- •1. Теорії економічної конкуренції.
- •2. Еволюція поглядів на конкуренцію та джерела набуття підприємствами конкурентних переваг.
- •3. Сутність та співвідношення понять «ринкові чинники успіху», «ключові компетенції», «конкурентні переваги».
- •4. Властивості конкурентних переваг.
- •6. Методика групування підприємств у стратегічні групи конкурентів.
- •7. Критерії та чинники конкурентоспроможності товару.
- •8. Принципи та загальний порядок оцінки конкурентоспроможності товарів.
- •9. Класифікація методів оцінки конкурентоспроможності товарів.
- •10. Методики кількісної оцінки конкурентоспроможності продукції.
- •11. Менеджмент якості товару.
- •12. Сучасні підходи до управління конкурентоспроможністю товару.
- •13. Сутність управління конкурентоспроможністю підприємства. Система управління конкур підприємства.
- •14. Мета та принципи, об’єкт і суб’єкт управління конкурентоспроможністю підприємства.
- •15. Функції та процес управління конкурентоспроможністю підприємства.
- •16. Специфічні особливості забезпечення конкурентоспроможності бізнес-організацій різних типів.
- •17. Методи оцінки рівня конкурентоспроможності підприємства.
- •18. Вимірювання рівня інтенсивності конкуренції в галузі.
- •19. Концепція розробки та забезпечення реалізації програми підвищення конкурентоспроможності підприємства.
- •20. Етапи розробки програми підвищення конкурентоспроможності.
- •21. Програми підвищення конкурентоспроможності галузі та країни.
- •22. Вітчизняний підхід до забезпечення конкурентоспроможності національної економіки.
- •23. Міжнародний досвід реалізації різноманітних програм, спрямованих на покращення ринкового положення конкретних підприємств.
- •25. Ситуаційне проектування стратегій конкуренції для підприємств з різним рівнем домінування на ринку.
- •26. Адаптація стратегій конкуренції до особливостей динаміки ринку.
- •27. Використання стандартних програмних рішень для оцінки ефективності управління конкурентоспроможністю.
- •28. Показники та особливості визначення міжнародної конкурентоспроможності.
- •29. Підприємство і конкурентоспроможність галузі та національної економіки.
- •30. Оцінювання рівня та інтенсивності конкуренції на міжнародних ринках.
- •31. Формування внутрішніх і зовнішніх передумов забезпечення міжнародної конкурентоспроможності підприємств.
- •32. Сутність, цілі та завдання управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства.
- •33. Методологічні основи управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства.
- •34. Функції, принципи та етапи управління міжнародної конкурентоспроможності.
- •35. Правові засади та цілі національних моделей конкурентної політики.
- •36. Контроль за зловживаннями домінуючим положенням на ринку. Взаємозв’язок конкурентного законодавства із суміжними галузями права.
- •37. Складові інноваційного бізнесу. Передумови та чинники формування бізнесово-інноваційного середовища.
- •38. Формування і розвиток ринку інновацій та інноваційних послуг в Україні.
- •39. Ознаки та типологія інноваційних підприємств.
- •40. Показники інноваційної діяльності підприємств.
- •41. Організація венчурного інноваційного підприємства.
- •42. Механізм формування прибутку венчурного підприємства. Підприємствами.
- •43. Методичні засади експертизи інноваційних проектів та продуктів.
- •44. Правова та економічна складова експертизи.
- •45. Концепція державної науково-технічної експертизи проектів, основні складові експертизи.
- •46. Експертиза наукового та науково-технічного рівня інноваційних проектів.
- •47. Методика економічного оцінювання інноваційних проектів.
- •48. Експертиза та оцінювання ліцензійних угод.
- •49. Економічне та правове оцінювання трансферту технологій.
- •50. Особливості управління ризиками інноваційних проектів.
- •51. Сутність та система оцінювання інноваційного потенціалу.
- •52. Управління інноваційним потенціалом підприємства.
- •53. Система оцінювання інноваційної активності.
- •54. Напрямки активізації інноваційної активності підприємства.
- •55. Інновації як чинник успішної бізнесової діяльності.
- •56. Інноваційна активність і узагальнені показники діяльності інноваційних підприємств.
- •57. Інноваційна концепція розвитку організації.
- •58. Показники оцінки інноваційного розвитку підприємства.
- •61. Інформаційна складова інноваційного бізнесу.
- •62. Концепція побудови системи інформаційної підтримки інноваційного бізнесу підприємства.
- •63. Потенціал підприємства як об’єкт управління.
- •64. Інформаційне забезпечення та сучасні технології управління складними виробничими системами. Підприємство — складна виробнича система.
- •65. Оперативне управління потенціалом підприємства на графоаналітичній основі.
- •71. Актуальність управління потенціалом за вартісними критеріями.
- •73. Особливості управління вартістю потенціалу підприємства.
