94. Ринок цінних паперів

Ринок цінних паперів та його інфраструктура – це та сфера, в якій можуть формуватися та розподілятися інвестиційні ресурси, завдяки яким утворюються фінансові джерела економічного зростання.

Види цінних паперів за характером:

Довгострокові цінні папери – це цінні папери з твердо фіксованою відсотковою ставкою та які містять в собі зобов’язання виплатити суму боргу на визначену дату. Прикладом довгострокових ЦП є облігація.

Дольові цінні папери представляють собою частку власника в реальній власності емітенту. Приклад – акція.

Види цінних паперів за функціональним навантаженням:

Основні цінні папери – відображають основне майнове право або вимогу. До них відносяться акції та облігації.

Допоміжні або виробничі цінні папери – відображають визначене або додаткове право або умову. Ці ЦП також називають деривативами (дериватами) і до них відносяться опціони, ф’ючерси, варранти та ін. Законодавство де - яких країн не відносить ці папери до цінних.

За суб’єктами цінні папери бувають:

– державні;

– місцевих органів влади;

– корпоративні (приватні) – боргові та дольові цінні папери господарських товариств;

– українським законодавством визначено, що емітентами цінних паперів можуть бути фізичні особи.

За ступенем ліквідності:

Ліквідні цінні папери – це ті, котрі легко перевести в гроші або товари без суттєвих проблем.

Неліквідні цінні папери – це ті, які неможливо перевести в гроші або товари без суттєвих проблем.

Цінні папери іменні та на пред’явника:

Іменний цінний папір – це цінний папір, ім’я власника котрого зафіксовано на його бланку та/або в реєстрі власників.

Цінний папір на пред’явника – це цінний папір, ім’я власника котрого не фіксується безпосередньо на ньому, а для його обігу не потрібна реєстрація.

Бездокументарний цінний папір – це звичайний іменний папір, тому що в електронній пам’яті він зареєстрований на певного власника.

За способом обігу на ринку:

Фондовими ЦП називають ЦП, котрі мають ходіння на фондових біржах.

Цінні папери, що обертаються можуть вільно продаватися та покупатися будь якими особами на умовах, що оговорені у законі. ЦП, що не обертаються на ринках ЦП, не можуть вільно продаватися і покупатися на фондових ринках (наприклад, акції засновників інвестиційних фондів). ЦП з обмеженим колом обігу можуть використовуватися в обігу на певних умовах (наприклад, акції закритих АТ).

Емісійні цінні папери можуть випускатися крупними серіями, у великій кількості, і кожна серія складається з абсолютно ідентичних характеристик ЦП. Не емісійні ЦП випускаються по мірі необхідності невеликими серіями (наприклад, вексель).

95. Загальні принципи державного регулювання економіки

В узагальненому виді до принципів державного регулювання економіки входять:

— розробка, прийняття і контроль законодавства, що забезпечує правову основу і захист інтересів підприємців,

— підвищення ефективності державного регулювання і зниження відповідних витрат,

— ослаблення прямих форм втручання і бюрократичного контролю діяльності підприємств,

— створення умов для вільної і сумлінної конкуренції на ринку, вільного переміщення товарів на внутрішньому і зовнішньому ринках, контроль за дотриманням правил конкуренції,

— забезпечення товарно-грошової і бюджетної рівноваги за допомогою фінансової, податкової, процентної політики і управління грошовою емісією,

— сполучення поточних і перспективних напрямків розвитку економіки: структурно-інвестиційної політики і науково-технічної політики,

— сприяння довгостроковому росту накопичення капіталів і стабільного розвитку, стримування інфляції економічним шляхом, зняття обмежень адміністративного регулювання господарської діяльності,

— забезпечення вільного пересування робочої сили і дотримання норм трудового законодавства і регулювання приватного найму і порядку оплати праці,

— підтримка соціальної рівноваги і прийнятного для більшості населення рівня диференціації і розподілу прибутків.

— здійснення структурної перебудови виробництва, що припускає створення нових галузей, орієнтованих на експорт, модернізацію традиційних галузей і пристосування їх продукції до вимог світового ринку, переорієнтування окремих видів виробництв на світові ринки в рамках міжнародної спеціалізації,

— підвищення конкурентоздатності продукції експортних галузей і окремих видів виробництв,

— пошук і використання можливостей довгострокового забезпечення виробництва гарантованими джерелами надходження сировини, палива, напівфабрикатів,

— зміцнення становища в пріоритетних і найбільше прогресивних галузях економіки, орієнтація їх на обслуговування експортного виробництва,

— перегляд форм зв'язків між короткостроковими і довгостроковими мірами урядової політики, традиційний вплив на кон'юнктуру, заснований на регулюванні попиту, що все тісніше переплітається з мірами державного регулювання зовнішньоекономічних зв'язків,

— використання заходів впливу на процес концентрації у важливих галузях економіки, у тому числі спеціалізованих на експорт, здійснення заходів, спрямованих на зміцнення організаційної структури великих фірм, розвиток нових форм зв'язків між ними.

Регулювання все більш спрямовується на підвищення ефективності виробництва. Акцент у ньому переноситься з регулювання попиту на регулювання пропозиції. Істотні зміни відбулися й у механізмі регулювання. Найважливішою формою державного регулювання підприємницької діяльності стало включення в програми довгострокового розвитку економіки основних напрямків структурної перебудови промисловості з орієнтацією на експортну спеціалізацію.

Державна політика регулювання економіки спрямована на всебічне обслуговування потреб підприємців і, зокрема, на адміністративний нагляд і нормативне регулювання виробництва. Зараз нормативне регулювання поширилося на нові галузі, такі як: безпека продукції (продовольчих і фармацевтичних товарів), розробка і впровадження уніфікованих національних стандартів якості (у тому числі і стандартів безпеки продукції). З метою стримування виробництва і марнотратного споживання застосовуються міри прямого і непрямого регулювання: нормативні стандарти якості продукції, податкове дестимулювання інвестицій, непрямі податки на споживачів.