34. Функції, принципи та етапи управління міжнародної конкурентоспроможності.

Управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства включає наступні етапи:

1.   Моніторинг конкурентного середовища міжнародного ринку.

Даний етап передбачає дослідження основних факторів зовнішнього ринку для визначення можливостей і загроз підприємства, ступеня інтенсивності конкуренції на зовнішньому ринку, рівня „вхідного бар’єру”.

2. Оцінка конкурентоспроможності підприємства, його продукції та основних конкурентів на зовнішньому ринку, що полягає в визначенні основних ключових факторів успіху підприємства, конкурентних переваг, які забезпечать йому успішне функціонування, забезпечать довгострокове випередження конкурентів на зовнішньому ринку.

3. Визначення місії діяльності підприємства та стратегії управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства для усвідомлення причин функціонування підприємства та їх спрямувань.

4. Реалізація стратегії управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства полягає в вирішенні, якими засобами підприємство буде досягати поставлених цілей. Сам процес реалізації стратегії управління міжнародної конкурентоспроможності підприємства включає: визначення поточних завдань, виконання запланованих дій і створення, підтримування та розвиток ринкових чинників успіху, ключових компетенцій і конкурентних переваг.

5. Оцінка і контроль реалізації визначеної стратегії управління конкурентоспроможністю підприємства на зовнішньому ринку. На даному етапі підприємство відстежує отримані результати діяльності і порівнює їх з поставленими конкурентними стратегічними цілями. Також підприємство визначає основні відхилення і розробляє коригуючи дії. Цей етап пов’язаний з оцінкою ефективності управління міжнародною конкурентоспроможністю в цілому

Функція «цілевизначення» обумовлює орієнтацію управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства на досягнен­ня певних цілей, під якими розуміється майбутній рівень конкуренто­спроможності об'єкта управління, якого передбачається досягти.

Функція «планування» передбачає розробку стратегії та тактики Реалізації цілей та завдань, складання планів та графіків реалізації окремих заходів нарощування конкурентоспроможності як в цілому по підприємству, так і по його окремих структурних підрозділах.

Реалізація функції «планування» здійснюється шляхом розробки Різноманітних планів, які можна класифікувати за такими ознаками: предмет планування; терміни планування; масштаб планування.

Функція «організація» в процесі управління міжнародною конку­рентоспроможністю підприємства забезпечує практичну реалізацію прийнятих планів і програм. З нею пов'язане й питання розподілу матеріальних, фінансових та трудових ресурсів між окремими на­прямами операційної діяльності. Завданням організації як функції управління є також забезпечення необхідної узгодженості в діях опе­раційних підрозділів та окремих фахівців в реалізації прийнятих планів.

функція «мотивація» забезпечує використання мотиваційних ре­гуляторів суб'єктів управління міжнародною конкурентоспромож­ністю підприємства. Вона ґрунтується на поєднанні матеріальних (економічних) інтересів управління з такими моральними, психоло­гічними мотивами особистості, як самореалізація в професійній діяль­ності, забезпечення поваги суспільства та оцінки результатів праці.

Функція «контроль» забезпечує нагляді перевірку відповідності рівня конкурентоспроможності підприємства вимогам зовнішнього середовища, передбачає розробку стандартів його перебігу у вигляді певної системи кількісних показників, що дають змогу перевірити результативність адаптаційного процесу, окремих його доходів, своє­часно вносити зміни, які сприяють досягненню поставленої мети підприємства.

Функція «прийняття рішень» забезпечує вибір конкретної тактики адаптації підприємства до вимог зовнішнього середовища з великою кількістю альтернативних варіантів, які мають бути розроблені та за­пропоновані фахівцями з міжнародного менеджменту.

Управлінські рішення мають бути: обґрунтованими, цілеспрямо­ваними, своєчасними, кількісно і якісно визначеними, оптимальни­ми та відповідно оформленими. Тільки за умови дотримання цих прин­ципів прийняті рішення здатні виконувати керуючу (сприяння до­сягненню поставлених цілей), координуючу (узгодження окремих дій, рішень, діяльності окремих підрозділів та фахівців) та мобілізуючу (активізація персоналу та виконавців) функції.

Функція «комунікація» забезпечує процес обміну інформацією між суб'єктами управління — керівництвом, власниками та персоналом підприємств, органами державного регулювання зовнішньоекономіч­ною діяльністю в країні. Цей обмін для досягнення завдань управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства повинен бути своєчасним, повним та адекватним.