості, роль самовдоскона­лення особи в збереженні власного здоров'я.

До найбільш типових ознак здоров'я фахівці відносять: здатність людини підтримувати звичне комфортне само­почуття;

наявність високого рівня індивідуального пристосування організму до звичайних коливань навколишнього середо­вища;

181

Л.В. БАТЛІНА

м ожливість забезпечити морфофункціональне збереження фізіологічних органів і систем [60, с. 8].

У своїй професійній діяльності медики користуються також критеріями визначення здорової та анормальної психічної діяльності людини. Коли мова йде про здорову психічну діяль­ність, мають на увазі:

-* максимальну відповідність образів, що сприймаються, суб'єктивно відображеним предметам і явищам; адекватність відображених особистістю обставин дійс­ності, що відтворюються в переживаннях людини; відповідність психічних реакцій інтенсивності зовнішніх подразників;

упорядкованість та причинна обумовленість психічних явищ;

відповідність самооцінки й оцінки обставин; здібність до адекватної зміни поведінки у зв'язку зі зміна­ми обставин, із суспільно встановленими морально-етич­ними нормами;

почуття прихильності до близьких людей та відповідаль­ність за них; здібність складати й реалізувати свій життєвий план.

За анормальної психічної діяльності звертають увагу на суб'єктивні переживання дискомфорту, наявність психопатоло­гічних симптомів, прояв соціальної дезадаптації [60, с. 8].

Говорячи про здоров'я, розрізняють поняття «об'єктивне здоров'я», «суб'єктивне здоров'я», «статичне здоров'я» та «динамічне здоров'я». У їх основі лежить самопочуття людини й реальний стан її здоров'я.

«Суб'єктивне здоров'я» - коли людина почувається добре, але медичне обстеження показує наявність у неї відхилень від норми. «Об'єктивне здоров'я» — за поганого самопочуття ніякі об'єктивні порушення не мають свого прояву. Отже, лише самопочуття не може бути показником дійсного стану здоров'я людини.

Останнім часом, оцінюючи резерви організму людини, вчені прийшли до необхідності визначення понять «статичне

182

ОСНОВИ ЛЮДИНОЗНАВСТВА. ЛЮДИНА В ЦІЛОМУ

здоров'я» та «динамічне здоров'я». «Статичне здоров'я» — це стан організму в період відносного спокою м'язів поза харчови­ми, дихальними, нервовими та іншими навантаженнями. Під «динамічним здоров'ям» у широкому розумінні розглядають та­кий стан організму, що визначається шляхом дослідження його функцій під час дозованих навантажень. Таким чином, «дина­мічне здоров'я» людини оцінюється за резервами функціону­вання її основних органів та систем [28, с. 7].

Що уявляють собою резерви людського організму? Резерви людського організму визначають як вироблену в процесі еволюції та індивідуального розвитку здатність органу, системи й організму в цілому багаторазово збільшувати свою діяльність у порівнянні зі станом спокою. Іншими словами, це приховані можливості людини, що забезпечують її максимальне пристосування до навколишнього середовища:

у крові й тканинах виявляються біохімічні резерви;

у функціонуванні органів і систем виявляють фізіологічні резерви;

під час праці визначаються резерви трудової діяльності;

дослідження психічних функцій людини дають уявлен­ня про резервні можливості їі психіки.

Учені-фізіологи встановили, що органи людини працюють із великим запасом міцності, зокрема, 5% ендокринної (щитовид­ної) залози може забезпечити необхідну для організму гормо­нальну регуляцію функцій; 95% є резервним фондом.

Усе частіше постають питання про необмежені можливості людини.

Ш Свідченням цього є нижченаведені приклади. У Мексиці живе плем'я тарахумарів. Вони природ­жені стайєри. У 1967 році міжнародна комісія вста­новила, що будь-який індієць цього племені на висо­ті 2000 метрів над рівнем моря здатен пробігти без ознак утоми 170 км, а діти віком 6-10 років за 68-70 хвилин спокійно можуть пробігти 10 км. Через п'ять

183

Л.В. БАТЛІНА

х вилин пульс бігунів є близьким до норми: спожи­вання кисню під час бігу в 10 разів перевищує по­казники, що вважалися раніше рекордними для лю­дини. Феноменальні здібності демонструють також і звичайні люди. Не так давно фізіологами був про­ведений цікавий експеримент, у якому брали участь 11 дорослих здорових чоловіків, котрі ніколи рані­ше не бували в горах. У барокамері вони крутили пе­далі велоергометра з великим навантаженням - 250 кгм/хв. Результати: більшість (10 з 11) учасників експерименту на висоті 6000 м змогли працювати на велоергометрі п'ять хвилин, із них шість людей - на висоті 7000 м [28].

Фахівці переконані, що в повсякденній діяльності людина використовує лише близько 35% її абсолютних можливостей. Це є діапазоном звичної роботи. При перевантаженні в межах від 35 до 65% абсолютних можливостей з'являється втома й інші неприємні відчуття, організм змушений уключити перший «ешелон» фізіологічних резервів. Навантаження, вище за 65% абсолютних можливостей, може бути виконане тільки за умов надзвичайної напруги - стресу. У цьому разі включається вже другий «ешелон» резервів- в основному психічних. Цим пояс­нюється те, що під час трудового натхнення, змагання людина здатна творити чудеса. В умовах же боротьби за життя вклю­чається третій «ешелон» резервів.

Резерви здоров'я в людей досить індивідуальні. Ураховуючи те, що в кожної людини є слабка ланка (серце, шлунок, печінка тощо), що може бути враженою в першу чергу, здоровій людині шкідливо без нагальної потреби використовувати власні резер­ви, особливо небезпечним є перевантаження, наслідком якого може бути захворювання.

Водночас нестабільність соціально-економічного життя біль­шості членів нашого суспільства призводить до того, що вико­ристання другого «ешелону» резервів організму людини стає

ОСНОВИ ЛЮДИНОЗНАВСТВА. ЛЮДИНА В ЦІЛОМУ

повсякденним явищем, оскільки стрес, що виникає внаслідок цієї нестабільності й напруженого темпу життя, переслідує лю­дину майже постійно.