9. Класифікація методів оцінки конкурентоспроможності товарів.

Методи оцінки конкурентоспроможності товару можна класифікувати за певними критеріями:

1.Принцип, що використовується: органолептичні, регістраційні, вимірювальні, соціологічні ; експериментальні (розрахункові (застосовуються для визначення групового і узагальненого критеріїв); статистичні (використовуються при оцінці конкурентоспроможності товарів за результатами їх продажу (виявлення «лідерів продажу»), послуг зв'язку, установ культури); аналітичні (широко використовуються при оцінці групових критеріїв, зокрема продукції конкурентів); маркетингові (використовується для визначення поширеного критерію конкурентоспроможності – частки на ринку групи товарів, товаровиробників, організацій сфери послуг).

2. Номенклатура критеріїв:

прямі (засновані на номенклатурі критеріїв, що включає як мінімум якість (рівень якості) і ціну, і дозволяють розраховувати інтегральний показник якості або оцінювати відношення якість/ціна.);

непрямі (засновані на номенклатурі, що включає один з двох основних критеріїв - якість або ціну чи інші критерії,

3. Стадії ЖЦ товару на період оцінки: методи, що застосовуються на стадіях проектування та виготовлення продукції; методи, що застосовуються на стадіях реалізації та експлуатації

4. Ступінь врахування різноманітних якісних і цінових аспектів товару:

метод визначення конкурентоспроможності продукції шляхом її порівняння з продукцією конкурентів за рівнем якості;

метод визначення конкурентоспроможності продукції шляхом врахування лише одного, найбільш важливого якісного показника, і продажної ціни;

метод визначення конкурентоспроможності продукції шляхом аналізу обґрунтованого переліку значущих якісних показників та повних витрат споживача на придбання та використання (споживання) продукції

5. Спосіб відбору значущих якісних та цінових аспектів товару: відбір здійснюється суб'єктами оцінки; відбір здійснюється на основі опитування експертів (у т.ч. фахівців зі збутових і виробничих підрозділів підприємства, представників керівництва тощо); відбір здійснюється на основі опитування репрезентативної вибірки споживачів;

6. За показниками, на основі яких здійснено оцінку: диференційований; комплексний; змішаний

7. Форма представлення результатів оцінки: розрахунково-аналітичний метод,;

матричний метод ("Матриця Нільсена" тощо); графічний метод ("Багатокутник конкурентоспроможності" тощо).

10. Методики кількісної оцінки конкурентоспроможності продукції.

1. Диференціальний

Показник: Одиничний – відсоткове відношення розміру якого-небудь технічного або економічного показника до значення того ж показника продукту-аналога, що виробляє конкурент ,

де qi - одиничний параметричний показник конкурентоспроможності по i-му параметру ; Pi - величина i-го параметра для продукції, що аналізується; Pio - величина i-го параметра, за якого потреба задовольняється повністю; n - кількість параметрів.

2. Комплексний

Показники:

- Груповий – об’єднує одиничні показники та характеризує рівень конкурентоспроможності по однорідній групі показників (економічних, технічних, нормативних) ,

де - груповий показник конкурентоспроможності за нормативними параметрами; - одиничний показник конкурентоспроможності за i-тим нормативним параметром, що розраховується за формулою.

Інтегральний – відношення групового показника по технічних параметрах до групового показника по економічних параметрах; дає кількісну характеристику конкурентоспроможності товару ,

Показник відображає відмінність між порівнюваною продукцією в споживчому ефекті, що припадає на одиницю витрат покупця з придбання і споживання виробу. Якщо , то даний товар поступається зразку щодо конкурентоспроможності, а якщо , то перевершує.

3.Змішаний Змішаний метод оцінки є поєднання диференціального і комплексного методів. При змішаному методі оцінки конкурентоспроможності використовується частина параметрів розрахованих диференціальним методом і частина параметрів, розрахованих комплексним методом.

При цьому методі проводяться наступні дії: найбільш важливі показники застосовуються як одиничні; інші одиничні показники об’єднуються в групи, для кожної з яких визначаються групові показники; на основі отриманої сукупності групових та одиничних показників якості оцінюється рівень конкурентоспроможності диференціальним методом.