- •Історія розвитку поглядів на внд.
- •Предмет та методи психофізіології. Місце психофізіології у системі істотних та гуманітарних наук.
- •Принципи рефлекторної діяльності.
- •Мозок та його основні структури.
- •Нейрон та його функції
- •Аналізаторі и їх види. Будова аналізаторів.
- •Структурная организация анализаторов:
- •Рецептори та їх види.
- •Передача та переробка сенсорних сигналів.
- •Сенсорні системи. Органи почуттів. Фізіологія органів чуття. Функції сенсорних систем. Сенсорне сприйняття. Етапи сенсорного сприйняття
- •Сенсорні системи людини забезпечують:
- •Загальні властивості сенсорної системи.
- •Загальні принципи організації сенсорної системи.
- •Моделююча система мозку.
- •Основні функції організації рухових систем мозку.
- •Теорія системної динамічної локалізації а.Р.Лурії.
- •17. Безумовні рефлекси та їх класифікація. Особливості організації безумовного рефлексу.
- •Классификация Симонова:
- •Особенности организации безусловного рефлекса.
- •18 Інстинкт та загальна схема організації інстинктивної поведінки.
- •19. Звикання як стимул – залежне навчання.
- •21. Орієнтувальний рефлекс.
- •Умовні рефлекси найвищого рівня.
- •Динамічний стереотип.
- •Динамічний стереотип.
- •Динаміка умовно-рефлекторної діяльності: безумовне та умовне гальмування
- •Індукція нервових процесів.
- •Індукція збудження та гальмування
- •Домінанта та умовний рефлекс
- •30. Механізм утворення умовного рефлексу.
- •Фізіологічні механізми потреб.
- •Фізіологічні механізми мативації.
- •Рефлекторна природа емоцій та почуттів.
- •36. Фізіологічні механізми сну та його функціональне значення
- •39. Структурно-функціональні засади пам’яті та навчання.
- •40. Консолідація та реверберація.
- •41. Нейронна теорія пам’яті (концепція церкуляції біотоків).
- •42. Молекулярна теорія пам’яті.
- •43. Роль рнк в функціонуванні пам’яті.
- •44. Поняття енграми та етапи її формування.
- •49. Зв’язок уваги з афективними станами та волею людини (теорія уваги т.Рібо).
- •50. Основні психофізіологічні концепції свідомості.
- •51. Аналітико-синтетична діяльність мозку.
- •52. Повторний вхід збудження та інформаційний синтез.
- •53. Взаємодія і та іі сигнальної систем.
- •54. Мовлення та його функції. Мовні функції півкуль.
- •Мозговые центры речи
- •55. Поняття безсвідомого у психофізіології.
- •56. Функція асиметрії півкуль та безсвідоме.
- •57. Теорія і.П.Павлова про типи внд.
- •3. Следующая стадия – это само выполнение программы поведения. Эфферентное возбуждение достигает исполнительных механизмов, и действие осуществляется.
55. Поняття безсвідомого у психофізіології.
В психофизиологии проблема бессознательного, или неосознаваемого, сводится в основном к попыткам выявить количественные и качественные различия в реакциях центральной нервной системы человека на внешние раздражения при наличии достоверно установленных индикаторов их осознания или при их отсутствии. Разница между минимальными величинами осознаваемого и неосознаваемого сенсорного раздражения составляет область или сферу неосознаваемого, в пределах которой внешний сигнал может вызывать вегетативные, биоэлектрические реакции или влиять на поведенческие и психические функции человека. Современный уровень нейрофизиологических знаний, а также существующие и всё увеличивающиеся методические возможности объективного экспериментального изучения когнитивных функций человека позволяют надеяться на успехи в познании нейрофизиологической основы ряда бессознательных психических явлений. Бессознательные психические явления, до настоящего времени нередко являющиеся объектом мистических спекуляций и получающие иррациональное или логическое толкование, могут быть изучены при помощи обычных научных психофизиологических методов и объяснены с детерминистических, естественнонаучных позиций. Особенно большое значение для понимания нервных механизмов бессознательных психических явлений и поиска путей их экспериментального исследования имели нейропсихологические работы на людях с "расщеплённым мозгом", в частности обнаружение способности правого полушария осуществлять семантический анализ; правое полушарие воспринимает слово и адекватно реагирует на него, но при этом субъект не осознаёт ни этого слова, ни связи реакции с ним. Другим принципиальным достижением в психофизиологии бессознательного было получение доказательства того, что на неосознаваемом уровне могут формироваться временные связи, ассоциации как возбуждающего, так и тормозного характера, как прямые, так и обратные. Эти достижения позволили предложить гипотезу о психофизиологических механизмах таких бессознательных психических явлений, как "безотчётные" эмоции и психологическая защита. В настоящее время психофизиология сознания и бессознательного делает только первые шаги, и она пока может объяснить лишь очень небольшую часть этих весьма сложных психических явлений. Но опыт показывает, что анализ этой проблемы с естественнонаучных позиций изучения высших мозговых функций - наиболее верный путь познания нейрофизиологической основы бессознательного.
56. Функція асиметрії півкуль та безсвідоме.
Функціональна асиметрія мозку – це складна властивість мозку, що відображає розходження в розподілі нервово-психічних функцій між правою і лівою півкулями. Формування і розвиток цього розподілу відбувається в ранньому віці під впливом комплексу біологічних та соціокультурних факторів. Функціональна асиметрія півкуль є однією з причин існування у людини певної структури психіки. Більша частина людства - праворукі й лише 5-12% є ліворукими. Результати численних психофізіологічних досліджень дають змогу виділити такі принципові відмінності мозкової організації психічної діяльності праворуких та ліворуких. 1. Функціональна амбілатеральність. У правшів має місце виразний асиметричний тип церебрального міжпівкульного забезпечення психічних функцій. У лівшів мозкова міжпівкульна організація психічної діяльності набуває більш симетричного, амбілатерального, більш дифузного й, водночас, менш упорядкованого характеру. 2. Дифузність і відносна роз'єднаність. У лівшів видозмінюється й внутрішньопівкульна організація психічних процесів. У правшів вона характеризується досить твердою співвіднесеністю конкретних психологічних ланок, факторів з конкретною зоною передніх або задніх відділів мозку. 3. Автономія гемісфер мозку. 4. Недостатня диференційованість підкірково-кіркових відношень. Унікальною характеристикою мозкового забезпечення психічної діяльності лівшів є специфічна саме для них картина взаємодії між кірковими й підкірковими системами мозку. У правшів: більша активність підкірки інваріантно призводить до меншої активності кори (насамперед її лобових відділів) і навпаки. Е. Голдберг : все, із чим стикається людина вперше, сприймається правою півкулею мозку, а все, чому людина навчилася, стає надбанням лівої й зберігається там у вигляді якихось паттернів (типових моделей). У правопівкульних краще розвинені емоції й інтуїція, у лівопівкульних - сприймання й мислення.