3.2. Особливості дій батальйону під час ведення бригадою

(полком) маневреної оборони.

Батальйон під час ведення бригадою (полком) маневреної оборони (оборони смуги забезпечення) веде бій, як правило, на декількох рубежах, послідовно відходячи з одного на інший, широко використовуючи вогневі засади, влаштовуючи загородження і проводячи зруйнування.

На кожному рубежі батальйон займає район оборони, в якому створюються окремі ротні та взводні опорні пункти, які перехоплюють найбільш імовірні напрямки наступу противника і забезпечують утримання вигідних ділянок місцевості.

Бойовий порядок батальйону будується в один або два ешелони з виділенням резерву або бронегрупи.

Більша частина штатних і приданих батальйону вогневих засобів придається ротам. Вогневі засоби розташовуються таким чином, щоб мати можливість вести вогонь перед фронтом більшістю вогневих засобів, починаючи з граничних дальностей, прострілювати проміжки з сусідніми опорними пунктами, прикривати відхід рот першого ешелону вогнем підрозділів прикриття і заздалегідь відведених у глибину передових підрозділів.

Маневр батальйону на новий рубіж здійснюється за дозволом командира, який вислав передовий загін.

3. Оборона водних перешкод.

Організовуючи оборону водної перешкоди, командир батальйону (роти) крім звичайних питань вивчає стан берегів, визначає ширину, глибину, швидкість течії і характер дна водної перешкоди, наявність бродів і ділянок, де можливе її форсування противником.

Передній край оборони призначається як можна ближче до урізу води, іноді він може бути віднесений від берега на більш вигідний рубіж. У цьому випадку на березі виставляється бойова охорона і влаштовуються інженерні загородження.

Система вогню організовується так, щоб підступи до водної перешкоди, дзеркало води, особливо броди і ділянки, зручні для форсування, прострілювалися фланговим і перехресним вогнем. При цьому частина танків, бойових машин піхоти, протитанкових та інших вогневих засобів може висуватися ближче до берега.

На ділянках, де можливе форсування водної перешкоди, особливо танками вбрід і під водою, створюється найбільша щільність протитанкового вогню, влаштовуються загородження й організовуються вогневі засади. Крім того, підготовляється вогонь по всьому березі на випадок відбиття противника, який переправився. Острови обороняються призначеними для цього підрозділами з метою недопущення раптового форсування ріки противником, а також для ведення флангового вогню вздовж ріки.

3.4. Оборона вночі.

Основним завданням підрозділів під час оборони вночі є відбиття раптової атаки противника. Для цього командир батальйону (роти) зобов'язаний: посилити бойову охорону, спостереження за противником і за своїми загородженнями перед переднім краєм оборони та організувати підслуховування, а також виставити безпосередню охорону в усіх підрозділах (спостерігачів, парні патрулі); тримати більшу частину підрозділів і вогневих засобів, які займають опорні пункти на першій позиції, в постійній готовності до відкриття вогню і відбиття атак противника; готувати завидна всі вогневі засоби, резерв і бронегрупу до дій вночі, визначити порядок використання приладів нічного бачення; підготувати вогневі засоби, розташовані у глибині опорних пунктів, до заняття тимчасових вогневих позицій на передньому краю; указати, по яких ділянках місцевості перед переднім краєм, в проміжках між підрозділами і на флангах підготувати додатковий вогонь і передбачити інші заходи щодо забезпечення проміжків між опорними пунктами, стиків і флангів; установити порядок освітлення місцевості перед переднім краєм своєї оборони, а також противника в ході бою; визначити добре видні вночі орієнтири, розпізнавальні знаки своїх військ і способи орієнтування; поставити завдання підрозділам щодо знищення та осліплення засобів нічного бачення противника; забезпечити підрозділи, які обороняються, трасуючими снарядами, патронами з трасуючими кулями і засобами освітлення місцевості.