- •Історія розвитку поглядів на внд.
- •Предмет та методи психофізіології. Місце психофізіології у системі істотних та гуманітарних наук.
- •Принципи рефлекторної діяльності.
- •Мозок та його основні структури.
- •Нейрон та його функції
- •Аналізаторі и їх види. Будова аналізаторів.
- •Структурная организация анализаторов:
- •Рецептори та їх види.
- •Передача та переробка сенсорних сигналів.
- •Сенсорні системи. Органи почуттів. Фізіологія органів чуття. Функції сенсорних систем. Сенсорне сприйняття. Етапи сенсорного сприйняття
- •Сенсорні системи людини забезпечують:
- •Загальні властивості сенсорної системи.
- •Загальні принципи організації сенсорної системи.
- •Моделююча система мозку.
- •Основні функції організації рухових систем мозку.
- •Теорія системної динамічної локалізації а.Р.Лурії.
- •17. Безумовні рефлекси та їх класифікація. Особливості організації безумовного рефлексу.
- •Классификация Симонова:
- •Особенности организации безусловного рефлекса.
- •18 Інстинкт та загальна схема організації інстинктивної поведінки.
- •19. Звикання як стимул – залежне навчання.
- •21. Орієнтувальний рефлекс.
- •Умовні рефлекси найвищого рівня.
- •Динамічний стереотип.
- •Динамічний стереотип.
- •Динаміка умовно-рефлекторної діяльності: безумовне та умовне гальмування
- •Індукція нервових процесів.
- •Індукція збудження та гальмування
- •Домінанта та умовний рефлекс
- •30. Механізм утворення умовного рефлексу.
- •Фізіологічні механізми потреб.
- •Фізіологічні механізми мативації.
- •Рефлекторна природа емоцій та почуттів.
- •36. Фізіологічні механізми сну та його функціональне значення
- •39. Структурно-функціональні засади пам’яті та навчання.
- •40. Консолідація та реверберація.
- •41. Нейронна теорія пам’яті (концепція церкуляції біотоків).
- •42. Молекулярна теорія пам’яті.
- •43. Роль рнк в функціонуванні пам’яті.
- •44. Поняття енграми та етапи її формування.
- •49. Зв’язок уваги з афективними станами та волею людини (теорія уваги т.Рібо).
- •50. Основні психофізіологічні концепції свідомості.
- •51. Аналітико-синтетична діяльність мозку.
- •52. Повторний вхід збудження та інформаційний синтез.
- •53. Взаємодія і та іі сигнальної систем.
- •54. Мовлення та його функції. Мовні функції півкуль.
- •Мозговые центры речи
- •55. Поняття безсвідомого у психофізіології.
- •56. Функція асиметрії півкуль та безсвідоме.
- •57. Теорія і.П.Павлова про типи внд.
- •3. Следующая стадия – это само выполнение программы поведения. Эфферентное возбуждение достигает исполнительных механизмов, и действие осуществляется.
36. Фізіологічні механізми сну та його функціональне значення
Сон є невід'ємною частиною життя людей. Людина не може знаходитися в стані неспання постійно, навіть добре треновані люди мають потребу в повному розслабленні, періодично впадають в глибоке забуття, іменоване сном. Сон - це особливий стан людського організму, що характеризується різким падінням активності цілого ряду фізіологічних процесів, майже повним зникненням реакцій на зовнішні подразники, частковим припиненням розумових процесів. Отже, деяка частина головного мозку продовжує працювати, створюючи у сплячої людини дивні видіння.
Природа сну і сновидінь в усі часи займала розум людини. Найбільший мислитель давнини Аристотель присвятив проблемі сну трактати "Про сон" та "Про віщих сновидіннях". У першому трактаті він спробував дати фізіологічне пояснення сну, причому без будь-яких посилань на втручання в цей процес душі і духів. Сон, на думку Аристотеля, є реакція організму на концентрацію, згущення теплоти в глибині тіла.
