18. Крива lm. Структура попиту на гроші

Грош.попит скл. З двох елементів: попит на гроші для угод (трансакційний попит) – М^d1 і попит на гроші як активи (спекулятивний попит) - М^d2. попит на гроші для угод випливає з їх ф-ції виступати як платіжний засіб. Тому його величина прямо залежить від реального доходу і обернено – від швидкості обертання грошей (V):

Отже, попит на гроші для угод теж не залежить від відсоткової ставки. Тому в графічній моделі крива цього попиту прибирає вигляд вертикальної лінії. Попит на гроші як активи випливає з їх ф-ції виступати засобом збереження вартості: у формі грошей; у формі облігацій, які належать до негрош.активів. перевагою грошей як засобу зберігання вартості є висока ліквідність, але вони не приносять дохід її власникам. Перваги облігацій полягають у тому, що вони приносять дохід у формі відсотка, але мають низьку ліквідність. Чим вища відсоткова ставка, тим більші втрати від зберігання вартості в формі грошей, тим менший попит на гроші і більший – на облігації. Це свідчить про те, що попит на гроші як активи перебуває в оберненій залежності від відсоткової ставки.

28. Безробіття, його сутність і види. Закон Оукена.

Безробіття — це економічне явище, коли частина економічно активного населення не має можливості використати свою робочу силу, тобто це стан ринку робочої сили за умов, коли пропозиція робочої сили перевищує попит на неї.

Кількісна визначеність безробіття – рівень безробіття обчислюється за такою формулою:

РБ = ЧБ/ ЧРС*100,

де РБ- рівень безробіття, %; ЧБ- чисельність безробітних, чол.; ЧРС- чисельність робочої сили, чол.

У залежності від причин, які викликають безробіття, слід розрізняти декілька його видів.- фрикційне безробіття - тимчасове безробіття, яке пов*язане з добровільним чи вимушеним пошуком або очікуванням роботи). Воно стосується тих осіб, які не працюють у зв'язку із добровільною зміною місця роботи.-інституціональне безробіття - пов'язане з функціонуванням самих інститутів ринку робочої сили та факторами, які впливають на його попит та пропозицію.- структурне безробіття - виникає ситуація, за якої структура робочої сили не відповідає новій структурі робочих місць, внаслідок чого з'являється структурне безробіття.- циклічне безробіття. Воно виникає внаслідок цикліч­ного спаду виробництва і є результатом зниження сукуп­ного попиту на робочу силу.

Фрикційне та структурне безробіття дістало інтегровану назву — "природне безробіття”. У зв'язку з цим повна зайнятість — це зайнятість при наявності лише природного безробіття та відсутності безробіття циклічного. Коли виникає циклічне безробіття, то фактичне безробіття більше від природного, тобто має місце надмірне безробіття

Для визначення втрат ВВП у світовій практиці використ-ть положення та висновки досліджень А. Оукена. Він на основі макроек-го аналізу дійшов висновку, згідно з яким: якщо факт безробіття перевищує рівень природного безробіття на 1%, то втрати ВВП складають 2,5%. Це положення дістало назву закону Оукена.

Спираючись на з-н Оукена, можна обчислити втрати ВВП від надмірного (циклічного) безробіття. Таке обчислення можна розкласти на декілька етапів.

І етап. Обчислення % відставання факт ВВП від потенційного ВВП: В=(РБ_ф – РБ_п)*2,5, де В – відставання факт ВВП від потенційного у %; РБ_ф і РБ_п – рівень відповідно факт і природного безроб-тя; 2,5 – число Оукена.

ІІ етап. Якщо ВВП_п прийняти за 100%, то звідси ВВП_ф дорівнює:

У цій формулі ВВП_ф – це реальний ВВП, який обчисл-ся в постійних цінах і є величиною зіставленою з ВВП_п. Після необхідних перетворень формули матимемо формулу потенційного ВВП:

ІІІ етап. Т.як ВВП_п.і ВВП_ф відомо, то звідси втрати ек-ки від циклічного безроб-тя будуть=:

ВВП_в =ВВП_п. – ВВП_ф, де ВВП_в – втрати від циклічного безробіття.

Інфляція

Інфляція відноситься до основних індикаторів, які характеризують макроекономічну нестабільність. Вона характеризує несприятливі зміни в цінах, які свідчать про виникнення певних змін у товарно-грошових відносинах і розподілі сукупного доходу.

Інфляція — це приріст цін, викликаний надлишком грошей стосовно до випуску товарів та послуг. Інфляцію можна поділити на три види: помірну (повзучу), галопуючу (високу) і гіперінфляцію (дуже високу).

Помірна (повзуча) інфляція виникає тоді, коли річний приріст цін складає не більше 10 %. Вона характеризується прискореним нагромадженням грошей в обігу без помітного підвищення чи з незначним зростанням товарних цін, що спостерігається на початку розвитку інфляційного процесу.

Галопуюча інфляція настає тоді, коли річний приріст цін вимірюється десятками або сотнями відсотків. На цій стадії значно посилюються ек-ні суперечності та соц-не напруження в сусп-ві. Окремі групи ек-них суб'єктів добиваються різкого підвищення цін, що змушує й інших посилювати свої економічні й соціальні вимоги.

Гіперінфляція настає тоді, коли річний приріст цін вимірюється тисячами відсотків. На цій стадії гроші починають втрачати здатність виконувати свої функції. Вони відіграють дедалі меншу роль в економіці, порушуються фі-вий та кред-ний механізми, починають розвиватися стихійні процеси в ек-ці та ін.

Причини інфляції.

З-поміж причин інфляції найголовнішими вважаються дві: 1) надмірний випуск паперових грошей (інфляція попиту); 2) скорочення виробництва товарів (інфляція пропозиції). Іноді дослідники відзначають і деякі другорядні причини інфляції:

* імпортована інфляція (внаслідок інфляції в країні-експортері, зростання цін імпортних сировинних товарів і як наслідок товарів власного виробництва в країні-імпортері); * інфляція очікування (очікування інфляції стимулює ажіотажний попит, що веде до підвищення цін. Одним з наслідків цього явища може бути скорочення інвестицій, що спричинює інфляцію пропозиції в майбутньому); * дефіцит державного бюджету (зростання внутрішнього боргу здійснює певний інфляційний тиск на курс грошової одиниці).

Відношення номінального ВВП до реального показує, як змінився ВВП виключно за рахунок зміни цін. Це відношення називають індексом цін, або дефлятором ВВП, або індексом Пааше:

З наведеної формули індекса Пааше (3.22) видно, що на цей індекс впливають структурні зрушення у поточному виробництві товарів і послуг (Qu), які компенсують підвищення цін на окремі товари й послуги. Тому дефлятор ВВП недооцінює зростання цін у цілому по економіці. Отже, підкреслимо, що індекс Пааше розраховується для набору товарів і послуг, що змінюється. Для фіксованого, незмінного набору споживчих товарів і послуг розраховується індекс споживчих цін (СРГ), або індекс Ласпейреса.

де Qio — обсяг виробництва і-го товару і послуг у базовому році

Існує також індекс Фішера, який визначається як середня геометрична значень індексів Ласпейреса і Пааше: