37. Складові інноваційного бізнесу. Передумови та чинники формування бізнесово-інноваційного середовища.

Інноваційний бізнес - Бізнес, основу якого складають процеси комерціалізації нововведень та інновацій

Передумови формування ІБ

-Створення системи прав власності на результати інтелектуальної праці

(Патентування)

-Формування відносин обміну у сфері науки

-Розповсюдження ліцензування

-Формування ринку іінтелектуальної власності

Фактори поштовху:

-Конкуренція

-Комерціалізація знань в об”єкти інтелектуальної власності і технології

-Створення інфраструктури і організація світового, національного, регіонального інформаційного простору

Етапи ІП Комерціалізація

-Інвенція – визначення права власності на знання, оцінка вартості + переведення інформації в розряд комерційної або держ. Таємниці

-Інновація – трансформація знань в продукт і закріплення ( монополізація права на результат

-Імітація – розповсюдження інновації суб”єктами ринку ( копіювання або купівля бізнесу)

-Адаптація – покращення інновації

Об”єкти ІБ :

-Матеріалізована форма – устаткування , агрегати, установки, інструменти:

-Нематеріалізована форма - відомості, інформація описи, аналітичні звіти тощо

-Знання, досвід, консультування

38. Формування і розвиток ринку інновацій та інноваційних послуг в Україні.

Ринок інновацій - форма економічних відносин між власником інновації і покупцем права володіння, користування і розпорядження, в результаті яких відбувається еквівалентний обмін платоспроможного попиту покупця на споживчу цінність, якою володіє інновація. Риси ринку інновацій: Новизна, Суттєва обмеженість попиту або його відсутність, Нееластичність попиту внаслідок обмеженого впливу цінової політики, Незначна кількість покупців і продавців. Основні сектори: Ринок патентів та ліцензій, Ринок наукової чи технологічної продукції, Ринок високотехнологічного капіталу, Ринок науково-технічних спеціалістів.

ВРУ ухвалила в 1991 р. ЗУ «Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності», яким визначено сутність, цілі, напрями та основні принципи державної науково-технічної політики, окреслено основні риси організаційної структури державного управління науково-технічною діяльністю, дано характеристику форм і методів державного впливу на розвиток науково-технічної сфери. У Законі проголошено, що державна науково-технічна політика — це складова соціально-економічної політики України, яка визначає основні цілі, напрями, принципи, форми та методи діяльності держави в науково-технічній сфері. Відповідно до положень «Концепції науково-технологічного та інноваційного розвитку України» (схваленою постановою Верховної Ради України від 13 липня 1999 р. № 916-ХІV) в умовах жорсткого дефіциту коштів в основу формування і реалізації державних пріоритетів у сфері науки та технологій покладено принципи відповідності основних напрямів науково-технологічного розвитку головним проблемам та перспективам розвитку суспільства.

Отже, головними пріоритетами державної політики України визначені: у сфері наукового розвитку: фундаментальна наука, прикладні дослідження і технології, в яких Україна має значний науковий, технологічний, виробничий потенціал і які здатні забезпечити вихід вітчизняної продукції на світовий ринок; вища освіта, підготовка наукових і науково-педагогічних кадрів з пріоритетних напрямів науково-технологічного розвитку; у сфері технологічного розвитку: дослідження та створення умов для високопродуктивної праці й сучасного побуту людини; у сфері виробництва: формування наукомістких виробничих процесів, сприяння створенню та функціонуванню інноваційних структур (технопарків, інкубаторів тощо); створення конкурентоспроможних переробних виробництв; технологічне й технічне оновлення базових галузей економіки держави; упровадження високорентабельних інноваційно-інвестиційних проектів. Основним механізмом реалізації пріоритетних напрямів мають бути загальнодержавні та галузеві наукові й науково-технологічні програми.

Пріоритетними напрямами прогресивних структурних зрушень та інноваційного оновлення виробництва в Україні традиційно вважаються літакобудування, ракетно-космічна галузь, суднобудування, машинобудування (приладобудування, виробницт­во енергетичного устаткування та важке машинобудування). У нашій країні є високий науково-технічний потенціал визнаних у світі власних наукових шкіл та унікальних технологій розроблення нових матеріалів, біотехнології, радіоелектроніки, фізики низьких температур, ядерної фізики, електрозварювання, технологій у галузі інформатики, телекомунікацій та зв’язку тощо.

Для України поки що характерні відсутність радикальних (базових) інновацій, незначна кількість інноваційної продукції принципової новизни, низька інноваційна активність підприємств.