2. Методологія макроекономіки. Макроекономічне моделювання

Методологія макроекономіки — сукупність підходів і прийомів пізнання економічних відносин і процесів на рівні економіки в цілому. Основи сучасної методології макроекономіки були закладені в XIX і початку XX ст.Методи

1.Загальононаукові – поєднання історичного і логічного методів, наукова абстракція, аналіз та синтез, дедукція

2.Спецефічні

А)агрегування – це вираження ек. Процесі через складні поняття та показники, наприклад, ВВП, сукупний попит

Б)Макромоделювання – вираження ек. Процесів у спрощеному абстрактному вигляді, у вигляді графіків, формул, схем, таблиць. Особливе місце аналізу займає економічне моделювання. Макроекономічне моделювання — метод дослідження, при якому у спрощеному вигляді при багатьох допущеннях встановлюють основні залежності між економічними показниками. Макроекономічні моделі містять Екзогенні величини - це величини, що знаходяться поза макромоделлю (як правило, це технологія виробництва та характер поведінки економічних суб'єктів на кожному з ринків).

Ендогенні величини - це величини, що визначаються в результаті розв'язання моделі (наприклад: величина реального національного доходу, рівень зайнятості, ставка реальної заробітної плати, реальна ставка процента, рівень цін).

Функціональні зв'язки між ендогенними параметрами мають таку класифікацію:

1. Поведінкові функції виражають переваги, які склалися в суспільстві.

2. Технічні функції характеризують технічну залежність.

3. Інституціональні функції зображають інституціонально установлені залежності між параметрами моделі.

4. Дефініційні функції виражають залежності, які виходять з означення економічних явищ.

Типи моделей

1.За фактором часу

А)динамічні

Б)статистичні

2.За метою

А)пояснюючі

Б)прийняття рішень

23. Дискреційна та недискреційна монетарна політика. Мультиплікатори монетарної політики.

Монетарна політика (англ.: Monetary Policy), використовується також термін грошово-кредитної політики

Монетарна політика пов’язана з грішми, її проводить центральний банк через вплив на грошову масу в обігу. Головним її знаряддям є процентні ставки: збільшення грошових ставок, зменшується грошова маса та навпаки.

Види монетарної політики:

Експансіоністська політика: грошова маса збільшується → розвиток економіки підвищується.

Рестрикційна політика: грошова маса звужується → економіка вгамовується (ВНП падає)

Дискреційна монетарна пол – свобода дій ЦБ в грош-кред сфері

Недискреційна монетарна пол – здійснення заходів з регулювання грош-кред ринку на осн певних стратегій

Усі разом комерційні банки в умовах дворівневої бан­ківської системи «створюють» гроші, коли надають позики в обсязі своїх кредитних ресурсів.

Можливість «створення» грошей всією банківською сис­темою визначається депозитним мультиплік^а' тором.

Депозитний мультиплікатор (т) обернеЯ⁰ пропорційний нормі мінімальних банківських резервів (ґ)^:

Він показує, у скільки разів комерційні банки збільщують розмір грошової маси в обігу.

Грошова пропозиція (M^s) пов'язана з грошовою базою (Н) таким чином:

M^s = тН

д е M^S- приріст пропозиції грошей; т - депозитний мультиплікатор; Н — приріст грошової бази.

Грошовий мультиплікатор (/я*) — це ускладне­ний варіант депозитного, в якому враховується поведінка як банків, так і населення:

Де m - грошовий мультиплікатор;d - відношення готівкових грошей до депозитів у населення,r -норма обов'язкових банківських резервів відношення резервів до депозитів).

Визначається як відношення гро­шової маси (M^s) до грошової бази (Н) (гроші Центрального банку).

Грошовий мультиплікатор (ш*) показує, у скільки разів зміниться обсяг грошової маси (M^s) в Розміни грошової бази (Н).