
- •1. Теорії економічної конкуренції.
- •2. Еволюція поглядів на конкуренцію та джерела набуття підприємствами конкурентних переваг.
- •3. Сутність та співвідношення понять «ринкові чинники успіху», «ключові компетенції», «конкурентні переваги».
- •4. Властивості конкурентних переваг.
- •6. Методика групування підприємств у стратегічні групи конкурентів.
- •7. Критерії та чинники конкурентоспроможності товару.
- •8. Принципи та загальний порядок оцінки конкурентоспроможності товарів.
- •9. Класифікація методів оцінки конкурентоспроможності товарів.
- •10. Методики кількісної оцінки конкурентоспроможності продукції.
- •11. Менеджмент якості товару.
- •12. Сучасні підходи до управління конкурентоспроможністю товару.
- •13. Сутність управління конкурентоспроможністю підприємства. Система управління конкур підприємства.
- •14. Мета та принципи, об’єкт і суб’єкт управління конкурентоспроможністю підприємства.
- •15. Функції та процес управління конкурентоспроможністю підприємства.
- •16. Специфічні особливості забезпечення конкурентоспроможності бізнес-організацій різних типів.
- •17. Методи оцінки рівня конкурентоспроможності підприємства.
- •18. Вимірювання рівня інтенсивності конкуренції в галузі.
- •19. Концепція розробки та забезпечення реалізації програми підвищення конкурентоспроможності підприємства.
- •20. Етапи розробки програми підвищення конкурентоспроможності.
- •21. Програми підвищення конкурентоспроможності галузі та країни.
- •22. Вітчизняний підхід до забезпечення конкурентоспроможності національної економіки.
- •23. Міжнародний досвід реалізації різноманітних програм, спрямованих на покращення ринкового положення конкретних підприємств.
- •25. Ситуаційне проектування стратегій конкуренції для підприємств з різним рівнем домінування на ринку.
- •26. Адаптація стратегій конкуренції до особливостей динаміки ринку.
- •27. Використання стандартних програмних рішень для оцінки ефективності управління конкурентоспроможністю.
- •28. Показники та особливості визначення міжнародної конкурентоспроможності.
- •29. Підприємство і конкурентоспроможність галузі та національної економіки.
- •30. Оцінювання рівня та інтенсивності конкуренції на міжнародних ринках.
- •31. Формування внутрішніх і зовнішніх передумов забезпечення міжнародної конкурентоспроможності підприємств.
- •32. Сутність, цілі та завдання управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства.
- •33. Методологічні основи управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства.
- •34. Функції, принципи та етапи управління міжнародної конкурентоспроможності.
- •35. Правові засади та цілі національних моделей конкурентної політики.
- •36. Контроль за зловживаннями домінуючим положенням на ринку. Взаємозв’язок конкурентного законодавства із суміжними галузями права.
- •37. Складові інноваційного бізнесу. Передумови та чинники формування бізнесово-інноваційного середовища.
- •38. Формування і розвиток ринку інновацій та інноваційних послуг в Україні.
- •39. Ознаки та типологія інноваційних підприємств.
- •40. Показники інноваційної діяльності підприємств.
- •41. Організація венчурного інноваційного підприємства.
- •42. Механізм формування прибутку венчурного підприємства. Підприємствами.
- •43. Методичні засади експертизи інноваційних проектів та продуктів.
- •44. Правова та економічна складова експертизи.
- •45. Концепція державної науково-технічної експертизи проектів, основні складові експертизи.
- •46. Експертиза наукового та науково-технічного рівня інноваційних проектів.
- •47. Методика економічного оцінювання інноваційних проектів.
- •48. Експертиза та оцінювання ліцензійних угод.
- •49. Економічне та правове оцінювання трансферту технологій.
- •50. Особливості управління ризиками інноваційних проектів.
- •51. Сутність та система оцінювання інноваційного потенціалу.
- •52. Управління інноваційним потенціалом підприємства.
- •53. Система оцінювання інноваційної активності.
- •54. Напрямки активізації інноваційної активності підприємства.
- •55. Інновації як чинник успішної бізнесової діяльності.
- •56. Інноваційна активність і узагальнені показники діяльності інноваційних підприємств.
- •57. Інноваційна концепція розвитку організації.
- •58. Показники оцінки інноваційного розвитку підприємства.
- •61. Інформаційна складова інноваційного бізнесу.
- •62. Концепція побудови системи інформаційної підтримки інноваційного бізнесу підприємства.
- •63. Потенціал підприємства як об’єкт управління.
- •64. Інформаційне забезпечення та сучасні технології управління складними виробничими системами. Підприємство — складна виробнича система.
- •65. Оперативне управління потенціалом підприємства на графоаналітичній основі.
- •71. Актуальність управління потенціалом за вартісними критеріями.
