Теорія відтворення

Погляд А. Сміта на накопичення капіталу був навіяний поглядами фізіократів. В його уяві накопичення капіталу проходить через перетворення доданої вартості в змінний капітал, що споживається робітниками. А суспільний капітал повністю складається із змінного, тобто в руках робітників являється заробітною платою. Тут А. Сміт невірно прирівнює величину продуктивного капіталу з величиною його частини, яка йде на утримання продуктивної праці.

Теорія ж відтворення суспільного капіталу у Сміта базується на теорії його вартості. Вартість у А. Сміта розпадається на три частини: заробітну платню, прибуток з капіталу і ренту за землекористування, тобто складається із доходів.

Отже, постійний капітал там відсутній‚ і його ігнорування обмежувало А. Сміту можливість аналізу процесу відтворення, так як те, що вироблялося на протязі року, щорічно і споживалося. Однак‚ А. Сміт виходить із глухого кута, розрізняючи валовий і чистий доход. Якщо під першим він розуміє увесь річний продукт, вироблений населенням даної країни, то під чистим - ту частину, котру населення може віднести до свого споживчого запасу. В результаті у Сміта виходить, що в ціну товару входить не тільки доход, але і авансований капітал.

Таким чином, помилка А. Сміта в тому, що він ототожнює вартість всього річного виробництва з заново створеною за рік вартістю. Якщо остання представляє собою лише продукт минулого року, то перша включає в себе і вартість засобів виробництва, які були вироблені раніше. А. Сміт припустив і ряд інших прорахунків, які витікають із його розуміння вартості. Наприклад, за А. Смітом, в галузі, що виробляє товари споживання, в доход входить як ціна так і продукт. Або пояснення особистого доходу‚ в якості фонду особистого споживання без згадування про його частину, що йде на розширення виробництва.

Не дивлячись на перераховані недоліки. Для свого часу ця теорія мала дуже прогресивне значення. Випадіння постійного капіталу при аналізі відтворення‚ згодом назвуть "догмою Сміта".

Земельна рента

А. Сміт виділяв ренту як виключний доход землевласника, піддавши сумніву те, що рента - це лише процент на капітал, витрачений землевласником на покращення землі, так як землевласник одержує ренту і за землі, що не зазнавали покращення. Так А. Сміт відділив ренту від орендної плати, довівши, що прибуток на капітал являється тільки надбавкою до первісної ренти. Таким чином, тільки земельна рента у Сміта‚ представляє собою відрахування із продукту, який був витрачений на обробку землі. Однак через дуалізм своєї методології, А. Сміт бачить в ренті також винагороду землевласника за право користування його землею. У поглядах А. Сміта зустрічаються і елементи фізіократичної теорії: рента є "витвір природи, який залишається за вирахуванням і відшкодуванням всього того, що можна вважати творінням людини".

Із сказаного видно, що А. Сміт не дав ренті точного визначення, хоч в його теорії було багато правильних ідей і думок. Наприклад, він зауважував, що відмінності в якості ділянок землі можуть бути причиною утворення диференційованої ренти.