5. Основні особливості розвитку радянського туризму

Основними особливостями радянського туризму були:

-          ідеологізація туризму;

-          орієнтація на середнього масового споживача;

-          асортимент і якість туристичних послуг не відпові­дали міжнародним стандартам;

-          були обмежені в’їзд іноземних туристів в СРСР та виїзд вітчизняних туристів за кордон;

-          замало уваги приділялось запитам туристів, оскіль­ки в СРСР не споживач туристичних послуг форму­вав свій тур, а, як правило, турист споживав ті по­слуги (асортимент і якість), які йому пропонували туристичні організації;

-          існували державні пільги на туристичні подорожі.

У 1970-1980-і рр. вели­кого розмаху набув соціальний туризм. Робітники майже всіх підприємств могли отримати путівки через свої проф­спілки всього за 30 % їх реальної вартості. Іноді знижки ся­гали 90-95 %. В менш сприятливих умовах знаходились се­лянство та інтелігенція. Тим не менш, остання категорія радянських службовців мала змогу отримати путівки для своїх дітей до піонерських таборів, які теж продавались батькам за 10-20 % їх справжньої вартості. Таким чином, інтелігенція була також широко залучена до сфери соціаль­ного туризму.

Крім того, путівкою в санаторій, престижний будинок відпочинку або круїз преміювали багатьох передовиків вироб­ництва.

Разом з тим, рівень сервісу в радянських закладах відпо­чинку поступався високим стандартам розвинутих країн Заходу.

ТЕМА: ТУРИЗМ В УКРАЇНІ НА РУБЕЖІ ХХ-ХХІ СТОЛІТТЬ

План:

1. Стан туристичної справи в Україні в 90-і рр. XX століття

2. Український туризм як складова міжнародного туризму

3. Основні тенденції та перспективи розвитку вітчизняного туризму на рубежі ХХ-ХХІ століть

1. Стан туристичної справи в Україні в 90-і рр. XX століття

У 90-і рр. XX ст. в Україні, в умовах занепаду проми­слових підприємств спостерігався інтенсивний процес відтоку робочої сили з традиційно провідних галузей економіки (мета­лургійної, машинобудівної, оборонної тощо) до сфери надання послуг.

Відсутність у 1989-1993 рр. структур і важелів держав­ного регулювання туризму в Україні призвела до руйнування важливих складових частин інфраструктури галузі, розпаду соціально-орієнтованого внутрішнього туризму, відпливу знач­них валютних коштів за кордон, а також до погіршення матеріально-технічної бази. Було порушено систему напрацьо­ваних зв'язків і турів, підготовки й використання досвідчених кадрів. В середині 80-х рр. Україну щорічно відвідувало понад 500 тис. іноземних туристів, натомість у 1992 р. — лише близь­ко 120 тисяч. Внаслідок цього, в 1989-1992 рр. держава втра­тила майже 80 % валютних прибутків від іноземного туризму.

Разом з тим, 10 млн. українських громадян виїжджало за кор­дон, переважно з так званими «шоп-турами».

З метою реалізації державної політики в галузі туризму по­становою Кабінету Міністрів України № 616 від 10 листопада 1992 р. було створено Державний комітет України по ту­ризму.

31 трав­ня 2000 р. Державний комітет молодіжної полі­тики, спорту і туризму України став правонаступником Державного комітету України по туризму.

22 листопада 2000 р. Указом Президента України Держкоммолодьспорттуризм було реорганізовано. 14 грудня 2001 р. Указом Президента України створено Державну туристичну адміністрацію України.

Важливим кроком у створенні правових засад туристич­ної діяльності стало прийняття 15 вересня 1995 р. Верхов­ною Радою України Закону України «Про туризм»

Державна політика в галузі туризму визначається Вер­ховною Радою України.

Основними напрямами державної політики в галузі ту­ризму було проголошено такі:

-          залучення громадян до раціонального використання вільно­го часу, організація оздоровлення населення;

-          забезпечення раціонального використання та збереження туристичних ресурсів, становлення туризму як високорента­бельної галузі економіки України;

-          створення і вдосконалення нормативно-правової бази в галузі туризму відповідно до чинного законодавства України, міжнародних норм і правил;

-          захист прав та інтересів держави в галузі туризму;

-           створення сприятливого для розвитку туризму податково­го, валютного, митного, прикордонного та інших видів кон­тролю;

-          створення економічних умов, які стимулюють розвиток ту­ризму в Україні;

-          запровадження пільгових умов для організації туристичної та екскурсійної роботи серед дітей, підлітків, молоді, інвалідів та малозабезпечених верств населення;

-          створення однакових можливостей на ринку туристич­них послуг для суб'єктів підприємництва незалежно від форм власності, сприяння розвитку конкуренції, забезпе­чення дотримання в цій галузі антимонопольного законодавства;

-          гарантування безпеки туристів, захист їх прав, інтересів та майна;

-          розроблення та укладання міжнародних двосторонніх і багатосторонніх угод у галузі туризму та визначення механізму їх реалізації.