На перший погляд, не так ще давно все здавалося дуже простим: організм не може постійно перебувати в стані активної діяльності, всі його органи і системи втомлюються і тому потребують періодичного відпочинку або хоча б зниження рівня цієї діяльності. Саме таким відпочинком і є сон: відпочиває мозок, відпочивають м'язи, мене інтенсивно працює серце, шлунок та інші органи, відбувається різке ослаблення всіх видів чутливості - зору, слуху, смаку, нюху, шкірної чутливості.
Згідно з сучасними науковими даними, сон являє собою розлите гальмування кори великих півкуль, що виникає в міру витрачання нервовими клітинами свого біоенергетичного потенціалу протягом періоду неспання і зниження їх збудливості. Поширення гальмування на більш глибокі відділи мозку - середній мозок, підкоркові освіти - зумовлює поглиблення сну. При цьому в стані гальмування, часткового функціонального спокою нервові клітини не тільки повністю відновлюють свій біоенергетичний рівень, а й обмінюються інформацією, необхідною для майбутньої діяльності. До моменту пробудження, якщо сон був досить повноцінним, вони знову готові до активної роботи.
Однією з основних функцій сну вважається забезпечення процесів відновлення у головному мозку. Людина, якої позбавляють сну, гине впродовж двох тижнів. Вже через 50-80 год. без сну у людини відбувається значне зниження швидкості реакцій, працездатності, здатності до зосередження уваги, псується настрій, з'являється плутаність мови, відбувається дезорієнтація в навколишньому середовищі, знижується точність роботи. Більш тривале позбавлення сну може призвести до виникнення психопатій і навіть параноїдальних розладів психіки.
37. Психофізіологія стресу.
38. Часова організація пам’яті.
Концепция временной организации памяти введена канадским психологом Д. Хеббом на основании данных об изменении следа памяти — энграммы — во времени. С позиции этой концепции в становлении энграммы существует несколько этапов, которые последовательно переходят друг в друга и различаются механизмами фиксации энграммы, степенью ее устойчивости и объемом одновременно сохраняемой информации. Сенсорная память (иконическая, эхоичсская) имеет самый короткий период удержания информации в виде сенсорных следов, оставленных только что действовавшим стимулом. Любой стимул на уровне сенсорной клетки ведет к формированию рецептивного поля. Это и есть первичный след памяти в нервной системе. Далее информация обрабатывается на разных уровнях нервной системы, поэтому последействие занимает больше времени, чем само ощущение. Емкость икоиического хранения информации составляет около 9 элементов при удержании следа от зрительного стимула в течение 250 мс. Эхоичсская память удерживает след звукового стимула около 12 с. Сенсорная память непроизвольна и играет важную роль в процессах восприятия, так как в течение этого времени происходит опознание образа. Кратковременная память представляет собой следующий этап формирования энграммы. Во времени она ограничена (до 10 мин) и функционирует на ранних этапах, подготавливая основу для длительного хранения следов. В системе кратковременной памяти поступившая информация удерживается для ее обработки и выбора наиболее значимой для организма в данный момент времени. Главным свойством кратковременной памяти является се уязвимость к чрезвычайным воздействиям, вызывающим ее нарушение и развитие ретроградной амнезии. Физиологическая роль кратковременной памяти состоит в закреплении энграммы (следа) за счет избирательного повышения эффективности синаптической передачи и повышения возбуждения постсипаптических нейронов, задействованных данной информацией. Промежуточная (лабильная) память удерживает информацию более длительно, чем кратковременная (до 30 мин). В системе промежуточной памяти осуществляется избирательное удержание информации на время, необходимое для выполнения текущей деятельности. Промежуточная память обладает большей емкостью, чем кратковременная, а се реализация требует участия отличных метаболических процессов. Долговременная память — этап формирования энграммы, который переводит ее в устойчивое состояние. Процесс перехода информации из кратковременной в долговременную память называют процессом консолидации памяти. Энграмма в долговременной памяти устойчива и не подвергается разрушению. Время и объем информации, сохраняемой в долговременной памяти, неограничен. В качестве механизма долговременной памяти рассматривают устойчивые изменения нейронов на клеточном, молекулярном и синаптичсском уровнях.