
- •Тема 5. Дипломатичний протокол і етикет.
- •5.1. Поняття дипломатичного протоколу, церемоніалу та етикету. Джерела правил і норм дипломатичного протоколу.
- •5.2. Дипломатичний корпус. Старшинство в дипломатичному корпусі.
- •5.3. Зносини дипломатичних представництв із зовнішньополітичними та зовнішньоекономічними відомствами та урядовими установами країни перебування.
- •5.4. Дипломатичні привілеї та імунітети.
- •5.5. Дипломатичні візити. Протокольні візити. Запис бесіди. Етикет дипломатичної бесіди.
- •5.6. Протокол та етикет дипломатичних прийомів. Види дипломатичних прийомів та їх протокольна характеристика.
- •5.7. Місце і значення візитів у міжнародних відносинах та в економічній дипломатії.
- •5.8. Підготовка візитів та їх програма. Протокольні і церемоніальні питання прийому іноземних делегацій.
- •5.9. Норми дипломатичного етикету як складова іміджу дипломата, політика, ділової людини. Зовнішній вигляд.
- •5.10. Етикет телефонної розмови. Правила вітань, представлень, рекомендувань за нормами дипломатичного етикету.
- •5.11. Структура та функції протокольних підрозділів органів державної влади в Україні.
Тема 5. Дипломатичний протокол і етикет.
Поняття дипломатичного протоколу, церемоніалу та етикету. Джерела правил і норм дипломатичного протоколу.
Дипломатичний корпус. Старшинство в дипломатичному корпусі.
Зносини дипломатичних представництв із зовнішньополітичними та зовнішньоекономічними відомствами та урядовими установами країни перебування.
Дипломатичні привілеї та імунітети.
Дипломатичні візити. Протокольні візити. Запис бесіди. Етикет дипломатичної бесіди.
Протокол та етикет дипломатичних прийомів. Види дипломатичних прийомів та їх протокольна характеристика.
Місце і значення візитів у міжнародних відносинах та в економічній дипломатії.
Підготовка візитів та їх програма. Протокольні і церемоніальні питання прийому іноземних делегацій.
Норми дипломатичного етикету як складова іміджу дипломата, політика, ділової людини. Зовнішній вигляд.
Етикет телефонної розмови. Правила вітань, представлень, рекомендувань за нормами дипломатичного етикету.
Структура та функції протокольних підрозділів органів державної влади в Україні.
5.1. Поняття дипломатичного протоколу, церемоніалу та етикету. Джерела правил і норм дипломатичного протоколу.
Проголошення Україною державної незалежності та інтенсифікація контактів в процесі міжнародного співробітництва вимагає неухильного дотримання загальновизнаних норм, правил, традицій та умовностей, сукупність яких прийнято об’єднувати під терміном «дипломатичний протокол».
Дипломатичний протокол є важливим інструментом забезпечення комунікації на міждержавному рівні, який має важливе, подекуди вирішальне значення для успішної зовнішньополітичної та зовнішньоекономічної діяльності.
З метою дотримання зазначених правил, 22 серпня 2002 р. Указом Президента України № 746/2002 було затверджено Положення «Про Державний Протокол і Церемоніал України» (останні зміни до даного Положення було внесено в 2010 р.).
В літературі є чимало різних варіантів визначень поняття «протокол» (в значенні «дипломатичний протокол»). Саме слово «протокол» походить від грецького protokollon (гр. protos – перший, kolla – клеїти). У Візантії термін «протокол» означав перший аркуш, приклеєний до манускрипту, з помітками про його зміст або про склад учасників певного договору. Згодом цим словом почали позначати правила оформлення документів для надання останнім юридичної сили. В середні віки до значення додалось ведення архівної справи. Згодом зміст слова поширився і на питання етикету, церемоніалу, привілеїв та імунітетів дипломатів.
В сучасному значенні термін застосовується з часів Віденського конгресу 1815 р. та Аахенського конгресу 1818 р.
Згідно визначення Української дипломатичної енциклопедії, дипломатичний протокол – це сукупність загальноприйнятих норм, правил, традицій і умовностей, яких дотримуються уряди, державні установи, відомства закордонних справ, дипломатичні представництва, місії та представництва при міжнародних організаціях, офіційні особи та члени їх родин у міжнародному спілкуванні.
Вже згадане Положення про Державний Протокол та Церемоніал України дає наступне визначення: «це сукупність вимог щодо забезпечення єдиного порядку проведення офіційних заходів за участю Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем’єр-міністра України, Міністра закордонних справ України, інших вищих посадових осіб України з урахуванням загальноприйнятих міжнародних норм, правил і традицій, а також національних традицій України».
Складовими дипломатичного протоколу є:
порядок встановлення дипломатичних відносин, початку і завершення місії дипломатичних представників;
порядок встановлення консульських відносин, початку і завершення консульської місії;
порядок дотримання державного, службового і протокольного старшинства;
організаційно-протокольне забезпечення візитів офіційних іноземних делегацій;
офіційне і дипломатичне листування;
державні церемонії;
етикет державної символіки;
офіційні та неофіційні прийоми;
привілеї та імунітети дипломатів;
реагування на урочисті, святкові чи траурні події в інших державах;
протокол багатосторонньої дипломатії;
протокол дружин дипломатів, офіційних осіб;
дипломатичний етикет.
Крім церемоніальної сторони етикету, дипломатичний протокол є системою, що визначає правила одягу у різних ситуаціях, норми листування в офіційній та особистій переписці, тобто врегульовує ті відносини між офіційними особами, які є основоположними при здійсненні економічних або політичних контактів.
Складність та певна громіздкість сучасного дипломатичного протоколу полягає у тому, що не завжди є можливість чітко розмежувати звичайну ввічливість на міжнародному рівні та юридичну обов’язковість певних правил.
Правила дипломатичного протоколу призначені для підтримання нормальних відносин між державами та їх уповноваженими представниками за кордоном. Дані норми повинні бути чітко визначені, і їх необхідно неухильно дотримуватись. Без достатніх підстав неприпустимим є їх порушення. Але і в цьому випадку інколи буває важко уникнути непорозумінь, оскільки влада, що не дотримується даних засад, іноді демонстративно відмовляються від зобов’язань, прийнятих на себе. Таке свідоме порушення етикету завжди розцінюється як свідома демонстрація недовіри або невдоволення дипломату, який став жертвою даної акції, що в подальшому обов’язково відіб’ється на відносинах між урядами держав.
В економічній дипломатії говорячи про протокол необхідно врахувати той факт, що деякі з норм політичного протоколу тут можуть бути опущені. І навпаки, окремі норми ділового етикету, що не входять до політичного протоколу є обов’язковими до застосування.