13. Розвиток організаційного рівня дослідження документів у 19-20 ст. Роль товариств, навчальних закладів, що займаються вивченням документів

Концепцію організаційної культури вперше було розроблено у 60-х роках минулого століття Р.Таджурі та Г.Литвином, зокрема, в контексті вивчення організаційного клімату. На їх думку, організаційний клімат – це відносно стійка якість внутрішнього середовища організації, яка:

а) «відчувається» членами цієї організації;

б) впливає на їх поведінку;

в) може бути описана за низкою змін у ціннісних поняттях, прийнятих організацією.

Тлумачення організації як соціальної системи, в якій відбувається процес соціалізації, в результаті чого формуються цінності, норми, правила поведінки, звичаї, традиції, дозволяє стверджувати думку про наявність у ній певного типу організаційної культури, яка характерна як для групи, так і для особистості, яка є членом групи.

У процесі аналізу сутності організаційної культури різними науковцями виділяються такі основні підходи: символічний, когнітивний та систематичний. На основі цих підходів до аналізу організаційної культури як сукупності об’єктивних властивостей організації та психологічного середовища виокремлено такі структурні складові організаційної культури:

1. Цілі організації – це те, на що спрямована діяльність організації.

2. Формальні норми – визначені на основі колективного договору та «Правил внутрішньої поведінки в установі, організації» обсяг робочого навантаження та обов’язки, які повинні виконувати працівники (для досягнення цілей організації).

3. Формальні правила поведінки в організації – це визначені на основі колективного договору та «Правил внутрішньої поведінки в установі, організації» правила поведінки в організації (наприклад, дозвіл або заборона куріння, елементи одягу тощо).

4. Формальні санкції – система заохочень (грошова премія) та покарань (штрафи, звільнення з роботи), які визначені колективним договором та «Правилами внутрішньої поведінки в установі, організації».

5. Цінності організації – це орієнтири, які спрямовують діяльність організації в певному напрямку. Цінності формуються, з одного боку, під впливом цілей організації, а з іншого боку, під впливом норм та правил поведінки.

14. Архіви та їх роль у накопиченні знань про документ

В архівознавстві специфіка розподілу документів, включаючи процеси індексного групування, типологізації, систематизації, класифікації зумовлена характером джерел, особливостями їх зберігання, пошуку та видачі дослідникам. Особливістю класифікації документів в архівній справі є те, що вона здійснюється в межах архіву та архівного фонду. Основним організаційним правилом її здійснення у першому випадку є неподільність, збереження цілісності фонду, а документи, що йому належать, мусять мати спільне походження, однорідність змісту, історичні, логічні взаємозв'язки.

В основі процесу класифікації справ фонду можуть лежати один або декілька скодифікованих комунікаційних розв'язків означень документів. До класифікаційних ознак належать структурна, хронологічна, галузева (функціональна, тематична), номінальна, географічна та ін. У кожному конкретному випадку визначаться набір ознак, головних і другорядних, за якими й проводиться класифікація документу. Вибір залежить від дослідницьких цілей та методів, які необхідні для їх досягнення, своєрідності вивчення, характеру діяльності фондоутворювача, складом і змістом документів. Все це зумовлює схеми класифікацій, як от структурно-хронологічна або хронологічно-структурна, галузево-хронологічна або хронологічно-галузева, функціонально-хронологічна або хронологічно-функціональна та ін.

Погодьмося з С.Кулешовим у тому, що більшість нині діючих класифікацій документів в архівній справі базується на їх тематичних, предметних чи поглиблених семантичних характеристиках, а, отже, й мову тут треба вести не про "документну класифікацію", а про "класифікацію документної інформації".

У кожному з наведених вище варіантів класифікації чітко простежується прагнення зафіксувати головну дослідницьку задачу навколо пізнання документу, а потім засадничих принципів протікання її розв'язання задля кінцевого результату - нового знання про нього. Спеціальні пізнавальні методи кожної з наук надають можливість проникнути в діалектику розвитку і функціонування документа як системного творення, побачити в кожному конкретному прояві його існування загальність даності.

Таким чином, пошук методів і засобів класифікації документів виводить дослідників першопочатково на їх упорядкування і систематизацію, а за тим, після причинно-генетичних пояснень, ми отримуємо можливість виходу на рівень теоретичних узагальнень, відкриття якісних (еволюційних) і кількісних (динамічних) закономірностей історії. Від механічного накопичення дескрептивних відомостей про документ на рівні групування до видових узагальнень на рівні типологізації, підсумовувань результатів взаємодії, функціонування складників документу на рівні класифікації - таким є шлях розподілу документів задля раціональної організації їх впорядкування, розташування, зберігання і використання.