- •74. Основи розробки управлінських рішень щодо регулювання (оптимізації) вартості підприємства (організації).
- •75. Особливості впровадження систем управління потенціалом на сучасних підприємствах.
- •77. Інструментарій антикризового управління потенціалом підприємства.
22. Вітчизняний підхід до забезпечення конкурентоспроможності національної економіки.
Триваюче управління економікою в ручному та часто "пожежному" режимі і перспектива хронічної виборчої кампанії (2006, 2009 роки) не сприяють виробленню передусім самим суспільством стратегії конкурентного виживання та процвітання в умовах глобальних тенденцій, які стрімко підносять розвинені країни в "піднебесну височінь". Тож може сформуватися така структура інвестиційних потоків, що закріпить традиційні, але вже "не модні" акценти на галузях "цегли-й-цементу", а також екологічно "важких" виробництвах, - замість того, аби сприяти формуванню сучасної інфраструктури економіки Знань. У результаті Україна ризикує остаточно втратити деякі з надзвичайно важливих потенційних чинників конкурентоспроможності, успадкованих від СРСР (високий рівень освіти й науки), і так і залишитися на задвірках Європи - можливо, лише як усеєвропейська житниця, склад, транзитна територія, сховище відходів, місце розташування важких виробництв.
У 2005 році Кабінетом міністрів України прийнята нова урядова програма "На зустріч людям":, котра включала ряд заходів у:
Регуляторна політика. Промислово-інвестиційна політика. Високі технології: Аграрна політика. Енергетика та ресурсозбереження. Недоторканне право власності. Податкова політика:Фінансові ринки.
Мета Програми – перетворення України у провідну світову агропромислову державу до 2010 року.
23. Міжнародний досвід реалізації різноманітних програм, спрямованих на покращення ринкового положення конкретних підприємств.
Так звані нові індустріальні країни (Південна Корея, Тайвань, Гонконг, Сінгапур тощо), застосовуючи цілеспрямований державний вплив на розподіл та використання інвестиційних ресурсів, на пропорції накопичення та споживання, на формування та розвиток факторів виробництва, і в першу чергу інтелектуального й трудового потенціалу, досягли надзвичайних успіхів у розвитку промислової та непромислової сфер.
Прикладом галузевих програм з держав близького зарубіжжя є Комплексна міжвідомча програма підвищення якості продукції оборонного комплексу Російської Федерації, представлена нижче.
Мета програми – вирішити проблему забезпечення якості продукції ОПК шляхом різкого скорочення втрат часу і засобів в процесах розробки, виробництва і експлуатації продукції ОПК. Заходи даної програми були впроваджені у:
Нормативне забезпечення; Правове забезпечення; Технічне переозброєння; Забезпечення можливості контролю; Комп’ютерні технології; Кадрове забезпечення.
25. Ситуаційне проектування стратегій конкуренції для підприємств з різним рівнем домінування на ринку.
Конкурентні стратегії складаються з ряду підходів і напрямів, що розробляються керівництвом з метою досягнення як найкращих показників роботи в одній конкретній сфері діяльності. Врахування динамічних характеристик ринку виступає необхідною умовою адаптації стратегії конкуренції до особливостей різних етапів життєвого циклу розвитку ринку: новий швидкозростаючий ринок, ринок в період уповільнення зростання і ринок в період застою. Г.Л. Азоев наголошує на необхідності врахування особливостей конкурентного середовища на різних етапах розвитку ринку при формуванні конкурентної стратегії. Книш М.І. наголошує не необхідності виокремлення п'яти класичних варіантів ситуації в галузі: конкуренція в нових і швидкозростаючих галузях; конкуренція в галузях, що знаходяться у стадії зрілості; конкуренція в галузях, що знаходяться в стані стагнації і спаду; конкуренція в роздроблених галузях; конкуренція на міжнародних ринках. Конкурентна стратегія в нових галузях. Більшість компаній цієї галузі знаходяться у стадії організації, залучення персоналу, будівництва або придбання виробничих потужностей, розширення збутової мережі, залучення на свою сторону потенційного покупця, з проблемами розробки товару, з технологічними проблемами. Конкурентні стратегії, орієнтовані на низькі витрати або на диференціацію, зазвичай найбільш життєздатні. Конкурентна стратегія в галузях, що знаходяться у стадії зрілості застос-ся шляхом використання технологічних досягнень, модернізації товару і проведення інших заходів щодо підтримки ринкового попиту. Проте, коли темпи зростання знижуються, перехід в стадію зрілості зазвичай приводить до істотних змін в конкурентному середовищі галузі, що необхідно врахувати при коригуванні існуючих стратегій. Конкурентні стратегії для фірм, які діють в галузях, що знаходяться в стані стагнації або спаду. В даній ситуації найбільш очевидними є стратегія «збору урожаю», що забезпечує отримання максимального обсягу готівкових коштів за короткий період часу, продаж фірми або припинення діяльності.