Прості ткацькі переплетення.

Одна з основних характеристик будови тканин - вид переплетень, що визначає взаємне розташування і зв'язок між собою ниток основи і качка, а також зовнішній вид і властивості тканини

Закінчений малюнок ткацького переплетення тканини називається рапортом. Рапорт переплетення - найменше число ниток, що утворять закінчений малюнок переплетення; розрізняють рапорт по основі R₀ і рапорт по утоку R_y

Побудова ткацьких переплетень ведеться в системі прямокутних координат. У теорії ткацьких переплетень, розробленої М. Н. Нікітін і прийнятої в якості стандартної, для кожного переплетення може бути знайдена його діагональ, що будує, що складається з основних одиночних перекриттів, від який ведеться подальший відлік при Для умовного позначення переплетення використовується формула рівняння прямої:

У_R = ах +/- b (27),

де R – рапорт переплетення (при несиметричному малюнку може мати дробове позначення R_о/R_у); а – кутовий коефіцієнт, що характеризує тангенс кута нахилу діагоналі, що йде з крапки перетинання осей координат (у залежності від величини кутового коефіцієнта діагональ можуть бути більш крутий чи більш положистої); b – параметр, що указує величину зсуву другої прямої щодо першої (застосовується при побудові переплетень мілковізеринчатого ).

Переплетення зображене на мал. 2,а відповідає рівнянню В₄ = х, так як його рапорт рівний 4, а кутовий коефіцієнт, що відповідає тангенсу кута нахилу діагоналі, рівному 45⁰, складає 1 Переплетення, показане на мал. 2,б відповідає рівнянню В₅ = 2х.

Малюнок 2 – Зображення переплетень, що відповідають рівнянням

а – У₄ = х; б – У₅ = 2х.

Напрямок діагоналі зв'язаний з величиною зрушення, що показує, на скількох ниток змістилося перекриття розглянутої нитки щодо перекриття попередньої Як побудова малюнка переплетення, так і відлік зрушення ведеться по вертикалі.

У переплетенні зображеному на мал. 2, а, зрушення основних переплетень відбувається на одну нитку, а в переплетенні, показаному на мал. 2, б – на двох ниток. Таким образом, цифрове вираження кутового коефіцієнта одночасно показує і величину зрушення.

Кожна ділянка, на який нитка переходять з лицьової сторони на виворітну і з виворітної сторони на лицьову називають полем зв'язку ( мал. 3, 1, 2), ділянки, на який нитки основи й утоку, стикаючись, перехрещуються - полем контакту (мал.3, 3, 4), ділянки, на який нитки не стикаються - вільним полем (мал. 3, 5, 6), що утвориться між нитками пори - полями просвіту (мал. 3, 7).

Малюнок 3 – Види полів у переплетенні:

1 – основне поле зв'язку; 2 – утокове поле зв'язку; 3 – основне поле контакту;

4 – утокове поле контакту; 5 – основне вільне поле; 6 – утокове вільне поле;

7 – поле просвіту між нитками.

Тканини в залежності від виду переплетення підрозділяються на чотири класи (Схема 2):

1. Тканини простих переплетень (головних) характеризуються гладкою однорідною поверхнею.

2. Тканини мілковізерунчатих переплетень характеризуються візерунками з дрібних фігур, утворених видозміною, ускладненням і комбінуванням гладких переплетень.

3. Тканини складних переплетень утворяться з декількох систем ниток основи і качка.

4. Тканини крупновізерунчатих переплетень (жакардових) характеризуються різноманітними великими візерунками.

Відмітною особливістю тканин простих переплетень є наступне: рапорт по основі завжди рівний рапорту по утоку; кожна нитка основи переплітається з кожною ниткою утоку в рапорті тільки один разів. У межах одного рапорту кожна нитка мають два полючи зв'язку, переходячи один разів з виворітної на лицьову сторону тканини й один разів з лицьовий на виворітну сторону. Тому число полів зв'язку в рапорті простих переплетень рівно подвоєному числу ниток рапорту, тобто. 2R.

Клас тканин простих переплетень поділяється на підкласи тканин полотняного, саржевого й атласного (сатинового) переплетень (Схема 3).

Тканини полотняного переплетення мають самий маленький рапорт. R₀ = 2 і R_У = 2. Загальне число перекриттів R₀ R_У = 2 х 2 = 4. Кожна нитка основи переплітається з кожною ниткою утоку через одну (мал. 4, а), тобто. нитки утворять тільки полючи зв'язку; цим забезпечується найбільша злитість структури тканини і при інших рівних умовах найбільша міцність і твердість. Ці тканини двосторонні з одноманітною гладкою поверхнею на лицьовій і виворітній сторонах. При значній різниці в товщині ниток основи і качка на тканині утворяться рубчики, що створюють репсовий ефект

До тканинам полотняного переплетення відносяться бавовняні тканини (ситці, бязі, білизняні, платтєві), тканини з льону (полотнина, парусина, бортова тканина), більшість тканин з натурального шовку і хімічних волокон.

Тканини саржевого переплетення мають на поверхні характерні косі діагональні смуги. Кут нахилу діагоналі належний бути рівний 45⁰, але практично він міняється в залежності від співвідношення товщини ниток основи і качка і щільності їхнього розташування (мал. 4, б).

Рапорт, у тканинах саржевого переплетення R ( 3. Переплетення саржі позначають дробом, у який чисельник показують число перекриттів основи, а знаменник - число перекриттів утоку, розташованих при кожнім утоковому перекиданні в межах рапорту з лицьової сторони тканини.

Так як кожна нитка основи тільки один разів у рапорті виступає на лицьовій стороні серед ниток чи утоку одна нитка утоку тільки один разів серед ниток основи, у дробовому позначенні саржі простого класу завжди в чисельнику коштує одиниця.

Схема 3