4. Принципи рефлекторної діяльності.

Рефлекторное понимание психической деятельности — необходимое связующее звено между признанием психической деятельности деятельностью мозга, неотделимой от него, и пониманием ее как отражения мира. Рефлекторным пониманием деятельности мозга эти два фундаментальных положения объединяются в одно неразрывное целое. И.П.Павлов в своей работе «Ответ физиолога психологам» сформулировал черты полной рефлекторной теории. Из комплекса принципов, на которых создана теория высшей нервной деятельности, он выделяет три основополагающих принципа: принцип детерминизма, принцип структурности и принцип анализа и синтеза. Принцип детерминизма гласит; «Нет действия без причины». Всякая деятельность организма вызвана определенной причиной, воздействием из внешнего мира или внутренней среды организма. Целесообразность реакции определяется специфичностью раздражителя, чувствительностью организма к раздражителям. Результатом рефлекторной деятельности, ее естественным завершением является подчинение внешних условий потребностям организма. Рефлекторный акт — это, прежде всего практическое взаимодействие между организмом и средой. Всякая деятельность организма, какой бы сложной она ни казалась, всегда есть причинно обусловленный, закономерный ответ на конкретные внешние воздействия. Принцип структурности — в мозге нет процессов, которые не имели бы материальной основы, каждый физиологический акт нервной деятельности приурочен к структуре. В филогенезе внешние раздражения, многократно повторяясь однотипным системным образом, задействуют в организме определенную морфофизиологическую структуру, которая за тем передается из поколения в поколение. Она соответствует более или менее постоянным отношениям окружающей действительности. Окружающая действительность вечно изменяется и преобразуется, вследствие этого раздражители никогда не бывают тождественными, соответственно изменяется и преобразуется морфофизиологическая структура нервной деятельности. Ту часть структуры, которая находится в постоянном динамическом преобразовании, Павлов назвал «динамической, функциональной структурой». Применительно к нервным структурам первая (то есть врожденная) — это структура постоянных нервных связей (субстрат безусловных рефлексов). Вторая (динамическая, приобретаемая в индивидуальном развитии) — это структура временных связей (субстрат условных рефлексов). Принцип анализа и синтеза раздражителей. В мозге непрерывно происходит процесс анализа и синтеза, как поступающей информации, так и ответных реакций. В результате организм извлекает из среды полезную информацию, перерабатывает, фиксирует ее в памяти и формирует ответные действия в соответствии с обстоятельствами и потребностями. Оба эти процесса обуславливаются тем, что, с одной стороны, специализированные рецепторы, анализаторы обеспечивают избирательную реакцию на отдельные сигналы среды (анализ), с другой стороны, обеспечивают целостное восприятие всей совокупности воздействий (синтез сигналов). 

Принципи рефлекторної діяльності такі: принцип зворотного зв’язку. Під час здійснення рефлексу від робочих органів надходять сигнали до центральної нервової системи відносно ефективності реакції. Це явище названо зворотним зв’язком, а система сигналів — зворотною аферентацією. Сукупність нервових шляхів — рефлекторної дуги та шляхів отримання зворотної інформації про ефективність відповідної реакції — утворює рефлекторне кільце; принцип загального кінцевого шляху. Кількісне переважання аферентних нейронів над еферентними є причиною того, що останні є загальним кінцевим шляхом для багатьох рефлексів від центральної нервової системи до робочих органів. Обмежений вихід на периферію є механізмом, завдяки якому організм відповідає рефлекторною реакцією лише на найважливіші подразники; принцип домінанти — в кожний момент переважає певний рефлекс.

5. Принципи етапності розвитку нервової системи.

