Іі. Основна частина.

Навчальні питання.

1. Загальні положення оборонного бою.

Оборона є одним з головних видів бойових дій і виникла одночасно з наступом. Це пояснюється тим, що бойові дії представляють собою двосторонній процес. Коли одна сторона нападає, тобто здійснює наступ, інша вимушена відбивати цей наступ, тобто вести бойові дії в обороні.

Нерівність сил і засобів, наявність у наступаючої сторони ініціативи і можливостей вибору напрямку і часу нанесення ударів визначили основну мету оборони і засоби її досягнення.

Оборона має мету – відбити наступ переважаючих сил противника, завдати йому максимальних втрат, утримати важливі райони (об’єкти) місцевості і, тим самим, створити сприятливі умови для переходу у наступ.

При цьому, сили, які обороняються, займають, як правило, вигідну позицію, яка повинна давати змогу перехоплювати напрямок удару противника і дозволяти зупинити його наступ. Якщо цього не вдається досягти на одній позиції, то необхідно нанести поразку на кількох послідовно займаємих позиціях.

Залежно від бойового завдання, наявності сил і засобів, а також від характеру місцевості оборона може бути позиційною чи маневреною.

Позиційна оборона – основний вид оборони. Вона найбільш повно відповідає головній меті оборони і ведеться шляхом завдання максимальних втрат противнику в ході наполегливого утримання підготовлених до оборони районів місцевості.

Позиційна оборона застосовується на більшості напрямків і, передусім, там, де втрата території недопустима.

Маневрена оборона – застосовується з метою завдання противнику втрат, виграшу часу та збереження своїх сил шляхом послідовних оборонних боїв та завчасно намічених і ешелонованих у глибину рубежах в поєднанні з короткими контратаками. Цей вид оборони допускає залишення деякої частини території.

Батальйон, як правило, веде позиційну оборону, в окремих випадках він може брати участь в маневреній обороні бригади, а при призначенні для оборони смуги забезпечення - вести її самостійно.

Після того, як наступаюча сторона понесла значні втрати, лишилася переваги у силах та засобах, війська, які оборонялися, повинні швидко використовувати створену перевагу для послідуючого переходу в наступ. Це є головним завданням оборони. Крім того, слід зазначити і такі задачі оборони як: економія сил та засобів на одних напрямках оборони для створення переваги над противником на інших, більш важливих; утримання захоплених у ході наступу рубежів; відбиття контрударів чи контрнаступу противника; прикриття флангів і тилу наступаючих угруповань; закріплення досягнутих рубежів і виграш часу для підготовки нового наступу.

Усе сказане вище, дозволяє зробити висновок про те, що застосування оборони багато у чому підкоряється інтересам наступу.

Бойові дії в обороні можуть вестись як в умовах застосування зброї масового ураження і, в першу чергу, ядерної зброї, так і в умовах використання звичайних засобів ураження.

Оборона може застосовуватись навмисно, коли більш активні і рішучі дії недоцільні або вимушено – в наслідок несприятливої обстановки, яка склалася. Вона може бути підготовлена завчасно, до початку бойових дій, або організовуватись під час бою.

Перехід до оборони батальйону (роти) може здійснюватись в умовах відсутності зіткнення з противником або безпосереднього зіткнення з ним.

Розвиток оборони відбувається в основному в результаті вдосконалення озброєння та бойової техніки. При цьому, вплив нових засобів боротьби на характер та засоби оборонних дій, проявляється і через зміну методів і способів дій наступаючого противника. В той же час застосування нових видів озброєння і бойової техніки наступаючим противником підвищує вогневу потужність і силу його удару, що, в свою чергу, висуває більш високі вимоги до тих якостей і властивостей оборони, якими вона повинна володіти, щоб ефективно протистояти наступаючим військам.

До оборони у сучасному загальновійськовому бою висуваються наступні вимоги:

оборона повинна бути:

1) стійкою і активною;

2) протитанковою;

3) протиповітряною і протидесантною;

4) глибокоешелонованою і готовою до тривалого ведення бою.

Підрозділи повинні стійко обороняти позиції, які займають, навіть в умовах цілковитого оточення та відсутності тактичного зв’язку з сусідами. Вони не мають права залишити позиції, які займають і відходити без наказу старшого командира.

Стійкість та активність оборони досягається: витримкою, стійкістю та наполегливістю військ, які обороняються, їх високим моральним духом; безперервною розвідкою противника, своєчасним розкриттям підготовки його до наступу і можливих напрямків атак; старанним маскуванням бойового порядку батальйону (роти) і введенням противника в оману відносно побудови оборони та задуму дій; вправною, різноманітною побудовою оборони; умілим використанням вигідних умов місцевості та її інженерного обладнання; створенням старанно організованої системи вогню, особливо протитанкового, в поєднанні із системами інженерних загороджень, опорних пунктів та вогневих позицій; надійною протиповітряною обороною; своєчасним маневром підрозділами, вогневими засобами та вогнем на загрозливих напрямках; негайним знищенням противника, який вклинився в оборону, та його десантів, які висадилися; застосуванням в обороні несподіваних тактичних прийомів, здатних приголомшити противника, поставити його у важке становище, нав'язати йому свою волю та ініціативу; постійним виконанням заходів щодо захисту від зброї масового ураження і високоточної зброї противника; наполегливим і тривалим утриманням районів оборони (опорних пунктів) у поєднанні з проведенням контратак.

Батальйон проводить контратаку, як правило, разом з контратакою бригади (полку). За сприятливих умов обстановки, якщо незначні сили противника вклинилися, батальйон може за дозволом командира бригади (полку) проводити контратаку самостійно з метою знищення противника, який вклинився в оборону, та відновлення втраченого положення.

Підводячи підсумки викладеному у першому питанні матеріалу, можна зробити висновок: сучасна оборона повинна бути активною і стійкою, особливо у протиядерному, протитанковому протиповітряному та протидесантному відношенні.

Зростаюча рішучість бойових дій, їх висока маневреність, розосередження бойових порядків по фронту і в глибині і відсутність, в силу цього, суцільного фронту, зміну способів нарощування сил і засобів, зростання ролі фактора раптовості, нерівномірність оборонних дій, ведення їх по напрямках, жорстокість, напруженість, висока їх динамічність, швидкі та різкі зміни наземних та повітряних умов, зростання морально-психологічного фактору – ось що перш за все характерно для сучасного оборонного бою.