4.7. Виховання в умовах інформаційно-освітнього середовища

Молодь сьогодні постійно перебуває в інформаційно­му середовищі, оперує значною кількістю інформації, що передається з численних джерел: радіо, телебачен­ня, преси, відео, аудіо, комп'ютерних підручників і глобальної мережі Інтернет. Тому специфіка інформа­ційно-освітнього середовища має трансдисциплінова-ний характер, що випливає з вимог реалізації ідеї уні­версальності освіти в загальнокультурному контексті.

Інформаційно-освітнє середовище розглядається на основі інформаційного підходу, що відображає систему поглядів та ідей, які визначають розвиток молоді в адекватних умовах інформаційної реальності.

З таких позицій інформаційне освітнє середовище (ЮС) є сукупністю умов, що забезпечують діяльність та інформаційну взаємодію з розподіленими інформа­ційними ресурсами та вилученими користувачами, на підставі сучасних інтерактивних засобів інформацій­них і комунікаційних технологій, що орієнтовані на формування високоосвіченої й духовно розвиненої осо­бистості, здатної до соціалізації в сучасних умовах.

Головною умовою ЮС є реалізація низки переваг: концептування потенціалу найкращих педагогічних кадрів; ефективності технічних засобів навчання; послі­довно впровадження авторських програм; забезпечен­ня цілеспрямованого та взаємопов'язаного розвитку студентів.

З іншого погляду, по-перше, в умовах ЮС студент вільно знайомиться зі всіма типами загальних знань та спеціальними знаннями наукових дисциплін, набува­ючи при цьому необхідних йому практичних навичок; по-друге, — організовує різнобічні взаємодії, обмін знань; по-третє, — організовує безперервний процес на­вчання.

Інформаційно-освітнє середовище прямо чи опосе­редковано впливає на процеси становлення особистості в сучасних умовах. Отже, воно виконує інформативну та комунікативну функції; а також сприяє реалізації тих видів діяльності, що пов'язані з використанням ком­п'ютера і засобами нових інформаційних технологій.

Структура виховання в ЮС є логічним продовжен­ням та розвитком педагогічної системи, зі зміною лише змісту елементів, що викликає низку проблем:

1) відсутність теорії навчання в сучасних інформа­ційно-освітніх середовищах та відсутність її складової як понятійного апарату;

2) оптимальність складу навчально-методичних комплексів для ефективного навчання в сучасних ЮС

і розміщення їх дидактичних елементів на різноманіт­них носіях, методик навчання тощо;

3) оптимізацію психолого-ергономічного подання на­вчального матеріалу, сприйняття його студентом в елек­тронному вигляді та його усвідомлення;

4) готовність викладачів і студентів до взаємодії в умовах ЮС;

5) виховні проблеми, що викликані обмеженістю безпосереднього контакту учасників освітнього процесу.

Культура виховання в умовах інформаційно-освіт­нього середовища — це не уніфікування системи під­готовки молоді, а створення єдиної моделі взаємодії викладачів і студентів з метою всебічного й особисті-сного розвитку майбутніх фахівців.

Аналіз інформаційної діяльності студента, пов'яза­ної з пізнанням довкілля, неминуче призводить до фор­мування проблеми культури обробки, застосування, ви­користання навчальної інформації у таких аспектах:

• комунікаційному, пов'язаному з синтаксисом і правилами інтерпретації повідомлень;

• прагматичному, пов'язаному з семантикою пові­домлення та його перетворенням у знання-процедури;

• світоглядному, відображеному в процесах об'єк­тивізації інформації;

• кібернетичному, що визначає процеси передачі' інформації в умовах певного інформаційного середови­ща;

• психологічному, пов'язаному з суб'єктивними про­цесами сприйняття, розуміння й обробки інформації.

Використання інформаційно-освітніх засобів у про­цесі виховання сприяє:

• підвищенню ефективності навчально-виховного процесу в галузі оволодіння умінням самостійного по­шуку та подання знань;

• оволодінню загальними методами пізнання і стра­тегіями засвоєння навчального матеріалу;

• самостійному вибору режиму виховної діяльності, організаційних форм і методів навчання;

• розвитку творчої особистості, формуванню комуні­кативних навичок;

• переходу від традиційно-пасивної форми сприй­няття інформації тими, хто навчається, до її активного пошуку й усвідомленого маневрування нею.

Усі перераховані аспекти є своєрідними засобами на шляху до формування професійно-компетентного фа­хівця.

Впровадження засобів нових інформаційних техно­логій (ЗНІТ) у навчально-виховний процес навчальних закладів надає можливість одержувати додаткову ос­віту. Реалізація унікальних можливостей ЗНІТ ство­рює передумови розроблення методик, що орієнтовані на розвиток особистості тих, хто навчається. До таких можливостей належать:

• миттєвий зворотний зв'язок між користувачем та ЗНІТ;

• архівне збереження досить великого обсягу інфор­мації з можливістю її передачі, а також легкого доступу й звертання користувача до центрального банку даних;

• автоматизація процесів обчислювальної інформа­ційно-пошукової діяльності, а також обробки результа­тів навчального експерименту з можливістю багаторазо­вого повторення фрагменту або самого експерименту;

• автоматизація процесів інформаційно-методично­го забезпечення, організаційного управління навчаль­ною діяльністю й контролю за результатами засвоєн­ня.

З таких позицій поширюються педагогічні цілі нав­чально-виховного процесу в умовах інформаційно-ос­вітнього сеоеловиша:

• розвиток мислення (наочно-діяльнісного, наочно-образного, інтуїтивного, творчого, теоретичного видів мислення);

• естетичне виховання (за рахунок використання можливостей комп'ютерної графіки, технології муль-тимедіа);

• розвиток комунікативних здібностей;

• формування вмінь приймати рішення або пропо­нувати варіанти рішення складної ситуації (за рахунок використання комп'ютерних ігор, орієнтованих на оп-тимізацію діяльності щодо прийняття рішення);

• розвиток умінь здійснювати експериментально-по­шукову діяльність (за рахунок реалізації можливостей комп'ютерного моделювання);

• формування інформаційної культури, умінь здій­снювати обробку інформації (за рахунок використання інтегрованих пакетів користувачів, різноманітних гра­фічних та музичних редакторів).

Напевно, культура виховання в сучасних умовах ЮС є визначальною у навчально-виховному процесі, тому мета виховання і навчання набуває іншого напрямку, а саме:

• розвиток уявлень про інформаційну картину світу, спільності закономірностей інформаційних процесів у системах різної природи;

• розвиток здібностей до швидкої адаптації в інфор­маційному середовищі діяльності, що змінюється;

• формування уявлень про роль і місце інформацій­них технологій, інформаційний зміст трудових про­цесів у постіндустріальному суспільстві;

• вироблення стабільних навичок одержання й об­робки, орієнтованої на індивідуальні особистісні запи­ти інформації;

• пропедевтика подальшої інформаційної підготов­ки протягом усього життя.