Ііі. Заключна частина

Аналіз основних факторів, які визначають характер і способи ведення бою, та основних принципів ведення сучасного загальновійськового бою показує, що для його ведення необхідні висока тактична підготовка військ, бойова виучка, дисципліна та фізичне загартування воїнів. Все це викликає необхідність готувати війська, які взмозі виконувати бойові завдання, в умовах надзвичайно швидких та різких змінах обстановки, а офіцерів – в надзвичайно короткий термін грамотно та правильно реагувати на її зміни, виявляючи рішучість, ініціативу, творчість та самостійність.

Завдання на самостійну підготовку :

1. Вивчити матеріал лекції, Бойовий статут Сухопутних військ,

частина ІІ, Київ, “Варта”, 1998 р. ст. 1-12.

2. Тактика, В.Г. Резниченко, Москва, Воениздат, 1988 г., с. 8-15.

Розробив старший викладач кафедри тактики

В.С. Рясний

« Вирізаний (ампутовано - кастрований) » резерв:

Мета наступу досягається знищенням засобів ядерного та хімічного нападу противника, його основних угруповань ударами ракетних військ, авіації, вогнем артилерії, а також стрімким просуванням на велику глибину танкових і механізованих підрозділів, частин і з'єднань, сміливим виходом їх на фланги і в тил противника, оточенням, розімкненням і розгромом його по частинам.

Особовий склад підрозділів, частин і з'єднань, використовуючи результати вогневої поразки противника, повинен вести наступ з повним напруженням сил, безперервно вдень та в ночі, в любу погоду та в тісній взаємодії з іншими підрозділами і частинами в цілях знищення противника, який обороняється.

Перехід до наступу здійснюється в різних умовах. Під умовами переходу до наступу розуміють конкретну тактичну обстановку, в якій він організується і ведеться.

Визначаючими факторами конкретної тактичної обстановки є положення противника та його характер дій. В залежності від положення і характеру дій противника, наступ може проводитись на наступаючого, відступаючого і на противника який обороняється.

Наступ на наступаючого противника проводиться шляхом зустрічного бою. Зустрічний бій виникає коли обидві сторони прагнуть вирішити поставлені задачі шляхом наступу і характеризується різними способами поразки противника і завершенням його розгрому атакою танкових та механізованих підрозділів і частин у тісній взаємодії з повітряним десантом, сміливим виходом на фланги та в тил противника, оточенням, розіткненням і розгромом його по частинам.

Наступ на ворога, який відступає, здійснюється шляхом його переслідування, поєднуючі розгром частиною сил підрозділів прикриття противника зі стрімкими діями головних сил шляхом, паралельним його відступу.

У бойовій обстановці найчастіше наступ буде проводитись на ворога, який переходить до оборони.

Наступ на ворога, який обороняється, може здійснюватись як висуванням з глибини (з ходу), а також з положення безпосереднього зіткнення з противником.

В сучасних умовах способи переходу військ до наступу отримали подальший розвиток. При застосуванні високоточної зброї наступ з висуванням з глибини є основним способом переходу в наступ. Цей спосіб більш вигідний і при застосуванні тільки звичайної зброї, так як він у більшій мірі забезпечує досягнення раптовості та збереження сил, та засобів від дії зброї всіх видів, особливо від високоточної зброї.

Сутність способу є в тому, що організація бою здійснюється в період до зіткнення підрозділів з противником, а їх висування, розгортання в передбойові, бойові порядки і перехід в атаку проводиться без зупинок, з ходу.

Підготовка до наступу проводиться у вихідних районах, вибраних, як правило, в стороні від напрямку майбутнього наступу і на такій відстані від лінії зіткнення з противником, який забезпечує недосяжність їх від вогню тактичних засобів авіації та артилерії противника.

Якщо наступ з висуванням з глибини (з ходу) не є доцільним, тоді здійснюється перехід до наступу з положення безпосереднього зіткнення з противником. Перевага цього способу заключається у можливості командирів більш детально організувати бій на місцевості. Але він має і серйозний недолік. Довге перебування в безпосередній відстані від противника утворює безпеку застосування противником ядерних та вогневих ударів по підготовленим для наступу військам і, тим самим, зірвати сам наступ.

