12. Сутність мультиплікатора інвестицій. Парадокс ощадливості.

Характер залежності між запланованими інвестиціями і ВВП називається ефектом мультиплікатора, або просто М-ром.

М-р — це число, на яке потрібно помножити зміни в запланованих інвестиціях, щоб визначити чміни в сукупному обсязі вир-ва.

Економічна суть М-ра в теорії Кейнса полагає в тому, що він показує залежність змін доходу від початкової зміни запланованих інвестицій:

де М_І — мультиплікатор інвестицій;

ВВП – зміна ВВП;

ВІ_п — початкова зміна запланованих інвестицій, яка викликає приріст ВВП.

Ефект М-ра спирається на 3 положення:

1) витрати та одержання доходів — це дві сторони кожної ділової угоди. Тому будь-які витрати створюють доходи адекватної величини, які розподіляються на споживання та заощадження;

2) б-я зміна доходу обумовлює відповідні зміни в споживанні та заощадженні, але співвід-ня між споживанням і заощадженням зберігається незмінним;

3) споживання, яке випливає із доходів, одержаних на кожному попередньому етапі здійснення ділових угод, перетворюється у витрати для наступного етапу. Причому, величина цих витрат постійно зменшується в міру віддалення кожного нового етапу від початкового.

Таким чином, початкові зміни інвестиційних витрат породжують нескінченний ланцюг вторинних споживчих витрат, які зменш-ся з кожним наступним циклом витрат, але у підсумку багаторазово змінюють ВВП.

Дія ефекту М-ра закінчується тоді, коли сума всіх заощаджень, які були спричинені початковим збільшенням інвестицій, компенсує цей початковий приріст запланованих інвестицій.

Існує зв'язок міх М-ром і граничними схильностями до споживання і заощадження. Доля приросту доходу, що спрямовується на заощадження (ГСЗ), визначає сумарний ефект від послідовних циклів витрат, які викликані початковою зміною доходів. М-р і гранична схильність до заощаджень обернено залежні:

М-р залежить від того, яка частка доходу перетворюється у споживчі витрати, т.б. від ГСС. Чим вища ГСС, тим більший м-р і навпаки. М-р знаходиться в оберненій залежності від ГСЗ. Чим вища ГСЗ, тим нижчий м-р.

Розглянутий простий м-р має однакову дію не лише до інвестицій, а й до ін елементів сукупних витрат, якщо вилучення відбуваються лише в формі заощаджень. Тому в загальному контексті це є м-р витрат:

Спираючись на цей м-р, можна обчислити приріст ВВП, спричинений б-я початковою зміною сукупних витрат:

Парадокс ощадливості — полягає у тому, що рішення суспільства заощаджувати більше може спричиняти до скорочення реальних за¬ощаджень, оскільки збільшення заощаджень означає зниження спо¬живчих видатків, в результаті чого сукупний попит і ВВП, а зреш¬тою інвестиції і заощадження, можуть зменшитися.

5. Номінальний та реальний ввп. Дефлятор ввп та індекси цін.

Макроекономічні показники – це показники в грошовій формі. Тому їхній рівень та динаміка залежать як від фізичних обсягів виробництва, так і від рівня цін. Першочергове значення для суспільства мають величина і динаміка фізичних обсягів виробництва, оскільки метою суспільства насамперед є задоволення потреб у матеріальних благах. Аналіз динаміки фізичних обсягів виробництва дає змогу визначити, як змінюється рівень задоволення цих потреб. Але зіставлення фізичних обсягів виробництва різних періодів з метою визначення їхнього реального зрушення можна забезпечити лише за умов, якщо ціни будуть незмінними. Однак ціни з року в рік, як правило, змінюються: зростають або знижуються. Це означає, що на величину ВВП впливають зміни як фізичних обсягів виробництва, так і цін. З метою нівелювання цінового фактора в макроекономічних розрахунках обчислюють два види ВВП: номінальний і реальний, застосовуючи при цьому і два види цін: поточні і постійні.

Номінальний ВВП (ВВП_н) – це показник загального обсягу виробництва, який обчислюється в поточних цінах, тобто в фактичних цінах даного року.

Реальний ВВП (ВВП_р) – це показник загального обсягу виробництва, який обчислюється в постійних цінах, тобто в цінах року, який приймається за базу. Такий рік називається базовим. Реальний ВВП не враховує зміну рівня цін.

На основі ВВП_р обчислюється темп зростання фізичного обсягу виробництва (Т_з) і темп його приросту (Т_п):

Т_з = ВВП_р у поточному році / ВВП_р у базовому році × 100%,

Т_п = (ВВП_р у поточному році – ВВП_р у попередньому році) / (ВВП_р у попередньому році) × 100%.

Важливе значення має обчислення темпів зростання та приросту ВВП за рахунок цін, тобто інфляційної зміни ВВП. З цією метою застосовуються різні індекси цін. Основними з них є індекс цін ВВП (І_ц), який називається дефлятором ВВП; індекс споживчих цін (ІСЦ); індекс оптових цін (ІОЦ).

Індекси цін відображають співвідношення між сукупною ціною певного набору товарів та послуг (ринкового кошика) для певного поточного року й сукупною ціною ідентичної або схожої групи товарів та послуг у базовому році. Найбільш поширеним серед цих індексів є ІСЦ, який відображає співвідношення між сукупною ціною фіксованого набору споживчих товарів та послуг в поточному і базовому роках.

Дефлятор ВВП більше пристосований порівняно з ІСЦ для вимірювання загального рівня цін. Дефлятор ВВП ширший, тому що враховує не тільки ціни споживчих товарів та послуг, а й ціни інвестиційних товарів, товарів, які купує держава, а також товарів та послуг, що купуються і продаються на світовому ринку. У зв’язку з цим дефлятор ВВП – це індекс цін, який відображає зміну цін на всю сукупність товарів та послуг.

І_ц = ВВП_н­ / ВВП_р × 100%

Дефлятор ВВП показує темп зростання номінального ВВП за рахунок цін в аналізованому році порівняно з попереднім. Для визначення ВВП з урахуванням лише зміни фізичного обсягу виробництва потрібно здійснити коригування показника номінального ВВП.