39. Ознаки та типологія інноваційних підприємств.
Інтеграція науки і виробництва є невід’ємним елементом сучасного інноваційного процесу. икористання новітніх технологій, нових видів продуктів створює для фірм основу довгострокової конкурентної стратегії, формування і задоволення нових потреб споживачів; підсилює ринкові позиції лідерів світової економіки за рахунок комерційного використання інновацій. На принципах інтеграції, міжфірмової кооперації розвивається науково-технічне співробітництво з науковими установами, центрами, університетами, інститутами, унаслідок чого виникають нові організаційні форми такої взаємодії. До них належать технопарки, технополіси, науково-промислові комплекси різних видів, підприємницькі асоціації, міжфірмові стратегічні альянси.
Технопарк Комплекс самостійних організацій з науково-виробничого циклу створення новацій (НДІ, ВНЗ, підприємства)
Технополіс Спеціально створений комплекс, що охоплює весь цикл інноваційних робіт
Регіональні науково-промислові комплекси, науково-технічні центри Проводять фундаментальні і прикладні дослідження в різних сферах з експериментальною перевіркою й оформленням патентів, винаходів, методів і ноу-хау
Бізнес-інкубатори Організації, що створюються місцевими органами влади або великими компаніями з метою «вирощування» нових видів бізнесу
Спеціалізовані підрозділи фірм (творчі бригади, проектні групи тощо) Створюються на великих підприємствах, фірмах, що випускають наукоємну продукцію. Визначають інноваційну стратегію
Венчурні фірми (ризик-фірми) Створюються для генерації ідей та їх розробки і впровадження у виробництво. Характеризуються надзвичайною інноваційною активністю і значним ризиком
Консультативні й аналітичні фірми Прогнозують розвиток технологій, нових товарів та попиту на інновації, визначають перспективні цілі, тематики досліджень
Стратегічні альянси: консорціуми, спільні підприємства, кейрецу тощо Різні форми міжнародної науково-технічної кооперації фірм, які створюються з метою спільного проведення НДДКР, взаємного обміну виробничим досвідом, розподілу ризику під час проведення НДДКР
Тимчасові науково-технічні колективи Створюються з метою розробки конкретної науково-практичної проблеми за певний період
Класифікація підприємств: Підприємство – користувач, Підприємство – творець, Підприємство - творець і користувач, Підприємство – носій, Підприємство – нововведення.
Також розрізняють: П/п, що ведуть НДДКР власними силами: (а) повний цикл, б) фундаментальні дослідження, в) прикладні дослідження, г) дослідно-експериментальні роботи); п/п, що не ведуть НДДКР( а) купують ліцензії, б) фінансують зовнішні досл.організації, в) співласники наук-досл. Утворень).
40. Показники інноваційної діяльності підприємств.
У загальному вигляді економічна ефективність інновацій визначається порівнянням результатів з витратами, що забезпечили цей результат. Ефективність інноваційної діяльності слід визначати з урахуванням таких підходів: 1) оцінка економічної ефективності нововведення стосовно підприємства, тобто як воно забезпечує конкурентоспроможність, прибуток і фінансову стабільність підприємства; 2) оцінка ефективності управління інноваційною діяльністю з погляду забезпечення неперервності інноваційного процесу і досягнення кінцевої мети одержання новинок (продукту, технологій), які відповідають вимогам ринку; 3) урахування часу, тобто здатність одержувати необхідні результати за визначений проміжок часу. Тільки єдність вищезазначених компонентів дає змогу охарактеризувати ефективність управління інноваційною діяльністю, що здійснюється на підприємстві.
Кількісні показники - коефіцієнт фактичної результативності роботи, рекомендований ЮНІДО (Організацією Об’єднаних Націй з промислового розвитку): r= Rc/ [∑Qi - ∑(H1-H2)], де Rc - сумарні витрати на закінчені роботи, що прийняті до освоєння в серійному виробництві; Q - фактичні витрати на НДДКР за і-й рік; N - кількість років аналізованого періоду; H1 - незавершене виробництво на початок періоду, що аналізується, у вартісному виразі; H2 - так само на кінець періоду, що аналізується.
Показник, що відображає зміни результативності стадії НДДКР як чинника ефективності - відношення кількості розроблених винаходів (технічних рішень, ідей), які відповідають вимогам підприємства, до загальної кількості розроблених інновацій (технічних рішень, ідей).
Рнддкр - результативність інноваційної діяльності на стадії проведення НДДКР; К еф.t - кількість самостійно розроблених новацій (винаходів, технічних рішень, ідей) які відповідають вимогам підприємства в t році; К пр.t - кількість придбаних об’єктів інтелектуальної власності, що відповідають вимогам підприємства в t році; К заг.t - загальна кількість новацій як результат проведення НДДКР і придбання об’єктів інтелектуальної власності в зовнішньому середовищі підприємством у t році; К реал.t - кількість об’єктів інтелектуальної власності — результатів НДДКР, що реалізовані у зовнішньому середовищі і не використані в діяльності підприємства в t році; Т - кількість років періоду, що аналізується.
Оцінюючи ефективність інноваційного проекту, порівняння різночасових показників здійснюють шляхом приведення (дисконтування) їх до цінності в початковому періоді (до одного моменту). За допомогою дисконтування у фінансових і економічних розрахунках ураховується чинник часу. Різниця між майбутньою вартістю і поточною вартістю називається дисконтом. В економічному і фінансовому аналізі використовують спеціальний прийом для виміру поточної і майбутньої вартості однією грошовою одиницею. Цей розрахунковий прийом називається дисконтуванням. Процес дисконтування є зворотним нарахуванню складних відсотків.
При оцінці ефективності інноваційних проектів передбачається розрахунок таких важливих показників, як: інтегральний ефект (чистий дисконтований дохід); внутрішня норма прибутковості (дохідності); рентабельність інвестицій період і строк окупності.