- •73. Особливості управління вартістю потенціалу підприємства.
- •74. Основи розробки управлінських рішень щодо регулювання (оптимізації) вартості підприємства (організації).
- •75. Особливості впровадження систем управління потенціалом на сучасних підприємствах.
- •77. Інструментарій антикризового управління потенціалом підприємства.
43. Методичні засади експертизи інноваційних проектів та продуктів.
Інноваційний проект - це- сукупність документів, що визначають процедуру та комплекс заходів щодо створення та впровадження інновації. Завдання експертизи – визначення технологічної та фінансової обгрунтованості економічної та маркетингової діяльності, соціальних тп економічних наслідків, пріоритетності ІП. Експертиза проводиться на таких рівнях: Державний рівень (МОНУ)
Галузевий (інвестиційні управління , фонди міністерств та відомств), Регіональний (обласні та міські адміністрації), Комерційний (банки, інвестфонди, страхові компанії, консалтингові фірми тощо).
Структура експертизи ІП: Ідентифікація проекту, Технічна експертиза, Фінансово-економічна експертиза, Експертиза бюджетної ефективності проекту, Екологічна експертиза, Патетно-правова експертиза, Соціальна експертиза.
Методи експертизи: Описовий метод ( аналізуються параметри проекту та характеристики інноваційної продукції ), Порівняння положень “до” і “після” (визначаються основні показники до і після впровадження проекту), Порівняльна експертиза ( порівнюються кілька проектів ).
Різновиди експертизи: Попередня (науково і науково-технічна), Первинна, Повторна, Додаткова, Контрольна наукова, Науково-технічна.
Критерії оцінювання: Стратегічні, Науково-технічні, Ринкові, Фінансово-економічні, Виробничі та організаційні, Зовнішні, Чутливість проекту до найбільш впливових факторів.
Етапи експертизи: Перший етап – вивчення проекту (бізнес-план, документи); Другий етап – вивчення зовнішніх обставин проекту; Третій етап – оцінка можливостей реалізації.
Звіт з експертизи має містити: Інноваційні ознаки проекту, відповідність іннов. Програмам; Техн. рівень продукції; Патетно-правові аспекти; КС продукції; Фінансова ефективність проекту; Відповідність цілей і завдань техн. можливостям та орг.заходам; Фінансовий стан підприємства; Основні ризики.
Експертиза проводиться: науково/науково-технічна; фінансово-економічна; патентно-правова.
Наукова/науково-технічна експертиза містить: Оцінка інноваційності проекту (Оцінка : інноваційних ознак проекту , ступеню радикальності і значущості інновацій); Оцінка технологічного рівня проекту (Оцінка: ТР іннов. продукції, техніко-технол .рівня підприємства , ринкових можливостей реалізації проекту); Експертиза КС інноваційної продукції (Оцінка: технічних, економічних, ринкових параметрів ін. продукції).
Також проводять комерційну (маркетингову) Екп.: Еспертиза стратегії маркетингу, Експертиза обгрунтування попиту, Аудит плану маркетингу. Екологічна експертиза: Екологічні ризики, Додержання екологічних вимог, Оцінка впливу ІП на довкілля, Екологічна безпека.
Соціальна експертиза: Надходження в соціальні фонди, Скорочення безробіття, Підвищення рівня безпеки виробничих систем, Зростання добробуту.
Інноваційний проект характеризується як такий, що має велику користь при наявності позитивних висновків усіх експертів. Не існує універсальної системи відбору проектів, тому що інвестори й організації, що реалізують проект, перебувають у своїх неповторних умовах функціонування, і тому використають і керуються своїми методами та критеріями.
Головне завдання експертизи – надання відомостей про перспективність нових технологічних і організаційних рішень, оформлених у вигляді проекту, економічній доцільності та ризикованості інвестицій на основі інтегральної оцінки самого інноваційного рішення і зовнішніх умов, у яких його буде здійснено. Проведення експертизи являє собою винятково складне завдання і її якість багато в чому визначається кваліфікацією експертів.
Методика проведення державної експертизи інноваційних проектів (далі - експертиза) розроблена відповідно до ЗУ "Про інноваційну діяльність", "Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про наукову та науково-технічну експертизу", "Про екологічну експертизу", "Про енергозбереження", а також постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку державної реєстрації інноваційних проектів і ведення Державного реєстру інноваційних проектів" і Положення про організацію та проведення державної комплексної експертизи інноваційних проектів (далі - Положення).
Загальна тривалість експертизи не повинна перевищувати 45 (сорока п'яти) днів з моменту вступу в дію договору щодо виконання експертизи між замовником і Експертною організацією. В разі переробки проекту замовником експертизи по зауваженнях Експертної організації та необхідності проведення додаткових досліджень виконання експертизи подовжується на термін, необхідний для виконання зазначених робіт, але не більше ніж на 30 днів.