- •1.2. Психологія в системі наук. Міждисциплінарні зв'язки та характеристика основних галузей психології
- •1.3. Розвиток психології як науки
- •1.4. Школи, напрями та основні концепції в психології
- •1.5. Методи психолого-педагогічних досліджень
- •2.1. Історичні аспекти вчення про темперамент
- •2.2. Дослідження і.П. Павлова про чотири основні типи нервової системи
- •2.3. Концепція г. Айзенка про екстравертеваність, інтровертованість і невротизм як основні параметри особистості
- •2.4. Типологічні теорії особистості
- •3.2. Відчуття як психічний пізнавальний процес
- •3.3. Сприйняття та його сутність
- •3.4. Пам'ять, теорії пам'яті, види та процеси пам'яті
- •3. За тривалістю утримання інформації
- •3.5. Мислення як аналітико-синтетична діяльність мозку
- •3.5.1. Асоціативність мислення, судження, умовиводи, розуміння
- •3.6. Воля та вольові дії у структурі особистості
- •4.2. Поняття про індивідуальність
- •4.3. Психологічна структура особистості
- •4.4. Біологічне і соціальне у структурі особистості
- •4.5. Психічні процеси, властивості та стани у структурі особистості
- •4.6. Формування особистості
- •4.7. Виховання в умовах інформаційно-освітнього середовища
- •4.8. Особистісно орієнтоване виховання
- •4.9. Особистість і колектив
- •4.10. Конфліктологія
- •7.1. Предмет педагогіки, її категорії
- •7.2. Педагогіка в системі наук
- •7.3. Джерела розвитку педагогіки
- •8.2. Принципи освіти в Україні
- •8.3. Завдання закладів освіти
- •8.4. Модернізація вищої освіти України і Болонський процес
3. За тривалістю утримання інформації
На відміну від тривалої пам'яті, для якої є характерним тривале збереження матеріалу після багаторазового його повторення і відтворення, короткочасна пам'ять характеризується дуже коротким збереженням після одноразового дуже нетривалого сприйняття і негайним відтворенням (у перші ж секунди після сприйняття матеріалу).
Оперативна пам'ять забезпечує запам'ятовування інформації, необхідної тільки для виконання певної дії.
Після одноразового прослуховування пояснень викладача у тривалій пам'яті учня залишається в середньому тільки 10 % змісту прослуханого, після самостійного читання — ЗО %, після активного спостереження навчального процесу — 50 % , а після оволодіння практичними навичками учнів — 90 %.
3.4.5. Процеси пам'яті
Запам'ятовування — це процес пам'яті, завдяки якому відбувається закріплення нового через поєднання його з набутим раніше. Запам'ятовування завжди вибіркове. У пам'яті зберігається далеко не все, що діє на наші органи чуття. Вибірковість пам'яті залежить від мотиву, мети, установки, діяльності особистості.
Відтворення — це процес пам'яті, внаслідок якого відбувається актуалізація закріпленого раніше змісту психіки через вилучення його із довгострокової пам'яті й переведення в оперативну. Відтворюючи в процесі відтворення різні етапи, можна розташувати їх у такому порядку: впізнавання, власне відтворення і згадування. Особливе місце посідають спогади — історична пам'ять особистості.
Впізнавання — це відтворення якогось об'єкта в умовах повторного сприйняття.
Згадування — відтворення образів нашого минулого, локалізованого в часі та просторі.
Забування — процес, протилежний запам'ятовуванню. Забування часом допомагає "розвантажувати" пам'ять від багатьох непотрібних деталей і узагальнювати те, що запам'яталося, сприяючи його збереженню.
Забування може бути пов'язане з такими чинниками:
• дією негативної індукції, тобто сильні подразники під час запам'ятовування заважають утворенню нових зв'язків;
• впливом до- чи післядіяльності, тобто відбувається витіснення менш актуальної інформації більш актуальною ( проактивне і ретроактивне гальмування);
• впливом позамежового гальмування від перенапруження відповідних клітин кори мозку.
Ремінісценція — відстрочене відтворення тимчасово забутого матеріалу. Воно може бути повнішим, ніж відразу. Спостерігається частіше в дітей, ніж у дорослих.
Збереження інформації. Чимало з того, що має для людини особливо важливе життєве значення, взагалі не забувається. Збереження завченого матеріалу після певного відтинку часу знаходиться в обернено пропорційному відношенні до обсягу цього матеріалу.
Обсяг пам'яті для цілком нового матеріалу і матеріалу, що не має сенсу (склади, числа, слова іншомовного походження, нові терміни), дорівнює магічному числу Міл-лера (7±2). Воно вказує на кількість одиниць інформації, яку люди зазвичай утримують в пам'яті. Епітет "магічне" ноно отримало завдяки тому, що характеристики обсягу уваги і сприйняття виявились у цих межах.
Індивідуальні відмінності в процесах пам'яті виявляються:
• у швидкості;
• точності;
• тривкості запам'ятовування;
• готовності до відтворення.