1 етап. Нервова пластинка.      Нервова    система   людини   розвивається   із   зовнішнього зародкового листка - ектодерми. У спинних відділах тулуба  зародку ектодермальні  клітини,  що  диференціюються,  утворюють   нервову пластинку (особливості диференціації нервових клітин).      II етап. Нервовий жолоб.      Ііггенсивність  поділу  клітин  у  різних  ділянках  нервової пластинки  неоднакова,  тому  пластинка  прогинається  і   набуває вигляду борозни або жолобу.      III етап. Нервова трубка.      Ріст бокових відділів жолобу призводить до того, що його краї спочатку зближуються, а потім зростаються. Таким чином, серединний жолоб   перетворюється   у  нервову  трубку.   Зрощення   спочатку здійснюється у передньому відділі, дещо відступаючі від переднього краю   нервової  трубки.  Потім  зрошуються  задні   відділи.   На передньому  і  задньому  кінцях  залишаються  невеликі   незрощені ділянки - нейропори.      Після    зрощення   дорсальних   відділів   нервова    трубка відшнуровується від ектодерми і занурюється в мезодерму.

     Значення нервової системи : - регулює та координує діяльність всіх органів і систем, забезпечуючи функціонування організму як єдиного цілого; - здійснює зв’язок між організмом і навколишнім середовищем, забезпечуючи найбільш ефективне пристосування його до змін навколишнього середовища; - є матеріальною основою психічної діяльності людини.     Нервова система виконує функції сприймання подразнень навколишнього і внутрішнього середовища, їх аналізу та організації відповідних пристосувальних реакцій на ці подразники. Відповідна реакція здійснюється у формі рефлекторних змін діяльності окремих структур організму (фізіологічних функцій) і змін поведінки всього організму. Поведінка є вищою формою пристосування організму до навколишнього середовища.    Структурно нервову систему поділяють на центральну і периферичну.

 Центральну нервову систему (ЦНС) утворюють головний мозок і спинний. Вона складається з білої і сірої речовини. Сіра речовина утворена скупченням тіл нейронів, а біла - їх відростками.     Периферична нервова система утворена: - нервами, які відходять від головного та спинного мозку (12 пар черепно-мозкові нерви та 31 пара спинномозкові); - нервовими вузлами - скупченнями нервових клітин поза спинним і головним мозком.    Функціонально нервову систему поділяють на : - соматичну(анімальну) - забезпечує чутливість тіла, іннервує скелетні м’язи, аналізатори; - вегетативну (автономну) - регулює діяльність внутрішніх органів і вегетативних функцій організму (обмін речовин, дихання, виділення та ін.), іннервує внутрішні органи, залози, кровоносні судини. Її поділяють на дві частини, які діють протилежно: симпатичну і парасимпатичну.    Як у центральній, так і в периферичних відділах НС містяться елементи соматичної і вегетативної її частин, завдяки чому досягається єдність усієї НС.     Розвиток нервової системи дитини - це постійний процес, який розпочинається ще в зародковому періоді і триває протягом усього дитинства і юнацтва.    Нервова система починає формуватися на третьому тижні ембріонального розвитку з дорсальної частини зовнішнього зародкового листка (ектодерми). Проходить стадії: нервової пластинки; жолобка з піднятими краями; замкнутої нервової трубки, по краям якої формується гліальні пластинки; з нижнього відділу нервової трубки утворюється спинний мозок, а з передньої - головний.    У процесі розвитку з переднього відділу нервової трубки утворюються три первинні мозкові пухирі: передній, середній і задній - трипухирна стадія розвитку головного мозку. На 5 тижні ембріонального розвитку чітко видно, що передній і задній міхурі поділені поперечною перегородкою ще на дві частини - стадія п’ятипухирного розвитку. З 1 мозкового пухиря утворюється кінцевий мозок, з 2-го - проміжний, з 3-го - середній, з 4-го - задній (міст і мозочок), з 5-го - довгастий мозок. Всі відділи головного мозку чітко виражені вже на 6 місяці пренатального розвитку плоду. У головному мозку є чотири порожнини, які називаються шлуночками. Вони утворюються з мозкових пухирів. У ділянці півкуль великого мозку формуються два бічні шлуночки, у проміжному мозку - третій шлуночок, у середньому мозку проходить Сільвіїв водопровід, у задньому і довгастому міститься четвертий шлуночок. Із гліальних пластинок формуються спинномозкові та черепні нерви і нервові вузли.