3.4. Пам'ять, теорії пам'яті, види та процеси пам'яті

Пам'яттю називається запам'ятовування, збере­ження та подальше відтворення індивідом його досвіду. Будучи однією з найважливіших характеристик усіх психічних процесів, пам'ять забезпечує єдність і ціліс­ність людської особистості.

У науці поки що немає єдиної та закінченої теорії пам'яті.

3.4.1. Психологічні теорії пам'яті

Перша група теорій: асоціативний напрямок (від лат. аззосіаііо — сполучення, зв'язок). Принцип асоціатив­ного зв'язку зводиться до такого: якщо певні психічні утворення виникли у свідомості одночасно або безпо­середньо один за одним, то між ними виникає асоціа­тивний зв'язок, і повторна поява якогось із елементів цього зв'язку обов'язково викликає у свідомості появу всіх його елементів.

Як ми згадуємо щось, використовуючи, наприклад, "вузлик на пам'ять"? Ми наштовхуємося на вузлик; вузлик відсилає нас до тієї ситуації, в якій він був зав'язаний; ситуація нагадує про співрозмовника; від слів співрозмовника ми згадуємо тему розмови і, наре­шті, приходимо до шуканого предмета.

Гештальтизм (від нім. дезіаіі — образ) — друга група теорій пам'яті. Гештальт (образ) означає ціліс­ну організацію, структуру, яка не зводиться до суми її складових. Основою утворення зв'язків тут визнаєть­ся організація матеріалу, яка визначає й аналогічну структуру слідів у мозку за принципом ізоформізму, тобто подібності за формою. Наприклад, портрет за штрихами.

Теорія діяльності — третій напрямок. Експери­ментально встановлено і доведено, що найпродуктивніше зв'язки утворюються й актуалізуються тоді, коли відповідний матеріал виступає як мета дії.

Характеристики цих зв'язків — тривкість і лабіль­ність (рухомість) — визначаються тим, яка значущість цих зв'язків в діяльності суб'єкта для досягнення ці­лей.

Принцип цієї концепції: утворення зв'язків між різ­ними уявленнями визначається не тим, який сам по собі запам'ятовуваний матеріал, а швидше тим, що з ним робить суб'єкт.

3.4.2.Фізіологічні та фізичні теорії пам'яті

За І.П. Павловим, умовний рефлекс як акт утворен­ня зв'язку між новим і раніше закріпленим змістом становить фізіологічну основу акту запам'ятовування.

Згідно з фізичною теорією пам'яті проходження будь-якого нервового імпульсу крізь певну групу ней­ронів залишає на собі фізичний слід, тобто відбувають­ся електричні та механічні зміни синапсів (місць сти­кання нервових клітин), утворюються стійкі просторо­во-часові нейронні структури. Тому ця теорія ще нази­вається теорією нейронных моделей.

3.4.3. Біохімічна та хімічні теорії пам'яті

Є гіпотеза про двоступеневий характер процесу запам'ятовування: на першій стадії (безпосередньо після дії подразника) в мозку відбувається коротко­часна електрохімічна реакція, яка викликає поворотні фізіологічні зміни в клітинах; друга стадія — це власна біохімічна реакція, пов'язана з утворенням нових біл­кових речовин (протеїнів). Перша стадія триває секун­ди або хвилини, її вважають фізіологічним механізмом короткочасного запам'ятовування. Друга стадія, яка призводить до незворотних хімічних змін у клітинах, вважається механізмом довгострокової пам'яті.

Прихильники хімічних теорій пам'яті вважають, що з перебігом процесів пам'яті відбуваються різноманітні перегрупування білкових молекул нейронів, передусім нуклеїнових кислот.

Дезоксирибонуклеїнова кислота (ДНК) вважається носієм генетичної спадкової пам'яті; рибонуклеїнова кислота (РНК) — основа онтогенетичної індивідуальної пам'яті.

3.4.4. Види пам'яті

1. За характером психічної активності Моторна пам'ять — це запам'ятовування, збере­ження і відтворення рухів та їхніх систем. Ознакою доброї моторної пам'яті є фізична спритність людини, моторність у праці, те, що називають "золоті руки".

Емоційна пам'ять — це пам'ять на почуття. Пе­режиті та збережені в пам'яті почуття виступають як сигнали, які або спонукають до дії, або утримують від учинків, що викликали в минулому негативні пере­живання. Саме почуття та емоції можуть виступати як "перший вузлик" у розгортанні ланцюжка асоціацій.

Образна пам'ять — це пам'ять на уявлення, на картини природи і життя, а також на звуки, запахи, смаки. Вона буває зоровою, слуховою, тактильною (до­тиковою), нюховою, смаковою. Образна пам'ять може досягати високого рівня як компенсаторний механізм у сліпих, глухих і т. д.

Ейдетична пам'ять. Ейдетичні, або наглядні, об­рази пам'яті — це результат збудження органів чуття зовнішніми подразниками. Ейдетичні образи подібні до уявлень тим, що виникають за відсутності предмета, але характеризуються такою деталізованою наочністю, яка цілком недоступна звичайному уявленню.

Змістом словесно-логічної пам'яті є наші думки, втілені у формі мови. Тому тут головна роль належить другій сигнальній системі. Словесно-логічна пам'ять відіграє провідну роль у засвоєнні знань учнями у про­цесі навчання.

2. За характером мети діяльності Мимовільна пам'ять — це запам'ятовування та

відтворення, за якого відсутня спеціальна мета щось запам'ятати чи пригадати.

Довільна пам'ять — це коли ставиться певна мета запам'ятовування і відтворення з докладанням вольового зусилля. У цьому разі запам'ятовування і відтво­рення виступають як спеціальні мнемонічні дії (вір, грец. — запам'ятовування).