12

Становлення і розвиток економічних поглядів а. Сміта

Адам Сміт народився 5 червня 1723 р. в Шотландії в містечку Кірколд, що розташоване неподалік від її столиці Единбургу, в сім’ї митного службовця. Одержав освіту в університетах Глазго (1737-1740 рр.) і Оксфорда (1740-1746 рр.). В 1948 р. почав читати публічні лекції з літератури і природного права в Единбурзі. В 1751 р. керує кафедрою логіки в університеті м. Глазго, в 1752 р. - там же‚ кафедрою моральної філософії, де знайомиться з Девідом Юмом.

Перша публікація в 1755 р., в цьому ж році висуває в деяких своїх лекціях ряд своїх основних економічних ідей. Весною 1759 р. видає в Лондоні свою книгу "Теорія моральних почуттів", яка заклала фундамент популярності А. Сміта як філософа.

З 1759 р по 1763 р. він посилено вивчає право, і одержує ступінь доктора права. Тоді ж робить нариси декількох глав книги "Багатство народів", яка вийде у світ в 1778 р. - це головна праця його життя.

З 1778 р. він митний комісар в Единбурзі, а з1787 р. - ректор університету в Глазго. Помер Адам Сміт в 1790 р. і всі його рукописи‚ за заповітом‚ були спалені.

А. Сміт був яскравою і різносторонньою особистістю. Достатньо сказати, що він одержав освіту в двох найпрестижніших університетах світу. Його інтереси не були обмежені лише економікою чи філософією, він мав широкі наукові пізнання в інших галузях: наприклад, одержав ступінь магістра мистецтв і доктора права. Крім цього, він спілкувався з видатними людьми свого часу, що ще в більшому ступені сприяло формуванню його поглядів. Створення своєї економічної системи‚ Сміт зробив головною ціллю наукової роботи і пошуку.

Свого найвищого розвитку класична буржуазна політекономія досягла у працях британських вчених - А. Сміта і Д. Рікардо, в той час‚ коли Британська імперія була найбільш передовою в економічному відношенні країною. Британія мала відносно високорозвинуте сільське господарство і швидко зростаючу промисловість, вела активну зовнішню торгівлю. Капіталістичні відносини одержали в ній великий розвиток. Тут виділилися основні класи буржуазного суспільства: буржуазія, робітники, землевласники.

Разом з тим, поширення капіталістичних відносин обмежувалося багаточисельними феодальними порядками. Буржуазія бачила головного ворога у дворянстві‚ і тому була зацікавлена у науковому аналізі капіталістичного способу виробництва, щоб вивчити перспективи подальшого суспільного розвитку.

Таким чином, в Великобританії у другій половині XVIII ст. склалися достатні умови для розквіту економічної думки, якою була творчість А. Сміта і Д. Рікардо.

У своїй книжці "Дослідження про природу и причини багатства народів" в якості предмета вивчення політичної економії А. Сміт назвав проблему економічного розвитку суспільства і підвищення його добробуту.

Центральне місце в методології досліджень А. Сміта займає концепція економічного лібералізму, в основу якої, як і фізіократи, він поклав ідею природного порядку, тобто ринкових економічних відносин. Він виходив з того, що люди, надаваючи один одному послуги, обмінюючись працею і його продуктами, керуються перш за все прагненням до особистої користі. Але попри особистої користі, кожна людина, вважав він, сприяє інтересам всього суспільства - зростанню виробничих сил. У зв’язку з цим, він пише про "невидиму руку", яка керує складною взаємодією господарської діяльності індивідів, і "економічну людину".

Економічне життя за А. Смітом, розвивається окремо і незалежно від волі людей‚ і їх свідомих поривів. Це дозволило йому зробити висновок про визначеність економічних явищ за об’єктивними законами. Але, керуючись такими міркуваннями, А. Сміт не зміг відобразити історичного перехідного характеру способів виробництва: він розглядав економічні категорії в якості вічних, а не історичних законів.

Як і представники класичної школи, А. Сміт прагнув проникнути у внутрішню фізіологію суспільства‚ і в зв’язку з цим широко користувався методом логічної абстракції. Але не менш важливою задачею економічної науки він вважав за необхідність показати конкретну картину економічного життя, виробити рекомендації для економічної політики. Для досягнення цієї цілі‚ він зводив у систему поверхневі явища без зв’язку їх з внутрішнім способом дослідження, яким користувався в першому випадку. Це привело до певного дуалізму його методології.

В результаті економічна система А. Сміта наслідувала всі протиріччя його метода дослідження. І яскравим прикладом того є двостороннє трактування вартості. Свій вплив на економічні погляди Сміта зробило і недостатнє розуміння їм‚ історичних процесів зміни одних економічних відносин - іншими.

Тому в зв’язку з особливостями смітовської методології необхідно звернути увагу на одне із зауважень Й. Шумпетера, який писав: "Якщо ми проаналізуємо хід думок Адама Сміта, то знайдемо в них економічні істини по суті тільки статистичного характеру".

Соціально-економічні теорії А. Сміта

Розглянемо основні теорії А. Сміта.

Теорія розподілу праці

Розподіл праці займає ключове місце в економічній системі А. Сміта. Фундаментальне значення цього елементу‚ А. Сміт пояснював, по-перше, тим що розподіл праці являється причиною, що стимулює продуктивність‚ а розвиток виробництва визначає весь добробут країни. Він вважав, що розподіл праці підвищує продуктивність трьома способами:

• збільшення вправності кожного окремого робітника;

• збереженням часу при переході від одного виду діяльності до іншого;

• стимулювання винаходом і виробництвом машин, що полегшують і зменшують людську працю.

По-друге, він бачив загальну сукупність індивідів, егоїстичних за своєю сутністю, і єдиною ланкою, яка поєднує їх в систему, вважав розподіл праці, що виник із-за природної схильності людини до обміну.

В теорії розподілу праці А. Сміт відобразив тенденцію до розвитку машинного виробництва. Він стверджував, що об’єм виробництва і споживання продуктів визначається двома головними факторами: відсотком населення, яке зайняте продуктивною працею, і рівнем продуктивності праці.

Будучи об’єктивним спостерігачем‚ він відобразив процес перетворення робітника в спеціалізовану машину, різке погіршення умов його праці. Щоб перервати дану тенденцію, що загрожувала виродженням значного числа населення, А. Сміт був згодний також застосувати допомогу держави, хоч і в принципі був проти втручання її в економіку.

Однак А. Сміт не помічав принципової відмінності між розподілом праці всередині мануфактури і розподілом праці в суспільстві, між підприємствами і галузями. Все суспільство бачилося йому гігантською мануфактурою, а розподіл праці - всезагальною формою співробітництва індивідів.