1.2. Лляні тканини

Підготовку до обробці лляних тканин ведуть звичайно по схемі бавовняних тканин, але більш обережно, повторюючи операції по трохи разів, так як лляне волокно містять більша кількість супутніх речовин.

Підготовка до обробці включає наступні операції:

• обпалювання

• розшліхтовка

• відварювання

• біління

1.3 Вовняні (гребінні і сукняні) тканини

Обпалювання (тільки гребінні тканини) на газоопалювальних машинах.

Промивання тканин поверхньоактивними чи речовинами содою для видалення жиру, шліхти, і забруднень.

Заварювання розправленої тканини киплячою водою на протязі 20-30 хв для зняття напруги волокон і фіксації їх у пряжі і на поверхні тканини.

Валка використовується для ущільнення (усадки) сукняних тканин з метою утворення на їхній поверхні войлокоутворюючого застилу. Виконують на валяльних машинах при температурі 38-42 ^ос від 2 до 18 годин сукняні тканини і від 20 до 40 хв. гребінні костюмні.

Карбонізація – обробка чистошерстяних тканин 3-6% розчином сірчаної кислоти з наступним висушуванням при температурі 70-95 ^ос. При цьому відбувається руйнування домішок, а вовняні волокна не ушкоджуються. Карбонізацію проводять або перед валянням, або після чи валки після фарбування.

Ворсування застосовуються для тканин, вироблюваних з ворсом (бобрик, байка, велюр і т.п.). Його виконують на барабанних шишкових чи голчастих ворсувальних машинах.

1.4 Шовкові тканини

З натурального шовку піддають відварюванню (обезклеюванню) – обробці в мильному розчині при температурі 92-95 ^ос у плин 1-2 ч. для видалення серіцина і домішок.

З натурального шовку з бавовняною пряжею перед відварюванням обпалюють на газоопалюваючої машині.

Зі штучних волокон відварюють у спеціальних апаратах без натягу. Для додання білизни в процесі відварювання застосовують перекісну обробку.

Із синтетичних волокон промивають у мильному розчині при температурі 70-80 ^ос, а потім стабілізують у розправленому стані при натягу шляхом короткочасного (30-50 с) дії високої температури, (190 – 215 ^ос). Після стабілізації проходять релаксаційні процеси і знімаються внутрішні напруги в тканині, що у наступному добре зберігає лінійні розміри і форму.

2.Фарбування

Фарбування – процес нанесення барвника на текстильний матеріал. Складається з чотирьох стадій:

1. барвник у фарбувальному розчині переміщається до поверхні волокна;

2. сорбція барвника поверхнею волокон;

3. дифузія барвника в структуру волокна;

4. фіксація барвника на волокні.

У текстильній промисловості застосовують наступні види барвників:

Група розчинних у воді барвників має класи – прямі, кислотні, активні, катіонні.

Група нерозчинних у воді барвників має класи кубові, сірчисті, дисперсні.

Група барвників, що утворяться на волокні має класи – азоїдні, чорний анілін

Назва барвників має визначену систему: перше слово в названі позначає клас барвника, друге слово вказують його колір, третє слово уточнює якість фарбування, букви і цифри (марка) характеризують відтінки фарбування й інші властивості.

Прямі барвники офарблюють целюлозні, поліамідні і білкові волокна. Забезпечують яскраву, соковиту, але не стійку до мокрим обробкам і світлу фарбування.

Кислотні барвники офарблюють білкові і поліамідні волокна. Забезпечують яскраву, соковиту, але не стійку до світлу, пранню і тертю фарбування.

Активні барвники офарблюють целюлозні, білкові, поліамідні волокна. Ці барвники вступають у хімічну взаємодію з волокноутворюючим полімером, за рахунок чого фарбування стійке до мокрим обробкам, тертю і світлу.

Катіонні барвники застосовують для фарбування поліакрилонітрильних волокон. Фарбування міцна, яскрава.

Кубові барвники офарблюють целюлозні волокна. Шляхом відновлення їх переводять у водорозчинні натрієві солі лейкосполучень, що легко засвоюються волокнистим матеріалом. Під дією кисню повітря лейкосполуки безпосередньо на тканині переходять у вихідний барвник. Фарбування стійка, яскрава.

Сірчисті барвники офарблюють целюлозні волокна. Утворяться на тканині аналогічно кубовим. Колір фарбування тьмяний, хитливий. При тривалому збереженні тканини трохи втрачають міцність за рахунок утворення сірчаної кислоти з барвника.

Дисперсні барвники офарблюють поліамідні, поліефірні, і ацетатні волокна. Фарбування проводять чи суспензіями дисперсіями. Фарбування стійке до мокрим обробкам, але недостатньо стійка до світлу.

Азобарвники офарблюють целюлозні волокна. Фарбування виконуються синтезом барвника безпосередньо на волокні. Фарбування стійке до мокрим обробкам.

Чорний анілін офарблюють бавовняні тканини, але використовується рідко так як трудоємке його використання і при фарбуванні виділяються токсичні речовини.