1.2. Колізійне регулювання шсв.

Предмет колізійного регулювання є шлюби з іноземним елементом (змішані шлюби), а саме шлюби :

• зареєстровані між особами, хоч один з яких іноземець чи особа без громадянства

• оформлені на території іноз. Д./ органами іноз Д. / за іноземним законодавством

Різновидом змішаного шлюбу є закордонний шлюб – що оформлюється на території третьої Д. де жоден з подружжя не є громадянином: шлюб двох іноземців в третій країні. В багатьох законодавствах такі випадки регулюються спеціально. Найбільш поширена форма регулювання закордонних шлюбів - консульські шлюби. Правовою основою регулювання консульських шлюбів є консульські конвенції, в яких на основі взаємності вирішуються всі питання «легалізації» діяльності консула, включаючи повноваження реєструвати консульські шлюби.

Основні питання, що вирішуються при колізійному регулюванні ШСВ:

1. питання шлюбної дієздатності

2. вимоги стосовно укладання шлюбу

3. регулювання питань визнання дійсності шлюбів, укладених за іноземним законодавством

4. особисті немайнові права подружжя

5. майнові права подружжя

6. підстави і процедура припинення шлюбу

7. правовідносин між батьками та дітьми

8. питання утримання і перелік членів родини, які мають право на утримання за законом

9. умови усиновлення

10. підстави та процедура встановлення опіки/піклування, інші форми

Дві основні прив’язки, що застосовуються при регулювання ШСВ:

Перша: особистий закон особи, що його укладає

* питання: який закон застосовувати при змішаних шлюбах.

Зазвичай діє принцип: шлюб буде визнано дійсним, коли дотримані матеріально-правові вимоги до шлюбної правоздатності за особистим законом кожного з подружжя.

Питання укладання шлюбу і його наслідки традиційно регулювалися переважно особистим законом чоловіка.

Жінка ж відповідно до свого особистого закону, мала лише окремі повноваження. Наприклад за Кодексом Бустаменте: розпоряджатися своїм особистим майном і вчиняти позов з захисту своїх прав.

Нині застосовується прив’язка спільний особистий закон подружжя: або спільного громадянства (варіант останнього спільного громадянства якщо хоч один з подружжя його зберіг), або останнє спільне місце проживання (також якщо хоча б один з подружжя його зберіг).

Якщо ж такі критерії відсутні, діє формула найбільш тісного зв’язку.

Друга: всі формальні вимоги укладання шлюбу регулюються за місцем укладення шлюбу – lex loci celebrationis. Основний принцип:

• шлюб, дійсний у місці його укладення, дійсний у б-якому іншому місці;

• шлюб, недійсний у місці його укладення – недійсний будь-де.

* відомі обмеження дії цього принципу: Напр., у Кодексі Бустаменте: Держава, зак-во якої вимагає для шлюбу здійснення релігійного обряду, може відмовити у визнанні дійсності шлюбів, укладених їх громадянами за кордоном без дотримання зазначеної форми.

В реальності діє третя (змішана) система, що комбінує особистий закон та закон місця укладення Ш. Приклад «шкала Кегеля»: (німецьке Цивільне Уложення), яка замінила традиційну колізійну прив'язку до гром-ва чоловіка. Ця шкала передбачає прив'язки в такій послідовності:

1. Актуальне спільне громадянство подружжя;

2. за його відсутності - останнє спільне громадянство, якщо один з подружжя його зберіг;

3. за відсутності такого - останнє сумісне місце проживання, якщо один з подружжя мешкає там і зараз;

4. за відсутності всіх цих елементів - найтісніший зв'язок з правом певної Д..