В наступ з положення безпосереднього зіткнення з противником підрозділи, частини і з'єднання можуть переходити, знаходячись в обороні після необхідного перегрупування або після висування з глибини і заміни підрозділів, які оборонялися на напрямках наступу.

Війська, які обороняються, будуть займати вигідні для оборони рубежі, використовувати захисні і маскуючі якості місцевості, обладнувати їх в інженерному відношенні, що забезпечить їм ряд вогневих і тактичних переваг, можливість більш широко застосовувати на напрямках наступу потивника загородження, особливо мінно-вибухові. Боротьба за основні райони (рубежі) буде носити активний характер і вимагає від особового складу завзятості, стійкості, проведення широкого маневру вогнем, силами та засобами.

Перехід до оборони може проводитись в різних умовах. Під умовами переходу до оборони потрібно розуміти конкретну обстановку, в якій відбувається підготовка оборони.

У залежності від створеної обстановки і отриманої задачі, оборона може готуватися заздалегідь, при відсутності безпосереднього зіткнення з противником, або в ході бою, тобто в умовах безпосереднього зіткнення з противником.

Заздалегідь підрозділи, частини і з'єднання можуть переходити до оборони для забезпечення висування, розгортання і переходу в наступ головних сил, на напрямках, де наступ не планувався; в ході наступу при діях у другому ешелоні чи резерві; при переході до оборони під прикриттям підрозділів, які обороняються в полосі забезпечення; при обороні морського узбережжя, де очікується висадка морського десанту противника; для прикриття державного кордону в загрозливий період.

В умовах безпосереднього зіткнення з противником підрозділи, частини і з'єднання можуть переходити до оборони з метою відбиття контратак переважаючих сил противника в ході наступу; в результаті невдалого зустрічного бою з переважаючими силами ворога; для закріплення і утримання захоплених рубежів; а також для прикриття флангів на небезпечних напрямках.

Складність переходу до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником заключається в тому, що підрозділи, частини і з'єднання будуть вимушені закріплятися на не підготовленому в інженерному відношенні рубежі, у стислі строки, під сильним вогнем, а іноді, і в ході відбиття атак танків та мотопіхоти противника.

Перехід до оборони може здійснюватися вимушено, або навмисно.

Вимушений перехід до оборони здійснюється тоді, коли наступ неможливий. Навмисний перехід до оборони здійснюється коли наступ є недоцільним, а також коли необхідно шляхом економії сил та засобів на одних напрямках забезпечити умови для наступу на інших, більш важливих напрямках.

Бойове забезпечення полягає в організації і здійсненні заходів, які спрямовані на недопущення раптового нападу противника, зниження ефективності його ударів, створення своїм військам сприятливих умов для організованого і своєчасного вступу до бою та успішного його ведення.

Видами бойового забезпечення є: розвідка; охорона; інженерне забезпечення; хімічне забезпечення; захист від зброї масового ураження; маскування.

Основними організаторами бойового забезпечення є командир, начальник штабу, заступники командира з озброєння та тилу, відповідні начальники родів військ і служб частини.

Технічне забезпечення полягає в організації і здійсненні заходів щодо утримання (зберігання) бойової та іншої техніки, всіх видів боєприпасів, військово-технічного майна та підтримання їх у постійній готовності до бойового застосування, а також заходів щодо їх відновлення при пошкодженні та поверненні до строю.

Видами технічного забезпечення є: танкотехнічне забезпечення; автотехнічне забезпечення; інженернотехнічне забезпечення; хімікотехнічне забезпечення; технічне забезпечення засобів зв”язку та тилу.

Основним організатором технічного забезпечення є заступник командира частини з озброєння.

Тилове забезпечення організується і здійснюється з метою підтримання підрозділів в бойовому стані, забезпечення їх відповідними видами матеріальних засобів, створення умов для виконання бойових задач.

Видами тилового забезпечення є: матеріальне забезпечення; фінансове забезпечення; медичне забезпечення; торгово-побутове забезпечення; квартирно-експлуатаційне забезпечення; ветеринарне забезпечення.

Основним організатором тилового забезпечення є заступник командира частини з тилу.